Справа № 22-488\2009 головуючий у 1-ій інстанції Одерій С.М.

Категорія 37 суддя-доповідач Сорока Г.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2009 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого - Песоцької Л.І.,

суддів - Сороки Г.П., Дяченка В.М.,

при секретарі - Тишкевич О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним, визнання права власності в порядку спадкування на 1\2 частину будинку та 1\2 частину внесків в ощадному банку, поділ жилого будинку, визнання права власності на жилий будинок, стягнення вартості 1\2 частини будинку, витрат, понесених на утримання будинку, поховання спадкодавця, встановлення пам'ятника, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 18 березня 2009 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2007 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідачки. Просила визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_5 28.10.2001 року, посвідчений приватним нотаріусом Кудлай А.А., визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину на ім'я ОСОБА_7 від 27.05.2005 року та від 18.10.2005 року, видані Третьою маріупольською державною нотаріальною конторою, визнати за нею та ОСОБА_7 в порядку спадкування право власності за кожним на 1\2 частину будинку АДРЕСА_1.

В подальшому свої вимоги змінила, просила визнати недійним заповіт, складений ОСОБА_5 28.10.2001 року, посвідчений приватним нотаріусом, реєстр №3483; визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом на ім'я ОСОБА_7 від 27.05.2005 року на 5\б частини будинку, реєстр №1-862, та не 5\6 частин внесків в Ощадбанку від 18.10.2005 року, реєстр №1-2342, видані Третьою маріупольською державною нотаріальною конторою; визнати за нею та ОСОБА_7 право власності в порядку спадкування на 1\2 частину жилого будинку АДРЕСА_1, на 1\2 частину вкладів, що зберігаються в філії №8013\053 Маріупольського ВАТ «Державний банк ощадний України» на рахунках НОМЕР_1, №НОМЕР_2, за кожним; поділити спадкове майно, визнати за нею право власності на жилий будинок з виплатою відповідачці ОСОБА_4 компенсації 1\2 частини будинку за ринковими цінами; стягнути з неї на користь відповідачки 14310грн. 50коп., що складає 1\2 частину ринкової вартості будинку за вирахуванням витрат, понесених нею по сплаті заборгованості за комунальні послуги по будинку в сумі 1008грн. 50коп. і витрат на поховання ОСОБА_8 та встановлення пам'ятника в сумі 7180грн. 90коп., а всього 8189грн. 49коп.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_9, який постійно проживав в АДРЕСА_1, що належить йому на праві власності. Після його смерті відкрилась спадщина на цей будинок. Вона у встановлений строк звернулась в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, свідоцтво не отримала.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її сестра ОСОБА_7, яка постійно проживала у вказаному будинку. Після її смерті виявила свідоцтво про прийняття спадщини за заповітом від, 28.10.2001 року, посвідченим приватним нотаріусом, на жилий будинок і вклади після смерті батька на 5\6 частин будинку від 27.05.2005 року і на 5\6 частин вкладів від 18.10.2005 року.

На момент смерті батька вона була непрацездатна і має право на обов'язкову частку спадкового майна, на половину майна, яке б їй відійшло в разі прийняття спадщини за законом, тобто на 1\4 частину, а не на 1\6.

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер син сестри - ОСОБА_8, який також проживав у спадковому будинку і фактично спадщину прийняв, але не отримав свідоцтво про прийняття спадщини. Після його смерті спадкоємцем за законом є донька ОСОБА_4

Заповіт вважає недійсним, бо за життя батько ніколи не говорив, що склав заповіт на сестру, а завжди говорив, що будинок залишиться їм обом, але не внуку ОСОБА_8, який зловживав спиртними напоями і хотів будинком розпорядитися, з приводу чого виникали сварки. Крім цього, батько страждав церебральним атеросклерозом, виявляв психоорганічний синдром (органічний розлад особистості та поведінки, обумовлені захворюванням мозку), у нього відбувались провали в пам'яті, інколи він не впізнавав навіть її, заповіт батьком був складений у віці 91 рік, тому не розумів значення своїх дій та міг ними керувати.

Також заповіт вважає несправедливим і таким, що не відповідає нормам моралі, бо між нею та батьком були хороші стосунки, вона, хоча і не проживала з батьком, але постійно його провідувала, допомагала матеріально, доглядала його і будинок, допомагала сестрі робити ремонт в будинку, обробляти земельну ділянку.

