Справа № 2-1214/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2010 року Кіровський районний суд м. Донецька у складі:

Головуючої судді                    Гладишенко  І.В.

при секретарі                           Мінченкової С.В.

за участю адвоката                  ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» відокремлений підрозділ «Шахта ім. О.О. Скочинського» про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, вказавшиё що він працював у відокремленому підрозділі «Шахта ім. Скочинського» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з 09.04.1992 по 09.11.1993р. у якості проходчика 5-го розряду, з 04.03.1998р. по 27.02.2002р. у якості проходчика 4 розряду, гірничим майстром підземним, та з 06.08.2003р. по 13.11.2009р.  у якості гірничого робітника очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті.

Наказом № 160л від 13.11.2009 року його було звільнено у зв’язку з виявленням невідповідності займаній посаді в результаті погіршення стану здоров’я, яке перешкоджає продовженню даної роботи за п.2 ст. 40 КЗпП України.

Таке погіршення стану здоров’я сталося з ним при виконанні трудових обов’язків внаслідок нещасного випадку на виробництві, що стався 08 червня 2009 року, що підтверджується актом  № 61 від 30.06.2009р. по формі Н-1. В результаті нещасного випадку він отримав гостре отруєння рудничим газом легкого-середнього ступеню тяжкості, токсикоз-гипоксичну енцефалопатію з двухсторонньою рефлекторною пирамидальною недостатністю, вестибулопацією, вегетососудісту дистонію по змішаному типу, дисметаболічну кардіоміопатію, органічне астенічне розладнання по типу церебрастенії, розладнання адаптації, пролонгована тривожно-депресивна симптоматика з фомируючими ознаками ПТСР.  За результатами розслідування нещасного випадку був складений акт за формою Н-5 від 30.06.2009 року та акт № 34 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1 від 30.06.2009 року.

В зв’язку з нещасним випадком він був оглянутий Обласною медико-соціальною комісією, де йому з 05.10.2009 року було встановлено 60 % втрати професійної працездатності та 3 група інвалідності

Після отруєння він вже не може працювати під землею, стан його здоров’я погіршується, під час отруєння зазнав фізичний біль, який і досі виражається в постійних головних болях. Згідно висновку експертної комісії від 14.08.2009 року йому протипоказана тяжка фізична праця в тяжких умовах, рекомендоване санаторно-курортне лікування та оздоровлення.

У зв’язку з отриманням професійного захворювання та втратою працездатності він втратив місце роботи та засоби до існування. Його доходів не вистачає ані на лікування, ні на санаторно-курортне оздоровлення влітку, як було рекомендовано лікарями. Внаслідок небезпечних умов праці йому було завдано стійку втрату непрацездатності і визнано інвалідом 3 групи. Під час аварії на шахті він пережив шок у зв’язку з чим вимушений проходити періодичні курси лікування у невропатолога та психіатра. Вночі він не може спокійно спати. Стан його здоров’я продовжує погіршуватися . Натепер він не може достойно утримувати свою родину та неповнолітніх дітей.  Всі ці обставини порушують його звичний спосіб життя, спричиняє  моральні страждання  та потребують додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності.

В рахунок відшкодування моральної шкоди просить суд стягнути з відповідача 100000 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 підтримав позовні вимоги та надали суду пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача, яка діяла на підставі довіреності – Ваніна О.В., позовні вимоги не визнала та суду пояснила, що вимоги позивача є безпідставними, оскільки останнім не доведений факт спричинення моральної шкоди, причинний зв’язок з умовами виробництва , її характер і розмір. А також державною комісією внаслідок проведенного розслідування встановлено, що вказана аварія виникла з причини геологіних явищ, а не внаслідок неправомірних дій відповідача.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні було встановлено, що  позивач працював у відокремленому підрозділі «Шахта ім. Скочинського» Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» з 09.04.1992 по 09.11.1993р. у якості проходчика 5-го розряду, з 04.03.1998р. по 27.02.2002р. у якості проходчика 4 розряду, гірничим майстром підземним, та з 06.08.2003р. по 13.11.2009р.  у якості гірничого робітника очисного забою підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті, що підтверджено відомостями його трудової книжки.

Наказом № 160л від 13.11.2009 року позивача було звільнено за п.2 ст. 40 КЗпП України.

08 червня 2009 року стався нещасний випадок, внаслідок чого позивач отримав гостре отруєння рудничим газом легкого-середнього ступеню тяжкості та ряд інших захворювань.

За результатами розслідування нещасного випадку був складений акт за формою Н-5 від 30.06.2009 року та акт № 61 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом за формою Н-1 від 30.06.2009 року.

Згідно з висновком МСЕК  від 05.10.2009 року ОСОБА_2 було встановлено 60 %  втрати професійної працездатності та встановлена третя група інвалідності.

Відповідно до ст. 155 КЗпП України на усіх підприємствах створюються  безпечні та нешкідливі умови праці.

Відповідно  до вимог ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо  шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я  або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Крім того, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У судовому засіданні достовірно встановлено, що через нещасний випадок на виробництві, який трапився з позивачем, значно погіршився стан його здоров’я, через що він втратив свою роботу та засоби до існування.

 Саме в зв’язку з  професійною травмою був порушений звичний спосіб життя позивача, він позбавлений можливості  у реалізації своїх повсіденних занять, звичок та бажань у зв’язку з неможливістю подальшого активного життя, крім того позбавлений можливості працювати на високооплачеваємі роботі.

Згідно з наданих суду виписок з історії хвороб позивача, а також медичних епікризів, вбачається, що він постійно відчуває  головний біль, шум у голові, запаморочення, слабкість, зниження пам’яті, безсонню, дратівливість, розсіяність, одишку при русі.

Суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо доказів тому, що позивачу була заподіяна моральна шкода, та наявність причинного зв’язку її з умовами виробництва.

Суд вважає, що позивач  відчував та продовжує відчувати  моральні страждання у зв’язку з чим не може реалізувати в повній мірі своїх повсякденних занять, звичок та бажань. що у сукупності  вимагає від нього додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності.

Крім того,  як вбачається з рішення конституційного Суду України від 27.01.2004р. № 1-9/2004 ушкодження здоров’я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов’язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні страждання.

Позивач просить суд стягнути з відповідача в рахунок відшкодування спричиненої йому моральної шкоди – 100000 грн., але суд, вирішуючи питання про стягнення конкретної суми, вважає, що вимоги позивача є  завищеними.  Суд, зважаючи на перенесені позивачем  моральні страждання,  а також на той факт, що вони мають тривалий характер, позивач не може вести звичний образ життя, що привело до втрати його нормальних життєвих зв’язків, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди  30000 грн.

Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України та ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»  від 30.04.1993р. з подальшими змінами та доповненнями суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп., а також відповідно до постанови Кабінету Міністрів  України  від 05.08.2009р. № 825 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. № 1258»  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 237-1 КЗпП України, ст. ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги ОСОБА_2  – задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» відокремлений підрозділ «Шахта ім. О.О. Скочинського» на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» відокремлений підрозділ «Шахта ім. О.О. Скочинського» на користь держави судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у суді в сумі 120 грн..

На рішення до суду першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження  протягом 10 днів з дня його проголошення.

                   Апеляційна скарга на рішення суду  подається  протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення надруковано у нарадчій кімнаті в одному екземплярі.

Суддя  :                                                                                                  І.В. Гладишенко