Справа № 22ц-1612/2009

Головуючий у 1 інстанції Здоровиця О.В.

Категорія - 48

Доповідач Ігнатова Л.Є.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2009 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого Лоленко А.В., суддів Ігнатової Л.Є., Лук»янової С.В., при секретарі Косюга Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької   області   від   19   грудня   2008   року   по   справі      за   позовом ОСОБА_2   до    ОСОБА_3,  третя  особа ОСОБА_1  про зменшення розміру аліментів на неповнолітню дитину, -

встановив:

Позивач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_1 звернулися до апеляційного суду із апеляційними скаргами на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2008 року, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3, про зменшення розміру аліментів відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просять рішення суду скасувати, та повернути справу до суду першої інстанції на новий судовий розгляд, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального права, а саме: суд безпідставно не прийняв до уваги вимоги ч.3 2 ст. 183 СК України, відповідно до якої, якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

В даному випадку, розмір аліментів на старшу дитину від першого шлюбу становить 1/4 частина заробітку позивача, а на другу дитину від другого шлюбу, розмір аліментів становить 1/6 частина заробітку позивача. Позивач та третя особа вважають, що діти знаходяться у нерівних умовах утримання, а тому розмір стягнутих аліментів на першу дитину повинен бути зменшений з 1/4 частини до 1/6 частини заробітку позивача.

Також позивач вважає, що суд не взяв до уваги матеріальний стан позивача, який сплачує кредит за придбану квартиру.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача, третю особу, відповідачки та її представника, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Від цього шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з відповідачкою.

Постановою Добропільського міського суду від 22.07.1999 року з позивача на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_4 стягнуті аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку. Шлюб з відповідачкою був розірваний.

В подальшому позивач з ОСОБА_1 уклав шлюб, від якого має малолітню доньку ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду від 28.04.2007 року з позивача на користь другої дружини ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_1 стягнуті аліменти в розмірі 1/6 частини усіх видів його доходів.

Позивач вважає, що з моменту ухвалення постанови від 22.07.1999 року змінилося його матеріальне і сімейне становище. На теперішній час він сплачує аліменти на двох дітей від різних шлюбів в розмірі 5/12 усіх видів його доходів, що складає 41, 7% його заробітку. У нього складається важке матеріальне становище, оскільки грошей, що залишаються, йому не вистачає для належного забезпечення свого життя. Інших джерел доходу, крім заробітної плати він не має. Ще однією із обставин, яка має суттєве значення, є той факт, що на дітей від першого та другого шлюбу він сплачує різний розмір аліментів, в той час коли він повинен бути однаковим, оскільки вважає неможливо в такий спосіб встановлювати перевагу однієї дитини перед іншою.

Вважає, що все наведене є підставою для зменшення розміру аліментів, які він сплачує відповідачки на утримання доньки ОСОБА_4.

Тому просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_4, 1998 року народження та встановити новий розмір аліментів на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_4 в розмірі 1/6 частини від усіх видів доходів, але не менш 30% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, які б свідчили, що матеріальне становище позивача чи стан його здоров»я погіршилися.

Апеляційний суд вважає, що такий висновок суду є правильним.

Відповідно до вимог ч.3 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено   або   збільшено   за  рішенням   суду  за   позовом   платника   або

одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення здоров"я когось із них.

З зазначеної норми закону вбачається, що суд виходячи з конкретних обставин справи має право відмовити у задоволенні вимог про зміну розміру аліментів, оскільки закон передбачає лише можливість, а не обов»язок задоволення таких вимог.

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_3, ставлячи питання про зменшення розміру аліментів на неповнолітню доньку ОСОБА_4 з 1/4 частини до 1/6 частини заробітку обґрунтовував свої вимоги тим, що з моменту ухвалення постанови від 22.07.1999 року про стягнення з нього аліментів на неповнолітню доньку ОСОБА_4, у нього змінилося матеріальне та сімейне становище. А саме: він від другого шлюбу має ще одну неповнолітню доньку ОСОБА_1, 2005 року народження на яку він також сплачує аліменти в розмірі 1/6 частини з усіх видів його доходу, а на двох дітей від різних дружин він сплачує аліменти в розмірі 5/12 усіх видів доходів, що складає 41% його заробітку. А у зв»зку з виплатою аліментів в такому розмірі у нього складається важке матеріальне становище.

Між тим, позивач в судовому засіданні не надав доказів того, що дійсно у нього склалося важке матеріальне становище.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач працює начальником дільниці проходки Відкритого акціонерного товариства «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна» (а.с.44)

Розглядаючи питання про зміну матеріального становища позивача, суд враховуючи довідку позивача про заробітну плату прийшов до правильного висновку, що його матеріальне становище дійсно змінилося, але воно не погіршилося, а навпаки поліпшилося.

Аналізуючи довідку про доходи позивача за період з листопада 2007 року по жовтень 2008 року включно, вбачається що його заробітна плата з кожним місяцем росте - з 6 000 грн. дійшла до 15 000 грн. Аліменти за цей період стягувалися на двох дітей у розмірі від 4 400 грн. до 5 400 грн. (а.с.44)

Тобто, хоча позивач і став виплачувати аліменти на двох неповнолітніх дітей, однак у нього значно збільшилась і заробітна плата. А тому, виходячи із його доходів, немає підстав для зменшення розміру сплачуваних аліментів на неповнолітню доньку ОСОБА_4.

Доводи позивача, що він постійно надає матеріальну допомогу своїм батькам, які знаходяться на пенсії, не знайшли свого підтвердження ні в суді першої інстанції, ні в апеляційній інстанції. Крім того позивач не зазначив в якому розмірі він надає матеріальну допомогу своїм батькам.

В апеляційному судовому засіданні позивач пояснив, що його батьки у двох отримують пенсію в розмірі 4 000 грн. Крім того, його батько отримує ще й регрес біля 1 500 грн.

З зазначеного вбачається, що отримання батьками позивача значного розміру пенсії та регресу, свідчить про їх достатній стан матеріального забезпечення, і про те, що вони не потребують допомоги з боку позивача.

Переконливих доказів про погіршення стану здоров»я позивача також останнім не надано.

На час звернення до суду з зазначеними вимогами, позивач не надав доказів   з   приводу   того,   що   йому   продовжений   строк   інвалідності.

Доводи скарг, що суд у порушення вимог ч.32 ст.183 СК України ставить дітей у нерівні умови для їх утримання є безпідставними, оскільки ця норма закону застосовується при призначенні аліментів, а ні при зміні розміру аліментів.

Доводи позивача, що він сплачує кредит за квартиру, висновків суду не спростовують.

Розглядаючи справу, суд повно , всебічно і об"єктивно перевірив доводи та заперечення сторін, встановленим фактам та доказам дав правильну правову оцінку, правильно застосувавши норми матеріального і процесуального права, дійшов обгрунтованого висновку про необхідність в задоволенні позовних вимог відмовити.

В рішенні суду наведені переконливі мотиви, з яких суд дійшов такого висновку, ці мотиви не протирічать вимогам закону.

Постановлене судове рішення є законним й обгрунтованим, воно ухвалене з додержанням вимог матеріального і прцесуального права.

Наведені в скаргах інші доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до непрвального вирішення справи, тому підстав для їх задоволення немає.

У відповідності до ч.3 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням наведеного, та керуючись ст. ст. 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

ухвалив:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 19 грудня 2008 року залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців безпосередньо до Верховно Суду України.