Про заповіт дізналася після його смерті 28.09.2004 року, коли звернулася в нотаріальну контору для прийняття спадщини, не оформляла прийняття спадщини на 1\6, оскільки вважала заповіт несправедливим.

З квітня 2007 року після смерті племінника проживає у спадковому будинку, понесла витрати на поховання племінника та встановлення пам'ятника в 7180грн. 90коп., сплатила заборгованість за газ, вивезення сміття, електроенергію, воду в сумі 1008грн. 50коп. ці витрати просить врахувати при розділі будинку і вирахувати з вартості частки, що належить відповідачці, будинок виділити їй в натурі, а з неї стягнути на користь відповідачки компенсацію за вирахуванням вказаних витрат.

Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 18.03.2009 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним заповіт, складений на ім'я ОСОБА_7 28.10.2001 року від імені ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_10

Визнано недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28.10.2001 року після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на ім'я ОСОБА_7 на 5\6 частин жилого будинку АДРЕСА_1, від 27.05.2005 року, реєстр №1-862, на 5\6 частин внесків в ощадному банку від 18.10.2005 року, реєстр №1-2342, видані Третьої Маріупольською державною нотаріальною конторою.

Визнано за ОСОБА_3 і ОСОБА_7 право власності у порядку спадкування після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, по 1\2 частині жилого будинку АДРЕСА_1, по 1\2 частині внесків, що зберігаються у філії №8013\053 Маріупольського ВАТ «Державний ощадний банк України» на рахунках НОМЕР_1, №НОМЕР_2, за кожним.

Розділено спадкове майно, визнано право власності на жилий будинок АДРЕСА_1, за ОСОБА_3 і стягнуто з неї на користь ОСОБА_4 1\2 частину вартості цього будинку за вирахуванням витрат на утримання спадкового майна, поховання спадкодавця, встановлення пам'ятника, судових витрат у розмірі 29567грн., за рахунок коштів, внесених ОСОБА_3 на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації в Донецькій області (рр 37317004001000 в УДК м. Донецька, МФО 834016, ОКПО 26288796).

Також стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 250грн. з кожної на користь ПП «Бюро судових експертиз» за проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи.

Не погоджуючись з рішенням суду, та, посилаючись в апеляційній скарзі на неповне з'ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування та порушення норм матеріального права, ОСОБА_4 просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовити.

