Справа № 22- 6857/09

Головуючий у 1 інстанції Курова O.I.

Категорія    24

Доповідач Рибалко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2009 року м. Донецьк

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Рибалко Л.І. суддів Папоян В.В., Ювченко Л.П.

при секретарі Баранові В.В.

за участю представника « Донецькобленерго» Дєдюри Є.М., ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні       у місті Донецьку за апеляційною скаргою ВАТ « Донецькобленерго», ОСОБА_2 на рішення Совєтського районного суд м. Макіївки від 2 червня 2009 року, ухвалу Совєтського районного суду м. Макіївки від 12 червня 2009 року

цивільну справу  за позовом  ВАТ « Донецькобленерго» в особі Макіївського об»єднаного району електричних мереж до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію,

встановила

Рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки від 2 червня 2009 року позовні вимоги ВАТ « Донецькобленерго « задоволені частково. З ОСОБА_2 стягнуто заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 6599 грн. 80 коп. та судові витрати.

Ухвалою Совєтського районного суду м. Макіївки від 12 червня 2009 року виправлена арифметична помилка в рішенні суду, та стягнуто з відповідача на користь позивача 4999 грн. 40 коп..

В апеляційній скарзі ВАТ « Донецькобленерго» ставить питання про скасування рішення та ухвали суду, посилаючись на те, що судом неправильно застосовано матеріальний закон про строки позовної давності та неправильно визначена сума заборгованості.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на те, що судом допущено порушення вимог процесуального закону, не повно з»ясовані обставини справи, зокрема не дана оцінка його доводам, що договору з позивачем про надання послуг він не укладав, що позивач є неналежним.

Апеляційний суд, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційний скарг , вважає, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Розглядаючи справу , суд першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав вірну правову оцінку та дійшов до обгрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Із матеріалів справи вбачається, що 12.11. 1998р. у виконавчому комітеті Горлівської міської ради зареєстровано ВАТ» Донецькобленерго». Відповідно на наказу ВАТ « Донецькобленерго»     від 17.05.2007р.     відбулося     об'єднання Макіївського,

Червоногвардійського РЄС Донецьких електричних мереж і Совєтського РЕС, Харцизьких електричних мереж. Внаслідок об'єднання створено відокремлений підрозділ ВАТ « Донецькобленерго»    Макіївський об'єднаний    район    електричних    мереж,    який

зареєстрований Єдиному державному реєстру.

Позов про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті заборгованості за спожиту електроенергію пред'явлено Макіївським об»єднанним районом електричних мереж від імені та в інтересах ВАТ « Донецькобенего». В судовому засіданні приймав учала від імені позивача ВАТ « Донецькобленерго» Дєдюра Є.М., яка діє на підставі довіреності цього підприємства.

Відповідач проживає в м. Макіївці Донецької області та користується послугами позивача, який є єдиним постачальником електроенергії . На ім»я відповідача відкрито особистий рахунок, за яким проводився розрахунок вартості одержаної електроенергії, відповідач проводив певний час оплату за спожиту електричну енергію. 15 серпня 2001 року відповідач заключав договір на користування електричною енергією з МЕС , які на той час були також структурним підрозділом позивача. Тому посилання на відсутність договірних відносин з позивачем про надання електричної енергії є безпідставним.

Доводи апеляційної скарги про те, що адреса відповідача, а саме номер квартири замість 19 вказано 20 не спростовує висновків суду про користування відповідачем електричною енергією. Крім того, відповідач пояснив, що квартири № 20 у їх будинку немає.

Із особистого рахунку відповідача вбачається, в номері квартири описка виправлена, відповідач розписувався за покази електролічильника при перевірці їх електропостачальником. Вказані обставини вказують на описку, а не взяття особистого рахунку іншої особи.

Посилання на відсутність у нього даних про розрахунковий рахунок постачальника в установі банку є неспроможними, оскільки при сплаті за електроенергії чи інші комунальні послуги такі відомості не вказуються.

Судом встановлено, що відповідач з грудня 2004 року по жовтень 2008 року споживав електричну енергію, але сплату її не проводив.

При визначенні суми заборгованості, яка підлягає стягненню, суд обгрунтовано застосував вимоги ст. 257 ЦК України , згідно якої загальний строк позовної давності , впродовж якого особа може звернутися до суду за захистом порушеного права, складає три роки та в межах цього строку визначив заборгованість.

В позовній заяві, яка надійшла до суду 12.01.2009р., просив стягнути заборгованість з 1.12.2004р.по 1.10.2008р.. та правильно визначив, що стягненню підлягає заборгованість з 1.01.2006р. по 1.10 2008р.. Сума з урахуванням виправленої описки відповідає особистому рахунку відповідача. Тому доводи апеляційної скарги позивача необгрунтовані.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Таким чином,

апеляційний суд вважає, що  рішення та ухвала суду постановлені з додержанням   вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування немає .

Керуючись вимогами ст. ст. 307, 308 ЦПК України , колегія суддів

Ухвалила

Апеляційні скарги ВАТ « Донецькобленерго», ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Совєтського районного суду м. Макіївки від 2 червня 2009 року, ухвалу Совєтського районного суду м. Макіївки від 12 червня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з вказаного часу.