Справа № 11а - 2075 2006 рік Категорія ч. 2 ст. 364 КК України

Головуючий в 1-й інстанції Федько Г.М. Доповідач Калашников В.М.

УХВАЛА Іменем   України

11  липня 2006 року                   Колегія суддів судової палати в кримінальних справах

Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого             - Калашникова В.М.

суддів                          - Калініч Н.І., Ковалюмнус Е.Л.

з участю прокурора - Карун Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на постанову Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 квітня 2006 року,

встановила:

Вироком Микитівського районного суду м. Горлівки Донецької області від 26 квітня 2004 року ОСОБА_1 засуджено за ч.2 ст.364, ч.2 ст.366, 70 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, строком на три роки. На підставі ст.ст. 75,76 КК України засуджений від покарання звільнений, якщо він на протязі іспитового строку - 3 роки - не вчинить нового злочину і виконає певні обов'язки.

31 січня 2006 року ОСОБА_1 подав апеляцію на вирок суду та заявив клопотання про поновлення йому строку на подачу цієї апеляції.

Постановою Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 25 квітня 2006 року в відновленні пропущеного строку відмовлено.

Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції просить постанову суду скасувати, відновити пропущений строк на подачу апеляції та прийняти її до розгляду, посилаючись на те, суд, в порушення вимог ст. 245 КПК України, при розгляді клопотання про поновлення пропущеного строку, не призначив справу до розгляду і не прийняв її до провадження, в день оголошення вироку знаходився у хворому стані, копію вироку отримав не оформлену належним чином, судове засідання проведено російською мовою.

Заслухавши доповідача по справі, думку прокурора, який просив постанову суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів , що апеляція задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами ст. 353 КПК України, питання про відновлення строку на подачу апеляції вирішується в судовому засіданні судом, який розглядав справу. Про день та час розгляду клопотання своєчасно повідомляються сторони, неявка яких в судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Клопотання ОСОБА_1 про відновлення пропущеного строку на подачу апеляції було проведено тим же судом, який постановив щодо нього вирок. Ніякого попереднього розгляду справи, передбаченого главою 32 КПК України, в цій стадії процесу не передбачено.

Таким чином, доводи апеляції про порушення ст. 245 КПК України не ґрунтуються на вимогах закону.

Як встановлено із протоколу судового засідання (а.с. 338 т.4), ОСОБА_1 сам заявив клопотання про розгляд справи про відновлення строку російською мовою і судом його клопотання було задоволено.

Не є підставою для поновлення строку на подачу апеляції її доводи про те, що засудженому була надана копія вироку, не оформлена належним чином, оскільки з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 була надана така ксерокопія вироку, яка надавала йому можливість усвідомити суть та зміст вироку.

Крім того,' колегія суддів звертає увагу на те, що в клопотанні про поновлення строку, поданого до суду першої інстанції, засуджений вказував на те, що він взагалі не отримував копії вироку (а.с. 290 т. 4).

Викладене свідчить про надуманість ОСОБА_1 причин пропуску строку на подачу апеляції.

Із матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 не заявляв клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою, приймав участь в дебатах, був присутній при проголошенні вироку, йому було роз'яснено зміст та суть вироку, порядок його оскарження, право на ознайомлення з матеріалами справи та протоколом судового засідання (а.с. 279-280 т. 4), та вручена копія вироку (а.с. 284 т. 4).

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 22 червня 2004 року ознайомився з постановою органу кримінально-виконавчої системи про явку не реєстрацію, йому були роз'яснені його обов'язки при виконанні вироку та наслідки ухилення від їх виконання і він на протязі 2-х років систематично реєструвався в органі кримінально-виконавчої системи ( а.с. 332-334 т. 4).

Таким чином, доводи апеляції про те, що він не міг зрозуміти суть вироку, також не відповідають дійсності.

Не підтверджується матеріалами справи і безперервна хвороба засудженого на протязі з квітня 2004 року до січня 2006 року.

Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про пропуск без поважних причин засудженим строку на подачу апеляції і обгрунтовано відмовив в відновленні цього строку.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 353,365,366 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Микитівського районного суду міста Горлівки Донецької області від 25 квітня 2006 року про відмову ОСОБА_1 в відновленні строку на подачу апеляції на вирок того ж суду від 26 квітня 2004 року залишили без змін.