Зокрема, вказує, що висновок суду про невідповідність заповіту нормам моралі та справедливості не відповідає обставинам справи. Судом не враховано, що ОСОБА_7 постійно проживала у спадковому будинку зі своїми батьками, доглядала їх, а позивачка залишила батьківський будинок і до 2007 року проживала у своєму будинку, який потім подарувала своїй доньці. Свої дії щодо складання заповіту ОСОБА_9 пояснював тим, що вона з ним проживає, а позивачці допоміг купити автомобіль. Всі ці обставини підтвердили свідки ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, які суд невірно не прийняв до уваги. Судом не враховано, що згідно висновку психіатричної експертизи ОСОБА_9 в період складання заповіту розумів значення своїх дій та міг ними керувати, тому стан його здоров'я не вплинув на складання заповіту. Заповіт відповідає вимогам ЦК України в редакції 1963 року, є справедливим щодо ОСОБА_7 та не суперечить нормам моралі. Поза увагою судом залишено те, що на момент складання заповіту позивачка не мала права на обов'язкову частку спадщини, була працездатною, мала власне житло, що позивачці, як непрацездатній на момент смерті, нотаріусом виділена 1\6 частина спадщини, що за життя ОСОБА_7 позивачка не заявляла вимог про визнання заповіту недійсним і в будинок не вселялась. Також вважає, що показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_19, ОСОБА_20, які висловили сумнів щодо психічного стану ОСОБА_9 суд невірно взяв за основу при визнанні заповіту недійсним, бо вони спростовуються записами в медичних документах померлого на момент складання заповіту про його стан здоров'я, приватний нотаріус ОСОБА_6 підтвердив, що заповідач розумів значення свої дій, померлий на обліку в психіатричній лікарні не перебував. Суд не витребував свідоцтво про смерть ОСОБА_9, яке у справі відсутнє. Вважає, що суд необгрунтовано позбавив її права власності на будинок, оскільки її частка у спадщині не є незначною, вона не має власного житла, в будинку не проживає з поважних причин, оскільки навчається на денному відділені в м. Донецьку. Судом не вірно зменшено її частку в спадковому будинку, оскільки позивачка замінивши пластикові вікна, встановлені прадідом та батьком, привела жилу кімнату в нежилу, встановила нові двері в період розгляду справи в суді. Неправильно суд задовольнив вимоги позивачки щодо стягнення витрат на комунальні послуги, які виникли в період проживання позивачки в будинку. На момент смерті бабки та батька вона була неповнолітньою, але не заперечує проти сплати витрат на поховання батька, хоча до виникнення спору у суді позивачка їй не пред'являла вимог щодо сплати витрат на поховання батька та бабки. Безпідставно суд визнав право власності на 1\2 частину спадкового майна за ОСОБА_7, оскільки її правоздатність припинилась з настанням смерті.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_4 та її представника - адвоката ОСОБА_21, які просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, заперечення позивачки ОСОБА_3 та її представника - адвоката ОСОБА_22, які просили апеляційну скаргу відхилити, рішення залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, додатково надані домову книгу, копії актових записів про смерть, народження, реєстрацію шлюбу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведенність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції, виходячи з того, що у позивачки з батьком були хороші стосунки до дня його смерті, вона, хоча і не проживала разом з батьком, з яким проживала ОСОБА_7, але разом з сестрою доглядала за батьком, постійно його відвідувала, допомагала як матеріально, так і своєю працею, доглядала за будинком, робила ремонт в будинку разом із сестрою, обробляла земельну ділянку, того, що батько завжди говорив про залишення будинку обом дочкам, та, враховуючи те, що ОСОБА_9 склав заповіт у віці 91 рік і на той час страждав церебральним атеросклерозом, психоорганічним синдромом, дійшов до висновку, що заповіт складений на ім'я однієї дочки ОСОБА_7 не відповідає нормам моралі, є несправедливим по відношенню до позивачки, тому визнав заповіт недійсним.

У зв'язку з визнанням заповіту недійсним та настанням спадкування за законом, виходячи з того, що у ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є дві дочки ОСОБА_7 і ОСОБА_3, які після його смерті звернулися в нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини, і ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, отримала свідоцтва про прийняття спадщини за заповітом на 5\6 частини будинку і 5\6 частини внесків в Ощадбанку, а після її смерті фактично прийняв спадщину за законом її син ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, та, враховуючи те, що ОСОБА_3 має право на спадкування за законом на 1\2 частину спадкового майна відповідно до вимог ст.1267 ЦК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що свідоцтва про право на спадщину є недійсними і ОСОБА_4 має право на 1\2 частину будинку і 1\2 частині внеску в ощадному банку як спадкоємиця за законом після смерті батька ОСОБА_8

Вирішуючи питання про поділ спадкового будинку, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка з серпня 2007 року проживає в спадковому будинку після смерті свого племінника ОСОБА_8, на поховання якого понесла витрати на загальну суму 7180грн., включаючи установку пам'ятника ОСОБА_7 на суму 1005грн., зробила в будинку ремонт, на що витратила 6440грн., погасила заборгованість за комунальні послуги в сумі 865грн., яка утворилась на день смерті ОСОБА_8, спадкоємцем якого є ОСОБА_4 і яка відповідно до вимог ст.1282 ЦК України зобов'язана повністю задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадок, а також того, що іншого житла позивачка в м. Маріуполі не має, та, враховуючи те, що згідно висновку будівельно-технічної експертизи від 02.02.2008 року та додаткової експертизи від 29.01.2009 року вартість будинку складає 83664грн., розділити будинок без переобладнання і прибудови на дві ідеальні частки по 1\2 частині з організацією в натурі двох ізольованих квартир неможливо, що ОСОБА_3 внесла на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області грошові кошти в розмірі вартості 1\2 частину будинку, суд першої інстанції дійшов висновку про виділення будинку в натурі ОСОБА_3 зі стягненням з неї на користь ОСОБА_4 вартості 1\2 частини будинку за вирахуванням витрат на поховання, встановлення пам'ятника, витрат на погашення заборгованості за комунальні послуги, витрат на ремонтні роботи в будинку, та понесених позивачкою витрат на проведення будівельно-технічної експертизи, в сумі 29567грн.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися, оскільки до них суд дійшов на неповно вияснених обставинах справи і не у відповідності з обставинами справи, наданими доказами та норм матеріального і процесуального права, що потягло неправильне вирішення спору, тому таке рішення суду підлягає скасуванню.

