ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.04.2007р. |
|
№ 28/90-А |
за позовом державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва
до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Київ
про стягнення 2 415,08 грн.
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Ільмухіній Т.Ф.
Представники:
від позивача: Шкоропад О.В., ст. держ. податк. інспек. (дов. № 178 від 08.11.05р.)
від відповідачів: не з'явився
Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу УІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03.04.07 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державна податкова інспекція у Солом'янському районі м. Києва звернулась з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Київ про стягнення 596,08 грн. заборгованості зі сплати єдиного податку та 1 819,00 грн. заборгованості з податку на додану вартість.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності від 16.12.03 року, відповідач способом оподаткування своїх доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності обрав сплату єдиного податку на 2004 рік, запровадженого Указом Президента України від 03.07.98 року № 727" Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва".
При цьому позивач у своїй позовній заяві посилається на те, що відповідачем зазначений податок не сплачувався в повному обсязі, в результаті чого утворився податковий борг в сумі 596,08 грн. (залишок несплаченої пені -4,08 грн.).
Також, відповідно до поданої відповідачем декларації з податку на додану вартість за серпень 2004 року № НОМЕР_1 від 20.09.04 року, сума податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету становить 1 819,00 грн.
На день подання позову до суду сума єдиного податку за 2004 рік в повному обсязі не погашена та не сплачена сума податку на додану вартість самостійно задекларованої відповідачем.
Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, в судові засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав.
Ухвали суду та повістки про виклик були надіслані на адресу відповідача, яка зазначена в довідці з адресного бюро та вказана позивачем в позові.
За таких обставин розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами.
Вислухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи господарський суд-,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі СПД ОСОБА_1) відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію, виданого Залізничною районною у м. Києві державною адміністрацією зареєстрований з 20.06.96 року як суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа, ідентифікаційний код НОМЕР_2.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначення процедури оскарження дій органів стягнення встановлюється Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 зазначеного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Для суб'єктів малого підприємництва Указом Президента України від 03.07.98р. № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” було запроваджено спрощену систему оподаткування та надано право суб'єктам малого підприємництва -фізичним особам самостійно обирати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.
Користуючись зазначеною нормою 16.12.03 року СПД ОСОБА_1 подав до державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва (надалі ДПІ у Солом'янському районі м. Києва) заяву про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2004 рік.
Порядок видачі свідоцтва про сплату єдиного податку затверджений наказом ДПА України від 29.10.99р. № 599 та зареєстрований в Мінюсті України 02.11.99р. за № 752/4045, відповідно до якого відповідачем 27.03.04 року було отримано свідоцтво про сплату єдиного податку з терміном дії протягом 2004 року, ставка податку за визначений платником вид діяльності встановлена рішенням сесії Солом'янської районної у місті Києві ради та становила 200 грн. на місяць.
Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає, що відповідач самостійно обрав спосіб оподаткування за єдиним податком, погодився на його сплату у встановленій райрадою сумі та отримав свідоцтво про сплату єдиного податку на 2004 рік.
Порядок відмови від спрощеної системи оподаткування встановлено Указом Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", відповідно до якого, якщо протягом календарного року прийнято рішення про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, фізична особа - платник єдиного податку повинна подати не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду заяву про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування та повернути Свідоцтво разом з усіма довідками до органу державної податкової служби, який їх видав.
Як свідчать матеріали справи, відповідач у встановленому законодавством порядку від застосування спрощеної системи оподаткування не відмовлявся.
Таким чином, суму єдиного податку слід вважати узгодженою і платник податку зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання в строки, не пізніше 20 числа місяця наступного за тим, в якому здійснювалась попередня сплата єдиного податку, як то передбачено Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” та Порядком видачі свідоцтва про сплату єдиного податку.
Нормами Господарського кодексу України підприємництво визначено як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (п. 1ст. 42 гл. ІУ).
Відповідно до чинного законодавства платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі)(ст. 4 Закону України „Про систему оподаткування”); у разі припинення діяльності (зняття з державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності) платник єдиного податку зобов'язаний подати в 5-денний термін до органу державної податкової служби письмову заяву про це, здати Свідоцтво та всі Довідки (п.6 Порядку видачі свідоцтва про сплату єдиного податку).
В процесі судового розгляду встановлено, що відповідач відповідним чином зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності та на нього відповідно до чинного законодавства покладено обов'язок сплачувати у 2004 році єдиний податок.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплата єдиного податку в повному обсязі не здійснювалася. По особовому рахунку відповідача рахується податковий борг до бюджету за вказаний період у розмірі 2 415,80 грн.
При цьому з матеріалів справи вбачається, що відповідачем 20.09.2004 року подано до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2004 року (№176205), в якій самостійно визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 819,00 грн.
У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Згідно пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідач в порушення вимог чинного законодавства, у встановлений законодавством строк суму зобов'язання не сплатив.
В силу п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” сума податкових зобов'язань, узгоджена платником податків, але не сплачена у встановлений строк являється податковим боргом.
Відповідно до пп. 6.2.1. п.6.2 ст. 6 зазначеного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
У разі коли податковий орган чи пошта не може вручити платнику податків податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, податковий орган розміщує податкові вимоги на дошці податкових оголошень. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (пп. 6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону).
Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня вручення першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки (п. „б” пп. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону).
Виконуючи визначену норму Закону, в зв'язку з добровільною несплатою самостійно узгоджених податкових зобов'язань ДПІ у Солом'янському районі м. Києва надіслала відповідачу першу податкову вимогу № НОМЕР_3 від 04.10.04 року та другу податкову вимогу № 2/15 від 13.01.05 року.
Зазначені вимоги отримані відповідачем під розпис, однак ніяких дій з боку СПД щодо сплати податкового боргу не вжито.
Будь-яких доказів щодо оскарження в адміністративному чи судовому порядку першої та другої податкових вимог або їх скасування (відкликання) або визнання недійсними матеріали справи не містять.
Відповідальність за несвоєчасність сплати податкових зобов'язань платники податків несуть у відповідності з законодавством України. Примусове стягнення податкового боргу -передбачена законодавством України процедура погашення податкового боргу платника податків шляхом звернення стягнення на активи відповідного платника податків.
Як вказано у п. 1.7 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 зазначеного Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Як встановлено в ході судового розгляду, відповідач самостійно обрав спосіб оподаткування, узгодивши при цьому суму податкового зобов'язання; сплату єдиного податку не проводив; від спрощеної системи оподаткування в установленому законом порядку не відмовлявся; самостійно узгоджених в декларації сум зобов'язань з податку на додану вартість у встановлені строки не сплатив, податкових вимог не оскаржував; наявність боргу не заперечив, доказів сплати боргу до бюджету не надав.
За викладених обставин, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і доведеними відповідними доказами, а позовну заяву такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 21, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_4) на користь Держави:
р/р № 34213379600010, одержувач -Солом'янський РВДК 26077951, код платежу 16050200, банк УДК у м. Києві, МФО 820019 суму заборгованості з єдиного податку в розмірі 596,08 грн. (п'ятсот дев'яносто шість грн. 08 копійок);
р/р № 31113029600010, одержувач -Солом'янський РВДК 26077951, банк УДК у м. Києві, МФО 820019 суму заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 1 819,00 грн. (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять грн. 00 копійок)
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Київського апеляційного господарського суду.
Суддя О.С. Копитова