ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: inbox@adm.vn.court.gov.ua
____________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2010 р. Справа № 2-а-1954/10/0270
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Чернюк Алли Юріївни,
при секретарі судового засідання: Котюжанській Тетяні Олександрівні
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : Балховський С.В., Комісарчук М.І. - представники на підставі довіреностей;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_1
до: Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області
про: визнання протиправною та скасування постанови про застосування фінансових санкцій
ВСТАНОВИВ :
В травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною та скасування постанови Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті №088655 від 19.04.2010 року про застосування фінансових санкцій.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що з акту перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт №168457 від 23.03.2010 року вбачається, що автобус "Богдан А-092" державний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 перевозив пасажирів по маршруту №45 м. Вінниці, під час чого, були відсутні документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення, а саме: дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, а також білети пасажирів, що є порушенням вимог абз. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Позивач вважає такі висновки надуманими та не підтвердженими доказами, оскільки автобус "Богдан А-092" державний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 на момент проведення перевірки 23.03.2010 року перебував на технічному обслуговуванні та ремонті про що свідчать долучені до справи докази, не перевозив жодних пасажирів, не був на маршруті (тим паче не на своєму), а відтак не здійснював пасажирські перевезення в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт".
В акті перевірки від 23.03.2010 року державним інспектором здійснено формальний підхід до всіх обставин справи та не з’ясовано умов наявності в діях позивача правопорушення. Тобто, при винесені оскаржуваної постанови відповідач не дав належної оцінки і не вжив всіх заходів для всебічного, повного і об’єктивного з’ясування обставин справи та безпідставно притягнув позивача до відповідальності, що свідчить про протиправність постанови №088655 від 19.04.2010 року та безпідставність застосування штрафу в розмірі 1700 грн.
Судом, за згодою позивача, було допущено заміну неналежного відповідача - Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області на належного - Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті в особі Територіального управління у Вінницькій області.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в адміністративному позові.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, вказавши, що позивач надавав послуги з перевезень без оформлення документів, передбачених Законом України "Про автомобільний транспорт", що зафіксовано в акті №168457 від 23.03.2010 року, внаслідок чого до нього застосовано фінансову санкцію передбачену абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону. Поряд з цим, вважає, що постанова про застосування фінансових санкцій винесена в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Свідок ОСОБА_4, який на час проведення перевірки був водієм автобуса "Богдан А-092", надав суду пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові, зокрема, вказав на те, що 23.03.2010 року транспортний засіб перебував на ремонті та технічному обслуговуванні і тому відсутні документи, які запропонував надати державний інспектор Андрощук Л.В.
Як вбачається з пояснень провідного спеціаліста відділу державного контролю ТУ Головавтотрансінспекції у Вінницькій області ОСОБА_5 (яким спільно з ОСОБА_2 23.03.2010 року проводилась рейдова перевірка позивача), в ході рейдової перевірки було оглянуто транспортний засіб "Богдан А-092" державний номер НОМЕР_1, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 і за кермом якого знаходився ОСОБА_4. Крім того, в поясненнях наголошено на тому, що Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 не передбачено збирання додаткових доказів, опитування пасажирів, інших свідків, а тому не було необхідності отримання пояснень від свідків чи пасажирів.
Заслухавши пояснення позивача, представників відповідача, беручи до уваги покази свідків, дослідивши наявні матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно зі ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт" урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень.
Урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті відповідно до п. 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 № 1190, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція), що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.
Як вбачається з матеріалів справи та з пояснень сторін 23 березня 2010 року о 12 год. 42 хв. державними інспекторами ТУ Головавтотрансінспекції у Вінницькій області на підставі завдання на перевірку від 22.03.2010 року №110525 було проведено перевірку транспортного засобу марки "Богдан А-092" номерний знак НОМЕР_1, що належить фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 і за кермом якого знаходився ОСОБА_4. За результатами перевірки складено акт №168457 від 23.03.2010 року.
В акті № 168457 від 23.03.2010 року зафіксовано, що під час перевірки виявлено порушення, а саме: відсутній – дорожній лист за 23.03.2010 року, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, відсутні білети в пасажирів.
Водій від надання пояснень щодо виявлених перевіркою порушень відмовився, також відмовився від підписання акту перевірки.
Пунктом 15 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" передбачено, що під час проведення рейдової перевірки, між іншим, перевіряється: наявність визначених ст. 39 і 48 Закону №2344-14 документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам.