З матеріалів справи вбачається, що в 1944 році ОСОБА_9 була виділена ссуда для будівництва жилого будинку на виділеній йому у користування земельній ділянці по АДРЕСА_1. По закінченню будівельних робіт будинок було прийнято в експлуатацію і 21.04.1970 року ОСОБА_9 видано свідоцтво про право власності на цей будинок.

Згідно копії актового запису про шлюб №62 від 06.02.1946 року ОСОБА_9 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_23, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, про що зроблено актовий запис №727 від 16.08.1978 року.

На час її смерті згідно записів в будинковій книзі в спірному будинку проживала вона з чоловіком ОСОБА_9

Після смерті ОСОБА_23 у встановленому законом порядку діти за прийняттям спадщини не звертались.

28.10.2001 року ОСОБА_9 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Кудлаєвим О.О., згідно якого усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що йому належатиме на день смерті і на що він за законом має право, заповідав своїй дочці ОСОБА_7 (а.с.55).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер, про що зроблено актовий запис про смерть №732 від 24.05.2004 року (а.с.275).

Після його смерті відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1, який належить померлому на підставі свідоцтва про право власності від 21.04.1970

року (а.с.58) та на грошовий внесок, що знаходиться у філії - Маріупольському відділенні №8013\053 ВАТ «Ощадний банк України» на рахунку НОМЕР_1 і на рахунку №НОМЕР_2 (а.с.59).

У встановлений законом строк в нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини звернулись його донька ОСОБА_7, яка фактично спадщину прийняла, та донька ОСОБА_3(а.с.51, 52).

ОСОБА_7 оформила прийняття спадщини і отримала свідоцтво про прийняття спадщини за заповітом на 5\6 частини вказаного будинку і на 5\6 частини внесків в ощадному банку. На 1\6 частину спадкового майно ОСОБА_3, як особа, що має право на обов'язкову частку спадщини, свідоцтво про право на спадщину, не отримала (а.с.60, 61).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 померла, про що зроблено актовий запис №776 (а.с.47). Після її смерті відкрилась спадщина на майно, що складається з частини жилого будинку АДРЕСА_1, орендної долі ММК імені ОСОБА_17, вкладів НОМЕР_1, НОМЕР_3 у філії №8013\053 ВАТ «Ощадний банк України».

Із заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору звернувся її син ОСОБА_8 (а.с.46), який фактично спадщину прийняв та 02.02.2007 року отримав свідоцтво про прийняття спадщини за законом на долю в майні орендаторів Маріупольського металургійного комбінату імені ОСОБА_17 (а.с.50), а свідоцтво про прийняття спадщини на частину будинку та внесків в ощадному банку не отримав.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 помер, про що зроблено актовий запис про смерть №571 від 30.04.2007 року (а.с.64).

Після його смерті відкрилась спадщина на майно, що складається з 5\6 частки вказаного будинку і 5\6 частини внеску в ощадному банку, прийнятого у спадщину ОСОБА_7 після смерті батька ОСОБА_9, та на долю в майні орендаторів Маріупольського металургійного комбінату імені ОСОБА_17, прийняту у спадщину ОСОБА_8 після смерті матері ОСОБА_7

Після його смерті із заявами про прийняття спадщини за законом в нотаріальну контору звернулися його донька ОСОБА_4 (а.с.62) та тітка ОСОБА_3 (а.с.63), але свідоцтво про право на спадщину ніхто не отримав.

Оскільки заповіт складено до набрання чинності новим ЦК України в редакції 2003 року, то відповідно до вимог п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу при вирішенні позову про визнання заповіту недійсним слід керуватися нормами ЦК України в редакції 1963 року, а при вирішенні інших позовів - нормами ЦК України в редакції 2003 року, чинними на момент виникнення цих правовідносин.

Згідно вимог ст. 534 ЦК України в редакції 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ст.541 ЦК України в редакції 1963 року заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладання, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Як вбачається з первісної позовної заяви, ОСОБА_3 просила визнати заповіт недійсним у зв'язку з тим, що батько на момент його підписання перебувала в похилому віці і за станом здоров'я не міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (а.с.4-5). В подальшому ОСОБА_3 подала до суду змінену позовну заяву, в якій просила визнати заповіт недійсним у зв'язку з його несправедливістю як такий, що не відповідає нормам моралі, при цьому посилаючись на похилий вік померлого батька, наявність у нього захворювань, які вплинули на його психічний стан і волю по складанню несправедливого заповіту (а.с. 172-173).

