ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2007р. | м.Київ | № 28/297-А |
за позовом державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва
до приватної фірми "Богдан і К"
про стягнення заборгованості
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Ільмухіній Т.Ф.
За участю представників сторін:
від позивача – Поповіченко О.М. ст. держ. податк. інспект. (дов. №311 від 07.08.2006 року);
від відповідача – не з’явився
Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.02.2007 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи :
Позивач, державна податкова інспекція у Солом’янському районі м. Києва, звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до приватної фірми "Богдан і К" про стягнення податкової заборгованості в розмірі 11 462,50 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що до відповідача на підставі акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу було застосовано штрафні санкції в розмірі 11 462,50 грн. Зазначена сума податкової заборгованості була узгоджена в судовому порядку, проте на момент подачі позову добровільно відповідачем не сплачено.
16.02.2007 року позивач подав до господарського суду м. Києва заяву про уточнення позовних вимог. У зазначеній заяві вказано, що позивач просить стягнути на користь держави з відповідача бюджетну заборгованість у розмірі 11 462,50 грн.
Відповідач надав заперечення на позов, у яких зазначив, що заперечує проти вимог позивача, та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильну оцінку позивачем фактичних обставин справи та неналежність поданих позивачем доказів.
16.02.2007 року відповідач подав клопотання про застосування строку давності, у якому просив відмовити позивачеві у задоволенні позову, оскільки позов пред’явлено у вересні 2006 року, а право на його пред’явлення у позивача виникло після проведення перевірки 11.08.2004 року.
Ухвалами суду від 02.11.06 року та 12.12.06 року розгляд справи зупинявся.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, господарський суд м. Києва –
ВСТАНОВИВ:
04.08.2004 року позивачем було проведено перевірку відповідача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності. По результатах перевірки було складено акт №2658-0722/2310. Згідно даних, зазначених в акті №2658-0722/2310, перевіркою встановлено факт порушення відповідачем п.2.10, п.4.2, п.4.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Національного банку України №72 від 19.02.2001 року, яке було чинним на момент здійснення перевірки, а саме не оприбутковано готівкові кошти у загальному розмірі 2 292,50 грн.
На підставі акту №2658-0722/2310, позивачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0006452310/0 від 11.08.2004 року, яким останньому визначено суму фінансових санкцій у розмірі 11 462,50 грн.
10.09.2004 року позивачем направлено відповідачеві податкову вимогу №1/3404 від 07.09.2004 року, якою визначено загальну суму податкового боргу відповідача за штрафними санкціями 11 462,50 грн.
27.10.2004 року позивачем направлено відповідачеві другу податкову вимогу №2/3751 від 19.10.2004 року, якою визначено загальну суму податкового боргу відповідача за штрафними санкціями 11 462,50 грн.
Не погодившись з результатами перевірки, відповідач звернувся до господарського суду м. Києва.
Рішенням господарського суду м. Києва по справі №11/194 від 30.11.2004 року позов ПП "Богдан і К" задоволено, податкове повідомлення–рішення №0006452310/0 від 11.08.2004 року визнано недійсним.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2005 року рішення господарського суду м. Києва по справі №11/194 від 30.11.2004 року скасовано. В частині застосування до ПП "Богдан і К" 11 462,50 штрафних санкцій постановлене нове рішення, яким в позові в цій частині відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 21.12.2006 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2005 року залишено без змін.
Таким чином, Постанова Київського апеляційного господарського суду по справі № 11/194 набрала законної сили і є чинною на теперішній час.
В ході судового розгляду апеляційним судом встановлено, що податковий орган, застосовуючи до ПП "Богдан і К" штрафні санкції діяв в межах та в порядку, що визначені діючим законодавством. При цьому апеляційний суд зазначив, що вважає визначені позивачу штрафні санкції такими, що не є податками і зборами визначеними в ст.ст. 14,15 Закону України "Про систему оподаткування", а відповідно в разі їх несплати до позивача не можуть застосовуватись і наслідки, передбачені Законом № 2181 за несплату в установлений термін податкового зобов'язання. Також апеляційний суд встановив, що вказана часткова невідповідність податкового повідомлення-рішення вимогам чинного законодавства не перешкоджає його виконанню і , виходячи з аналізу вказаних нормативних актів, не є підставою для визнання його недійсним в повному обсязі.
Відповідно до п. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
За таких обставин факт наявності та доведеності відповідного порушення, а також застосування розміру визначеної за нього суми штрафних санкцій, не повинні доводитись знову при вирішенні справи № 28/297-А, оскільки в даній справі беруть участь ті самі сторони і факт порушення норм діючого законодавства доказаний саме по відношенню до відповідача.
Відповідно до п.1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 року, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, у тому числі за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Згідно з п.2 зазначеного Указу Президента України, штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.
Контроль за додержанням особами, зазначеними у статті 1 цього Указу (крім банків), норм з регулювання обігу готівки в національній валюті, що встановлюються Національним банком України, здійснюють органи державної податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, Міністерства внутрішніх справ України та фінансові органи, а банками - Національний банк України.
Відповідно до ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку (п.2).
Крім того, органам державної податкової служби України надано право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України (п.11).
Таким чином, перевірку відповідача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності здійснена позивачем в межах його повноважень, а правомірність накладення на відповідача штрафних санкцій підтверджена постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2005 року по справі №11/194, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.12.06 року.
Відповідно до цього вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій, які було накладено на нього за порушення норм з регулювання обігу готівки є обґрунтованими та відповідають вимогам законодавства України.
Враховуючи викладені обставини господарський суд приходить до висновку щодо правомірності заявлених вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Щодо посилань відповідача на строки позовної давності встановлені Кодексом адміністративного судочинства України господарський суд вважає за необхідне зазначити.
Відповідно до ст. 101 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Статтею 99 цього Кодексу визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Господарський суд не вбачає порушення визначених кодексом строків, оскільки зазначений кодекс набрав чинності лише з 01.09.05 року.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Також господарським судом враховується і той факт, що протягом всього часу після проведення перевірки відповідач продовжував процедуру судового оскарження спірного повідомлення-рішення, а також те, що Вищим адміністративним судом України ухвала по справі № 11/194 прийнята лише 21.12.2006 року.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 71, 94, 97, 99, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватної фірми "Богдан і К" (03110, м. Київ, пр-т Червонозоряний,57, р/р 26006021118711 в Київській філії АКБ "Укрсоцбанк" у м. Києві, МФО 322012) на користь Держави (на р/р 31113104600010, одержувач ВДК у Солом’янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951, банк одержувача: УДК у м. Києві, МФО 820019, код платежу 2303010) штрафні (фінансові) санкції у розмірі 11 462,50 грн. (одинадцять тисяч чотириста шістдесят дві грн. 50 коп. ).
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя | О.С. Копитова |
Дата складання та підписання повного тексту постанови 16.03.07р.
.