Справа № 22-2256/09

Категорія      53

Головуючий у 1 інстанції Князьков В.В.

Доповідач Рибалко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2009 року м. Донецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі: головуючого судді Рибалко Л.І. суддів Дем»яносова М.В., Папоян В.В. при секретарі Білявської І.Є. за участю ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні       у місті Донецьку за апеляційною скаргою ТОВ « Треналофф - траст» на рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 січня 2009 року цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ТОВ « Треналофф - Траст» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, моральної шкоди,

встановила

Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 12 січня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_2 частково задоволені, стягнута заборгованість по заробітній платі 3015, 59 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку - 5028, 52 грн., 1000 грн. -моральну шкоду.

В апеляційній скарзі ТОВ « Треналофф траст» ставить питання про скасування рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та моральної шкоди, посилаючись на відсутність вини у затримці розрахунку.

Розглядаючи справу , суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Судом відповідно до матеріалів справи встановлено, що наказом від 3.06.2008р. ОСОБА_2 звільнено за власним бажанням з 2.06.2008р. На день звільнення розрахунок із позивачкою проведено не було і суми, які належать їй від підприємства на її адресу їй по пошті не були направлені. Відповідачем не заперечується, що на день звільнення позивачці належало до сплати 3015 грн. 59 коп.. Суд перевіряв доводи ТОВ « Треналофф - Траст» про відсутність вини підприємства щодо несвоєчасності проведення розрахунку з позивачкою. Проте такі доводи не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Із матеріалів справи вбачається, що позивачка просила надіслати їй розрахунок поштовим переказом та вказувала адресу. Проте її заява не була виконана. Відповідно до ч.3 4 ст. 24 Закону України

вказувала адресу. Проте її заява не була виконана. Відповідно до ч.3 4 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» за особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок( адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Тому суд прийшов до обґрунтованого висновку, що з 2.06.2008р. до 22.08.2008р. невиплата належних позивачці сум мала місце з вини відповідача. Правильно розрахувавши середній заробіток за час вимушеного прогулу, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 5028грн.52 коп.. Рішення суду відповідає вимогам ст. 117 КзПП України.

Моральна шкода визначена з урахуванням глибини моральних страждань позивачки з урахуванням принципу розумності та справедливості.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Таким чином, апеляційний суд вважає, що рішення суду постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.

Керуючись вимогами ст. ст. 218, 307, 308 ЦПК, колегія суддів

Ухвалила

Апеляційну скаргу ТОВ « Треналофф - Траст» відхилити.

Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька 12 січня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з вказаного часу.