На підтвердження своїх доводів про те, що ОСОБА_9 в момент складання та підписання заповіту перебував у такому стані, коли не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, позивачка та її представник ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду ніяких належних допустимих, достовірних доказів не надали.

Згідно висновку посмертної судової психіатричної експертизи №756а36а43а, ОСОБА_9 в період укладання угоди - підписання заповіту за своїм психічним станом міг розуміти значення своїх дій та керувати ними (а.с.113-122). Згідно довідки Маріупольської міської лікарні №1 ОСОБА_9 перебував на диспансерному обліку у дільничного лікаря-терапевта з діагнозом: ІБС, атеросклеротичний кардіосклероз, церебральний атеросклероз з 1994 року; ДОА колінних і голеностопних суглобів з 2000 року (а.с.22). З медичної амбулаторної картки померлого вбачається, що 25.10.2001 року, 27.10.2001 року, 29.10.2001 року ОСОБА_9 оглядався лікарем -терапевтом з приводу скарг на головний біль, слабкість, біль у серці, шум у вухах, відмічено покращення стану здоров'я з діагнозом: церебральний атеросклероз з гіпертензією. При цьому ніяких порушень у психічній діяльності у виді продуктивної симптоматики (запаморочення, галюцинації, порушення пам'яті), виражених порушень в інтелектуальній сфері лікарем не зафіксовано. Згідно довідки міської психіатричної лікарні ОСОБА_9 на обліку не значиться (а.с.70). Приватний нотаріус ОСОБА_10 суду пояснив, що 28.10.2001 року в момент складання та підписання заповіту сумнівів в дієздатності ОСОБА_9 не виникло, тому заповіт був посвідчений.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 все своє майно заповів доньці ОСОБА_7, яка з ним тривалий час постійно проживала, доглядала та піклувалась про нього як матеріально так і фізично, доглядала за будинком, несла витрати на його утримання, обробляла земельну ділянку, а позивачка проживала окремо, періодично провідувала батька, що не оспорювала в судовому засіданні позивачка, та підтверджено показаннями свідків ОСОБА_11, ОСОБА_24, ОСОБА_13, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_14 ОСОБА_15, ОСОБА_20, ОСОБА_17, а також наданою апеляційному суду будинковою книгою про реєстрацію ОСОБА_7 в даному будинку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що волевиявлення ОСОБА_9 при підписанні заповіту було вільним та відповідало його внутрішній волі, в цей момент він був здатний здійснювати свідомі дії, що забезпечувало регуляцію ним своєї поведінки, в момент укладання угоди він діяв усвідомлено і цілеспрямовано, тому підстав для визнання заповіту ОСОБА_9 на ім'я доньки ОСОБА_7 недійсним як несправедливим та таким, що порушує норми моралі, складений особою, яка не розуміла значення своїх дій та не могла ними керувати не вбачає, у зв'язку з чим позов ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним задоволенню не підлягає.

Оскільки колегія суддів не встановила підстав для визнання заповіту недійсним, то відсутні підстави і для визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 28.10.2001 року після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, на ім'я ОСОБА_7 на 5\6 частин жилого будинку АДРЕСА_1, та від 27.05.2005 року, реєстр №1-862, на 5\6 частин внесків в ощадному банку від 18.10.2005 року, реєстр №1-2342, виданих Третьої Маріупольською державною нотаріальною конторою.

Доводи позивачки про те, що її обов'язкова частка у спадщині складає 3\4 частини спадкового майна ОСОБА_9 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки вони не випливають з обставин справи та норм матеріального права.

Як вбачається з матеріалів справи у ОСОБА_9, окрім дочок ОСОБА_7 і ОСОБА_3 був син ОСОБА_27, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4, у якого є діти, що підтверджено наданими апеляційному суду копією актового запису про народження №255 від 07.07.1938 року та копією актового запису про смерть №476 від 01.06.1977 року, та поясненнями сторін в судовому засіданні.

