ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.02.2007р. | м.Київ | № 28/491-А |
за позовом державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва
до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердім»
про стягнення 3 478,74 грн.
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Ільмухіній Т.Ф.
Представники:
від позивача: Шкоропад О.В., ст. держ. податк. інспектор (дов. № 178 від 08.11.05р.)
від відповідачів: не з’явився
Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу УІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16.02.07 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Державна податкова інспекція у Соломянському районі м. Києва звернулась з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердім» про стягнення заборгованості в сумі 3 478,74 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказує на те, що за результатами проведення перевірки 07.02.03 року щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності, було виявлено порушення п.1, п.2 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг”.
За результатами перевірки позивачем складено акт № 683/23-10-11/30679238 від 07.02.03 року. На підставі вказаного акту винесено податкове повідомлення-рішення № 0006222310/0 від 22.10.03 року, яким відповідачу нараховані фінансові санкції в розмірі 3 450,00 грн. Зазначене повідомлення-рішення в адміністративному порядку не оскаржувалось.
Також, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказує на те, що частина заборгованості виникла на підставі податкових декларацій з податку на додану вартість в яких відповідач самостійно визначив суми податкових зобов’язань.
Відповідач в судові засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, ухвали суду та повістки про виклик направлялись відповідачу за всіма наявними в матеріалах справи адресами, зокрема за адресою зазначеною в свідоцтві про державну реєстрацію та довідці головного управління статистики, однак відповідач своїм правом на участь повноважного представника в судовому засіданні не скористався.
Вислухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи господарський суд -,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтердім»(надалі ТОВ «Інтердім»), як суб’єкт підприємницької діяльності зареєстроване Жовтневою районною державною в м. Києві адміністрацією 26.01.2000 року, рішення про реєстрацію № 08148 внесено до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (код 30679238).
ТОВ «Інтердім»самостійно задекларувало свої податкові зобов’язання та подало до державної податкової інспекції у Солом’янському районі м. Києва (далі по тексту ДПІ у Солом’янському районі м. Києва) податкові декларації з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2003 року визначивши зобов’язання в розмірі 88,00 грн. (копії декларацій знаходяться в матеріалах справи).
З матеріалів справи вбачається, що самостійно визначені в деклараціях суми зобов’язань по податку на додану вартість не були сплачені в повному обсязі та станом на день розгляду справи сума заборгованості складає 28,74 грн. При цьому нарахована пеня в сумі 0,10 грн.
Згідно з п. 1.2 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
У відповідності до п. 5.1 ст. 5 вищевказаного Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Підпункт 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачає, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
Перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов’язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов’язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк (п. “а” пп. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону).
У разі коли податковий орган чи пошта не може вручити платнику податків податкові вимоги у зв’язку з незнаходженням посадових осіб, податковий орган розміщує податкові вимоги на дошці податкових оголошень. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення (пп. 6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону).
Друга податкова вимога надсилається не раніше тридцятого календарного дня від дня вручення першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки (п. „б” пп. 6.2.3 п.6.2 ст. 6 Закону).
Відповідно до пп. 6.4.2 п. 6.2 ст. 6 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Виконуючи визначену норму Закону, в зв'язку з несплатою податкового зобов'язання позивач надіслав відповідачу першу податкову вимогу № 1/6254 від 02.12.2003 року та другу податкову вимогу № 2/622 від 12.01.2004 року, які повернулись без вручення та були розміщені на дошці податкових оголошень (докази в матеріалах справи).
Зазначені податкові вимоги відповідачем не оскаржувались, податковим органом не відкликані і є чинними на час розгляду справи. При цьому сплата податкового боргу на момент звернення позивача до суду не відбулась.
Відповідно до п.п. 1.6, 1.7 ст. 1 Закону примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. Активи платника податків –кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов’язань забезпечення боргу.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача податкового боргу з податку на додану вартість підлягають задоволенню.
Крім того, 07.02.03 року співробітниками ДПІ у Солом’янському районі м. Києва проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб’єктами підприємницької діяльності магазину, що розташований за адресою:м. Київ, вул. Глибочицька, 53, каб. 52 та використовується ТОВ «Інтердім».
Під час перевірки встановлено порушення п.1, п. 2 ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг”, а саме здійснення розрахункових операцій без застосування РРО, без видачі розрахункового документу (чек або розрахункова квитанція) на загальну суму 690,00 грн.