07.04.2010 року за вихідним №02-3/1439 позивачу направлено повідомлення про час та місце розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с.37). На розгляд справи позивач прибув.
На підставі акту 168457 від 23.03.2010 року начальником ТУ Головавтотрансінспекції у Вінницькій області винесено постанову №088655 від 19.04.2010 року про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 1700,00 грн. (а.с.7), копія якої позивачеві направлена листом за вих. № 02-3/1714 від 21.04.2010 року (а.с.6).
Визначаючись щодо позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник, це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Поняття внутрішні перевезення, це перевезення пасажирів і вантажів між населеними пунктами, розташованими на території однієї держави.
Відповідно до ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Зокрема, документи для регулярних пасажирських перевезень є: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України; для пасажира - квиток на проїзд в автобусі та на перевезення багажу (для пільгового проїзду - посвідчення особи встановленого зразка).
Абзацом 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено відповідальність у вигляді штрафу за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 1 вищевказаного Закону, послуга з перевезення пасажирів чи вантажів, це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.
Відповідно до п. 26 постанови Кабінету Міністрів України №1567 "Про затвердження порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті" справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
Висновки відповідача щодо наявності порушень закону в діях позивача є необґрунтовані, з огляду на таке.
В акті проведення перевірки від 23.03.2010 року та в постанові про застосування фінансових санкцій від 19.04.2010 року відсутні докази того, що позивач використовував автобус "Богдан А-092" державний номерний знак НОМЕР_1 для перевезення пасажирів по маршруту №45, одержав плату за надані послуги з перевезення пасажирів чи взагалі про наявність, під час проведення перевірки, пасажирів в транспортному засобі, а тому вказані в судовому засіданні припущення відповідача про надання таких послуг не можуть трактуватись як доказ на користь відповідача, і відповідно виключають обов’язок надання уповноваженим особам при перевірці документів передбачених ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Наявні в справі докази не дають підстав стверджувати, що позивач надавав послуги з перевезення пасажирів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а тому позивач не повинен нести відповідальність передбачену абз. 3 ч. 1 ст. 60 вищевказаного Закону.
Позивачем в судове засідання надано договори на перевезення пасажирів №69 від 11.08.2008 року та №246 від 14.02.2005 року з яких вбачається, що автобус "Богдан А-092" державний номерний знак НОМЕР_1 використовується позивачем для перевезення пасажирів по маршруту №40 м. Вінниці, а також як резервний по маршрутах Джулинка-Вінниця та Київ-Вінниця.
Також, позивачем надано докази (розрахункову квитанцію АААУ № 015708 від 23.03.2010 року, товарний чек №2303 від 23.03.2010 року, книгу обліку розрахункових операцій №0228003458), які підтверджують пояснення водія щодо нездійснення на автобусі "Богдан А-092" державний номерний знак НОМЕР_1 пасажирських перевезень, а знаходження його на ремонті. Наявність вказаних доказів на момент перевірки відповідач не заперечував.
Приймаючи рішення про розгляд матеріалів справи про правопорушення 19.04.2010 року, відповідач не взяв до уваги пояснень позивача, водія та вищевказаних доказів, що порушує загальні принципи права, а також тягне за собою не повний та не всебічний розгляд справи.
Судом не беруться до уваги заперечення відповідача про те, що на момент проведення перевірки і складення акту водій відмовився від пояснень, де останній сам міг вказати про знаходження транспортного засобу на ремонті, виключаючи таким чином відповідальність за допущене правопорушення, так як це не є його обов’язком давати пояснення, а є його правом, що випливає з норм ст. 63 Конституції України.
В силу ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб’єкт владних повноважень не довів суду правомірність свого рішення, не надав суду належних доказів, які б свідчили про правомірність застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 1700 грн. 00 коп.
З врахуванням встановлених обставин та аналізу норм Закону, що регламентують спірні правовідносини, суд приходить до висновку, що спірне рішення відповідача прийнято в супереч вимогам ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню, а позов в задоволенні в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею і документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. понесені позивачем підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
ПОСТАНОВИВ :
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Вінницькій області від 19.04.2010 року №088655 про застосування до ОСОБА_1 фінансових санкцій в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) судового збору.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови оформлено: 08.06.10
Суддя Чернюк Алла Юріївна