Згідно ст.1241 ЦК України в редакції 2003 року повнолітні непрацездатні діти спадкодавця спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка б належала кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

В разі спадкування за законом відповідно до вимог ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

З урахуванням наведених норм права обов'язкова частка ОСОБА_3 визначається, виходячи з того, що в разі спадкування за законом, до спадщини заклякались б одночасно з доньками ОСОБА_7 і ОСОБА_3 як спадкоємці першої черги за правом представлення діти ОСОБА_27, а тому спадщина ділилась би на три частини і відповідно обов'язкова частка позивачки складає 1\6 частину спадкового майна померлого ОСОБА_9 (1:3:2), яка визначена їй нотаріусом і на яку вона може отримати свідоцтво про право на спадщину в будь-який момент в

Третій маріупольській державній нотаріальній конторі, куди вона своєчасно подала заяву про прийняття спадщини.

Згідно вимог ст.ст.28, 29 ЦПК України особа може бути учасником цивільного судочинства, якщо вона має цивільну процесуальну правоздатність та дієздатність.

Відповідно до вимог ст.24 ЦК України в редакції 2003 року цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 і втратила цивільну правоздатність, а тому не може бути учасником цивільного судочинства і судом не може вирішуватись питання щодо набуття нею права власності на будь-яке майно, у тому числі і на спадкове.

З огляду на наведене позов ОСОБА_3 в частині вимог про визнання за нею та ОСОБА_7 права власності на 1\2 частину будинку і внесків в ощадному банку за кожною задоволенню не підлягає.

Також не вбачає підстав колегія суддів і для задоволення позову ОСОБА_3 про поділ жилого будинку та визнання за нею права власності на будинок АДРЕСА_1, стягнення з неї на користь ОСОБА_4 вартості 1\2 частини цього будинку, оскільки в порядку спадкування ОСОБА_3 має право на 1\6 частину будинку, що значно менше частки ОСОБА_4, яка має право на спадкування 5\6 частини цього будинку, ніхто з них свідоцтво про право на спадщину не отримав, хоча спадщину сторони прийняли, подавши заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини; відповідачка заперечує проти виділу будинку в натурі позивачці і не оспорює право ОСОБА_3 на 1\6 частину спадщини після смерті ОСОБА_9 Ні позивачка, ні відповідачка зі спадкодавцями ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_8 спільно не проживали. Окрім цього, згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи від 02.02.2008 року та додаткової будівельно-технічної експертизи від 29.01.2009 року розділити будинок в натурі без переобладнання і прибудови на дві частки з організацією в натурі двох ізольованих квартир технічно неможливо.

З огляду на наведене, та з урахуванням того, що відповідачка зустрічний позов про розділ спадкового майна не заявила, колегія суддів вважає необхідним відмовити в задоволені позову ОСОБА_3 про поділ жилого будинку, визнання права власності на жилий будинок за нею, стягнення з неї на користь ОСОБА_4 вартості 1\2 частини будинку.

Відповідно до вимог ст.1232 ЦК України в редакції 2003 року спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, лікування та поховання спадкодавця.

Згідно вимог ч.1 ст.1282 ЦК України в редакції 2003 року спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 понесла витрати на поховання ОСОБА_8 та на встановлення пам'ятника ОСОБА_7 на загальну суму 7181грн. 40коп., що підтверджено відповідними квитанціями (а.с. 157-165), а також витрати на сплату заборгованості за газ і електроенергію, що утворилась на день смерті ОСОБА_8, на загальну суму 585грн. 20коп. (а.с. 167-169).

Оскільки відповідачка ОСОБА_4 є спадкоємцем ОСОБА_8 і спадщину прийняла, хоча і не отримала свідоцтва про право на спадщину, з урахуванням наведених норм права, вона зобов'язана відшкодувати понесені позивачкою дані витрати, тому колегія суддів вважає необхідним стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати на поховання спадкодавця, встановлення пам'ятника у розмірі 7181грн. 40коп., погашення заборгованості за комунальні послуги у розмірі 585грн. 20коп.

Підстав для стягнення з відповідачки на користь позивачки витрат, понесених ОСОБА_3 на сплату послуг за газ, вивезення сміття за серпень 2007 року згідно квитанції від 05.09.2007 року на суму 157грн. 69коп. (а.с. 166), та витрат в сумі 265грн. 61коп., понесених нею на оплату підключення газу згідно квитанції від 05.07.2007 року та акту приймання виконання робіт №2335 (а.с. 170-171) колегія суддів не вбачає, оскільки ці витрати не є боргами спадкодавця ОСОБА_8, а тому відшкодуванню не підлягають.

