Справа №11а- 2018 /2006 р. Категорія ст.1 17 КК України

Головуючий у 1 інстанції: Понамарьов О.П. Доповідач Єстєніна В.В.

УХВАЛА ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

7 липня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого: Галатіна О.М. суддів: Єстєніної В.В., Кравченко В.Г. з участю:

прокурора Красної К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Марийського районного суду Донецької області від 22 лютого 2006 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, раніше не судиму, зареєстровану в АДРЕСА_1 Селідівської міськради Донецької області, засуджено за ст.Л 17 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винною в тому, що вона 25 листопада 2004 року о 15-00 год., перебуваючи на 9 місяці вагітності, під час свого знаходження в АДРЕСА_2 Марийського району, відчувши, що у неї почалися перед пологові перейми, зайшла в сарай покинутого дому № АДРЕСА_2, де без сторонньої допомоги народила живу дитину чоловічої статі.

Після пологів, з метою позбутися небажаної дитини, реалізуючи свій намір, направлений на позбавлення життя своєї новонародженої дитини, передбачаючи настання смерті та усвідомлюючи, що на вулиці низька температура повітря, а дитина беззахисна, може змерзнути та загинути, покинула дитину на земляній підлозі в сараї, а сама пішла геть.

Згідно висновку судово-медичної експертизи дитина народилася живою та доношеною в строк, життєздатною. Причиною смерті дитини є переохолодження тіла.

В  апеляції засуджена ОСОБА_1 просила вирок суду змінити, вважаючи призначене їй покарання надто суворим. Крім того , наголошувала на тому, що порушено її право на захист, бо свого захисника побачила лише в суді, а до того ж було неправильно відмовлено у допуску в якості захисника її матері, про що нею було заявлено клопотання. Загалом, вважає вирок неправильним, бо свідки допитані у її відсутності, на деяких документах не її підпис.

Заслухавши доповідача, прокурора, який не погодився з принесеною апеляцією, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що принесена апеляція задоволенню не підлягає за таких підстав.

Як свідчать матеріали кримінальної справи, остання розглянута судом в порядку ч.З ст.299 КПК України : засудженій , згідно протоколу судового засідання, було роз'яснено, що в цьому випадку вона буде позбавлена права оскаржувати фактичні обставини по справі і засуджена, визнаючи свою вину в повному обсязі, погодилася з таким порядком розгляду справи в суди і витікаючими з цього наслідками.

Крім того, колегія суддів не може погодитися і з доводами апеляції засудженої про те, що було порушено її право на захист.

Як свідчать матеріали кримінальної справи, засуджена, яка на момент скоєння злочину була неповнолітньою, була забезпечена захисником ще на досудовому слідстві в порядку ст. .45 КПК України . Захисник засудженої - адвокат ОСОБА_2, згідно протоколів слідчих дій, брала участь у допиті ОСОБА_1 в якості підозрюваної, обвинуваченої, при виконанні вимог ст..ст.218-220 КПК України .

При цьому, засуджена ОСОБА_1 ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні ніяких клопотань з приводу несумлінного ставлення захисника до виконання своїх обов'язків не заявляла. Не заявляла засуджена , згідно протоколу судового засідання, і клопотання про допуск в якості захисника і її матері . Зауваження на протокол судового засідання ОСОБА_1, яка з останнім була ознайомлена, також не принесені.

За таких підстав, колегія суддів ці доводи засудженої вважає вигаданими і такими, що не можуть бути прийняті до уваги.

Покарання засудженій ОСОБА_1 судом призначено відповідно до вимог ст.. 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року „ Про практику призначення кримінального покарання"; до уваги взяті характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину. При цьому, суд обгрунтовано, відповідно до вимог ст..67 КК України визнав такими, що обтяжують покарання, тяжкі наслідки у вигляді смерті новонародженої дитини та саме скоєння злочину відносно особи, що перебувала у безпорадному стані.

Одночасно, також обгрунтовано судом визнані як пом'якшуючи обставини, вчинення засудженою злочину у неповнолітньому віці, її щиросердне каяття.

Як особа, засуджена характеризувалася негативно, не працювала, раніше не судима.

За наведених обставин колегія суддів вважає, що покарання, призначене судом засудженій ОСОБА_1 відповідає як тяжкості скоєного злочину, наслідкам, що настали, так і даним про її особу.

Підстав для пом'якшення призначеного покарання колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст..ст.365-366 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженої ОСОБА_1 відхилити, вирок Марийського районного суду Донецької області від 22 лютого 2006 року щодо неї залишити без зміни.