Справа № 10-416 2006 р. Категорія ч. 1 ст. 121 КК України

Суддя 1 інстанції Коваленко В.В. Доповідач Калашников В.М.

Ухвала /менем   України

18 липня 2006 року                        Колегія суддів судової палати в кримінальних справах

Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого                        - Калашникова В.М.

судів                                      - Єстєніної В.В., Ковалюмнус Є.Л.

за участю прокурора           - Васєнкова П.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляцію прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Київського районного суду міста Донецька від 11 липня 2006 року про відмову в задоволенні подання слідчого про обрання   запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Донецька, громадянина України, росіянина, не судимого на підставі ст.. 89 КК України, що мешкає за адресою: м. Донецькі, АДРЕСА_1,

обвинувачуваного в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -

встановила:

У провадженні старшого слідчого СВ Київського РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області знаходиться кримінальна справа, яку було порушено 01 липня 2006 року за фактом завдання тяжких тілесних ушкоджень за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, будучи у стані алкогольного сп'яніння, 30 червня 2006 року, приблизно о 16 год. 30 хвил., біля буд.. АДРЕСА_2 в м. Донецьку завдав ОСОБА_2 колото-різану рану шиї з ушкодженням яремної вени, тобто тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.

Постановою Київського районного суду м. Донецька від 11 липня 2006 року відмовлено в обранні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

В апеляції прокурора ставиться питання про скасування постанови суду, з посиланням на те, що постанова суду не відповідає вимогам ст. ст. 148,150 КПК України, оскільки суддя, відмовляючи в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо ОСОБА_1, не прийняв до уваги, що той обвинувачується у скоєнні злочину, який, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, а також обвинувачений може ухилитися від слідства та суду та перешкоджати встановленню істини по справі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляцію та просив постанову судді скасувати, ознайомившись з витребуваними матеріалами справи, на підставі яких було відмовлено в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора підлягає задоволенню, а постанова суду скасуванню за таких підстав.

Органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, який, відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким, оскільки санкцією статті вказаного закону передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на тривалий строк.

По справі є достатньо підстав для підозри ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину.

Відмовляючи в задоволенні подання в обранні щодо ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд недостатньо врахував вищевказані обставини справи.

Крім того, судом при розгляді подання не була прийнята до уваги можливість втечі обвинуваченого, про яку свідчить суворість покарання за інкримінований злочин. Так, наслідки та ризик втечі для обвинуваченого в цьому випадку можуть бути визнані ним менш небезпечними, ніж кримінальне переслідування та процедура виконання покарання.

Вказівка суду на те, що ОСОБА_1 не може ухилитись від слідства та суду, а також перешкоджати встановленню істини по справі, оскільки має постійне місце проживання та неповнолітню дитину, не відповідає дійсності, так як матеріали справи свідчать, що обвинувачений вже намагався вчинити такі дії.

Посилання суду на те, що справа порушена не стосовно конкретної особи, а за фактом вчинення злочину, не є перешкодою для обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту особи, якій пред'явлено обвинувачення.

За таких обставин суд не мав достатньо підстав вважати, що застосування більш м'яких, ніж взяття під варту, запобіжних заходів може забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого в майбутньому з точки зору виконання покладених на нього процесуальних обов'язків.

Таким чином, постанова суду суперечить фактичним обставинам по справі і підлягає скасуванню, а матеріали за поданням слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту щодо обвинуваченого ОСОБА_1 поверненню до суду для нового розгляду в іншому складі суддів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляцію прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Київського районного суду міста Донецька від 11 липня 2006 року про відмову в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття

під варту щодо ОСОБА_1 скасувати, а матеріали за поданням слідчого повернути на новий судоми розгляд в той же суд в іншому складі суддів.