Відповідно до вимог ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно вимог ст.119 ЦПК України позовна заява подається в письмовій формі.

ОСОБА_3 в позовних заявах не заявляла вимог щодо відшкодування витрат, понесених нею після смерті ОСОБА_8 на ремонт спадкового будинку, врахування вартості цих робіт при поділі будинку, тому підстав для вирішення питання про стягнення на її користь цих витрат з відповідачки колегія суддів не вбачає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні позову ОСОБА_3 про визнання недійсними заповіту, свідоцтв про право на спадщину, визнання за нею та ОСОБА_7 права власності за кожною на 1\2 частину жилого будинку і грошових вкладів, поділу жилого будинку, визнання права власності на жилий будинок, стягнення з неї на користь ОСОБА_4 вартості 1\2 частини будинку, витрати, понесенні позивачкою на оплату проведення судових експертиз відшкодуванню за рахунок відповідачки не підлягають і з ОСОБА_3 на користь ПП «Бюро судових експертиз» підлягає стягненню 500грн. за проведення додаткової будівельно-технічної експертизи, які не були сплачені до винесення рішення.

У зв'язку із частковим задоволенням позову ОСОБА_3 про стягнення витрат на поховання, встановлення пам'ятника та заборгованості за комунальні послуги і частковим задоволенням апеляційної скарги ОСОБА_4 колегія суддів вважає необхідним понесені ОСОБА_3 при подачі позову до суду витрати по сплаті судового збору у розмірі 51грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 30грн., та понесені ОСОБА_4 при подачі апеляційної скарги витрати по сплаті судового збору у розмірі 25грн. 50коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30грн. залишити на стороні, яка їх понесла.

Також відповідно до вимог ст.88 ЦПК України недоплачену ОСОБА_3 суму судового збору при подачі позову до суду з урахуванням вартості спадкового майна у розмірі 662грн. 81коп. та недоплачену ОСОБА_4 суму судового збору при подачі апеляційної скарги з урахуванням вартості оспорюваного майна у розмірі 331грн. 93коп., а всього 994грн. 74коп. колегія суддів вважає необхідним стягнути на користь місцевого бюджету з ОСОБА_28

Внесені позивачкою ОСОБА_3 на депозитний рахунок Територіального управління державної судової адміністрації України в Донецькій області на забезпечення позову грошові кошти в сумі 29968грн. (а.с.230) у зв'язку з відмовою в задоволені позову про поділ будинку визнання за нею права власності на будинок колегія суддів вважає необхідним повернути їй.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 18 березня 2009 року скасувати.

В задоволенні позовів ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання недійсними заповіту, свідоцтв про право на спадщину, визнання за нею та ОСОБА_29 права власності за кожною на 1\2 частину жилого будинку і грошових вкладів, поділу жилого будинку, визнання права власності на жилий будинок за нею, стягнення з неї на користь ОСОБА_4 вартості 1\2 частини будинку відмовити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення витрат на поховання, встановлення пам'ятника та заборгованості за комунальні послуги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування витрат на поховання і встановлення пам'ятника 7181 (сім тисяч сто вісімдесят одну) гривню 40 копійок, витрат на сплату заборгованості за комунальні послуги в сумі 585 (п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 20 копійок.

У відшкодуванні витрат на проведення експертизи відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь місцевого бюджету (рахунок -314185377000052, код платежу - 22090100, МФО в ГУ ДКУ Донецької області - 834016, код ОКПО - 346866694, одержувач - місцевий бюджет, Жовтневий район) недоплачений судовий збір у розмірі 994 (дев'ятсот дев'яносто чотири) гривні 74 копійки та на користь ПП «Бюро судових експертиз» за проведення додаткової будівельно-технічної експертизи 500 (п'ятсот) гривень 00 копійок.

Повернути ОСОБА_3 29568 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят вісім) гривень, внесені неї на депозитний рахунок Донецького Територіального управління державної судової адміністрації на забезпечення позову згідно квитанції від 04.03.2009 року (рахунок - 37317004001000 в УДК м. Донецька, МФО 834016, код ОКПО 26288796).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене протягом двох місяців з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.