ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2010 р. Справа № 2-а-2059/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : Мельник Т.І. - представник на підставі доручення;
відповідача : не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про: стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені
ВСТАНОВИВ :
В травні 2010 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2.), в якому позивач просить стягнути з ФОП - ОСОБА_2 адміністративно-господарські санкції в розмірі половини середньорічної заробітної плати працівника у 2009 році та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, розраховану відповідно до "Порядку нарахування пені та її сплати", затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики від 15.05.2007 №233 (далі – Порядок №233), за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем всупереч ч. 4 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі – Закон №875) та п. 3.7 Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 року (далі – Інструкція №42) в поданому звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік не розрахована та у рядку 06 не відображена сума коштів адміністративно-господарських санкцій, яку повинен розрахувати та сплатити роботодавець самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875, так як із поданого звіту випливає, що відповідач не виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році у кількості 1 робочого місця, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача розрахованої адміністративно-господарської санкції в розмірі 2500,00 гривень та пені в розмірі 26,25 гривень.
Ухвалою суду від 21.05.2010 року відкрито провадження в адміністративній справі №2-а-2059/10/0270 та призначено її до розгляду в судовому засіданні..
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала повністю, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з’явився та не вказав причини неприбуття. Відповідно до вимог ст. 122 КАС України - адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.
Як вбачається з реєстру відправлених поштових відправлень від 26.05.2010 року (а.с. 16) та поштового повідомлення від 04.06.2010 року №30100 (а.с. 20), відповідач був двічі повідомлений про дату, час і місце судового розгляду. Ці дії свідчать про небажання відповідача приймати участь в судовому розгляді справи і направлені на затягування розгляду справи.
Згідно ч. 2 ст. 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов’язки.
Представник позивача в судовому засіданні, висловлюючи свою думку щодо подальшого розгляду справи зазначила, що неявка відповідача як перша так і друга, відбулись без поважних причин, що не перешкоджають подальшому розгляду справи. А відтак, при вирішення питання щодо подальшого розгляду справи покладався на думку суду.
Суд, прийнявши до уваги думку представника позивача, вважає, що вжив достатні заходи для належного повідомлення відповідача про час, день і місце розгляду судової справи з його участю або участю повноважного представника відповідача, для реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів. За таких обставин, судом прийнято рішення продовжити розгляд справи у відсутність відповідача, і вирішити справу на підставі наявних доказів.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
ФОП - ОСОБА_2, як роботодавець, що використовує найману працю, зобов’язаний виконувати соціальні програми щодо охорони прав малозахищених верств населення, в тому числі інвалідів, зокрема шляхом створення чи виділення робочих місць для працевлаштування інвалідів згідно законодавства України.
Частиною 3 ст. 18 Закону №875 передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. 19 Закону №875 для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Відповідно до вимог "Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування", затвердженого Постановою КМУ №70 від 31.01.2007 року, відповідач подав до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2009 рік за формою 10-ПІ, затвердженою Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №42 від 10.02.2007 року. В даному звіті відповідач чітко зазначив, що на його підприємстві в 2009 році середньооблікова кількість штатних працівників становила 11 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, фонд оплати праці штатних працівників становив 55000,00 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника становила 5500,00 грн. Кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог ст. 19 Закону України № 875, яка самостійно розраховано відповідачем в звіті, становить 1 особу.
Таким чином, в 2009 році у відповідача норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав - 1 робоче місце та відповідно останнім в 2009 році не дотримано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 робочого місця.
Пунктом 2 Порядку №70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Однак, доказів надання державній службі зайнятості інформації, щодо наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів у 2009 році, відповідачем не надано та відповідно матеріали справи не містять.
Натомість, як вбачається з листа Жмеринського міськрайонного центру зайнятості №06-13/-1066 від 05.05.2010 року, ФОП - ОСОБА_2 у 2009 році звіт за формою 3-ПН про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, не подавав.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону №875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
В силу ч. 4 ст. 20 Закону №875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875.
Крім того, як зазначено вище, відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону №875 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону №875, а в силу ч. 2 ст. 20 Закону №875 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Інструкцією №42 передбачено обчислення розміру адміністративно-господарських санкцій. Так, чисельність працюючих інвалідів штатних працівників обчислюється шляхом підсумування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та діленням одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.
Отже, за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році, відповідач зобов'язаний був розрахувати та сплатити адміністративно-господарські санкції в строк до 15 квітня 2010 року.
Суми адміністративно-господарських санкцій використовуються на фінансування заходів щодо соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної та професійної реабілітації інвалідів.
Однак, станом на момент подання позовної заяви та момент розгляду справи в суді, відповідачем не розраховано та відповідно не сплачено адміністративно-господарські санкції в розмірі 2500,00 грн., за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році, у зв'язку з чим позовні вимоги, щодо зобов'язання відповідача сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі половини середньорічної заробітної плати працівника у 2009 році та пеню за порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій, підлягають задоволенню.
Нарахування пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій здійснюється відповідно до "Порядку нарахування пені та її сплати", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 року №223, п.п.3.4 п.3 якого передбачено, що нарахування пені як роботодавцем, так і органом контролю здійснюється з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день сплати включно (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу).
Оскільки відповідачем порушено терміни сплати санкцій, тому позивачем правомірно нараховано пеню в сумі 26,25 гривень відповідно до ч.2 ст.20 Закону N875.
Отже, в даному випадку відповідач - ФОП - ОСОБА_2 не забезпечив встановленого нормативу одного робочого місця для працевлаштування інвалідів, самостійно не розрахував та не сплатив адміністративно – господарських санкції в розмірі 2500,00 грн., що зумовило нарахування пені у розмірі 26,25 гривень.
Порушення відповідачем вимог чинного законодавства зачіпає інтереси держави у сфері соціального захисту інвалідів та завдає матеріальної шкоди Фонду соціального захисту інвалідів, який є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд, на підставі наявних в матеріалах справи документів, заслухавши пояснення позивача, повно і всебічно з’ясувавши обставини в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні приходить до висновку про задоволення даного позову повністю.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2, в "Райффайзен банк Аваль" МФО 302247) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет м. Жмеринки, р/р 31210230700006, код ЄДРПОУ 34701261, банк одержувача: ГУДКУ у Вінницькій області, м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: "Платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік") адміністративно-господарські санкції в розмірі 2500,00 грн. ( дві тисячі п'ятсот гривень), та пеню в розмірі 26,25 грн. (двадцять шість гривень, двадцять п'ять копійок).
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 14.06.10
Суддя Чернюк Алла Юріївна