За результатами перевірки складено акт № 683/23-10-11/30679238 від 07.02.03 року.
На підставі акту позивачем 22.10.03 року винесено податкове повідомлення-рішення №0006222310/0, яким визначено відповідачу суму штрафних санкцій в розмірі 3 450,00 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення отримане відповідачем. В матеріалах справи відсутні докази, щодо оскарження в адміністративному або судовому порядку вищезазначеного податкового повідомлення-рішення.
Заборгованість відповідача за результатами перевірки, у вигляді штрафних санкцій станом на день розгляду справи складає 3 450,00 грн.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.
Згідно ст. 15 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг
Суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані при проведенні розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій дотримуватись вимог, визначених чинним законодавством.
Відповідно до ст. 3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, зокрема:
- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (п. 1);
- видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (п.2).
За порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції передбачені статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Відповідно до п. 1 ст. 17 зазначеного Закону у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки застосовуються фінансові санкції в п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність.
Як убачається з акту перевірки та спірного повідомлення-рішення саме в зазначених розмірах і були застосовані до відповідача штрафні санкції (5*690=3450).
Згідно ст. 25 Закону суми фінансових санкцій, які визначені статтями 17 - 24 цього Закону, підлягають перерахуванню суб'єктами підприємницької діяльності до Державного бюджету України в десятиденний термін з дня прийняття органами державної податкової служби України рішення про застосування таких фінансових санкцій.
З матеріалів справи вбачається, що зазначена в повідомленні-рішенні сума відповідачем у встановлені строки сплачена не була, повідомлення-рішення в установленому порядку не відкликане та не скасоване і є чинним на час розгляду справи.
При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що суми штрафних санкцій за порушення норм Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” неправомірно визначені позивачем як суми податкового зобов'язання платника податків, оскільки зазначені штрафні санкції не є податковим зобов'язанням, а відповідно і податковим боргом в розумінні Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і не можуть бути примусово стягнуті відповідно до його положень.
Однак, зважаючи на доведеність факту здійснення самого порушення, встановлення правомірності нарахування штрафних санкцій у відповідному розмірі, враховуючи добровільну несплату зазначених сум відповідачем, суд приходить до висновку, щодо підставності звернення позивача за стягненням несплаченої суми штрафів до суду.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ .
Абзацом 1 п. 2 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні" закріплено право податкових органів здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Відповідно до п.11 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об`єднані державні податкові інспекції, серед інших, виконують такі функції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Як встановлено під час розгляду справи, відповідач самостійно узгоджені суми податкових зобов’язань з податку на додану вартість та суму штрафних санкцій визначених ДПІ у Солом’янському районі м. Києва у встановлені строки не сплатив; наявність заборгованості не заперечив, доказів сплати заборгованості в повному обсязі до бюджету не надав, висновки акту перевірки не спростував.
Загальна заборгованість відповідача по самостійно визначеним податковим зобов’язанням та по штрафним санкціям визначеним ДПІ у Солом’янському районі м. Києва складає 3 478,74 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи довідкою позивача про заборгованість та витягами з облікових даних платника податків.
За викладених обставин, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і доведеними відповідними доказами, а позовну заяву такою, що підлягає.
При цьому суд вважає також обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача в частині стягнення пені, оскільки відповідно до п. 1.3 ст.1 Закону податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків, або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання вважається податковим боргом.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідач у судові засідання не з'явився, по суті позову не заперечив, доказів які б спростовували позовні вимоги не надав.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 23, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Керуючись ст.ст. 23, 71, 72, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтердім»(м. Київ, вул. Шутова, 16 код 30679238) на користь Держави:
на рахунок № 31113029600010, одержувач –ВДК у Солом’янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951 банк одержувача; УДК у М. Києві, МФО 820019, код платежу 14010100 суму заборгованості по податку на додану вартість в розмірі 28 (двадцять вісім) грн. 74 коп.
на рахунок № 31419541600010, одержувач –ВДК у Солом’янському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077951 банк одержувача; УДК у М. Києві, МФО 820019, код платежу 23030100 суму заборгованості по штрафним санкціям в розмірі 3 450 (три тисячі чотириста п’ятдесят) грн.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Київського апеляційного господарського суду.
Суддя О.С. Копитова