ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

за позовом          закритого акціонерного товариства „Страхова група „ТАС”

до          державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про          визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

Суддя Копитова О. С.

При секретарі судового засідання Волуйко Т.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Стовбир О.О., представник за довіреністю № ГО-07/33 від 12.04.07 року

від відповідача: не з'явився

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.  

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 21.06.2007 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.           

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство „Страхова група „ТАС” звернулось до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0000592200/0 від 30.10.2006 року, №0000592200/1 від 22.11.2006 року, №0000592200/2 від 23.01.2007 року та №0000592200/3 від 03.04.2007 року, якими позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України,  у розмірі 848,00 грн. у тому числі: 590,00 грн. - основний платіж та 258,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на безпідставність вимог відповідача щодо оподаткування за ставкою 25% витрат на ведення справ, що відраховуються позивачем з суми страхового платежу, який підлягає поверненню страхувальнику у разі дострокового розірвання договору страхування.

17.05.07 року до загального відділу суду надійшло клопотання від відповідача про розгляд справи за його відсутністю та заперечення на позовну заяву.

Відповідач проти позову заперечує, та зазначає, що сума коштів, яка утримується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування, що є компенсацією витрат на ведення справи, не є страховими платежами і підлягає включенню до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова, в податковому періоді, на який припадає припинення договору, а на суму повернутих страхових платежів страховиком здійснюється коригування валових внесків.

Підсумовуючи свої заперечення, відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач правом на участь свого представника у судовому засіданні не скористався, в судові засідання не з'явився, вимог ухвал суду не виконав. Про час та місце проведення судового засідання відповідач повідомлений належним чином.

За таких обставин розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами.         

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд -

В С Т А Н О В И В :

Протягом періоду з 08.09.2006 року по 04.10.2006 року державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова було проведено виїзну планову перевірку Харківської регіональної дирекції позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2003 року по 30.06.2006 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт №2956/22-0/26419647 від 18.10.2006 року.

Як встановлено актом перевірки, Харківською регіональною дирекцією позивача порушено вимоги п.п. 7.2.3 п.7.2 ст.7, Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме не віднесено до складу скоригованого валового доходу від діяльності іншої, ніж страхова суми нормативних витрат на ведення справи яка вираховується страховиком при поверненні страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, при достроковому припиненні його дії за вимогою страховика.

На підставі акта №2956/22-0/26419647 від 18.10.2006 року відповідачем винесено податкові повідомленні-рішення №0000592200/0 від 30.10.2006 року, яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій, включаючи філіали аналогічних організацій, розташованих на території України,  у розмірі 848,00 грн. у тому числі: 590,00 грн. - основний платіж та 258,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись з результатами оскарження, Харківська регіональна дирекція позивача зверталась зі скаргами до державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, Державної податкової адміністрації у Харківській області, Державної податкової адміністрації України.

За результатами оскарження спірне рішення залишено без змін, а скарги без задоволення та прийняті наступні податкові повідомлення-рішення №0000592200/1 від 22.11.2006 року, №0000592200/2 від 23.01.2007 року та №0000592200/3 від 03.04.2007 року.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з таких підстав.

В акті перевірки  зазначено, що в порушення  пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” Харківська дирекція ЗАТ „Страхова Група „ТАС” не відносила до складу скоригованого валового доходу від діяльності іншої, ніж страхова суми нормативних витрат на ведення справи яка вираховується страховиком при поверненні страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, при достроковому припиненні його дії за вимогою страховика.

Як встановлено актом перевірки, в періоді, що перевірявся дострокове припинення дії договору страхування здійснювалось за вимогою страхувальника, а саме заяви страхувальника, Харківською дирекцією позивача здійснювалось дострокове припинення дії договору страхування. Повернення частки страхового платежу страхувальнику здійснювалось на підставі розрахунків по кожному розірваному договору, перелік яких було додано під час проведення перевірки.

Статтею 9 Закону України „Про страхування” встановлено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) -це плата за страхування , яку страхувальник (клієнт) страхової компанії) зобов'язаний внести страховику (страховій компанії)  згідно з договором страхування.

Страховий тариф -ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування. Страхові тарифи при добровільній формі страхування  обчислюються страховиком актуарно (математично) на підставі відповідної статистики настання страхових випадків та має декілька структурних складових при його визначенні, у тому числі таку структурну складову, як нормативні витрати на ведення справи. Конкретній розмір страхового тарифу  визначається в договорі страхування за згодою сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України „Про страхування” страхові тарифи за договорами страхування іншими, ніж договори страхування життя, повинні міститись у Правилах страхування, які розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Норматив витрат на ведення справ для кожного виду страхування включений в розрахунок страхового тарифу, який передбачає як оцінку ризику страховика так і його компенсаційні витрати, тобто у розрахованому  страховому тарифі  „норматив витрат на ведення справ” є його структурною складовою, відповідно без виділення цієї структурної складової у нарахованому страховому платежу  за конкретним договором страхування.

Статтею 28 Закону України „Про страхування” встановлено, що у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника (страховика, обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування) страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи. Тобто страховий платіж, який повинен бути повернутий страхувальнику, за умовами договору страхування, зменшується на його складову, тобто нормативні витрати на ведення справи

Величина отриманого чи нарахованого страхового платежу визначається з урахуванням норм статей 9, 17 та 28 Закону України „Про страхування” згідно з тарифами, при розрахунку яких визначено норматив на ведення справи.  При цьому, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону України „ Про оподаткування прибутку підприємств” до категорії валових витрат, пов`язаних з одержанням таких доходів, не включаються витрати, які понесені страховиком під час здійснення операцій із страхування, перестрахування, тобто  витрат страховика від страхової діяльності, які були закладені у страховий тариф і суму яких не можна вичленити  із звичайної ціни страхового тарифу. Таким чином всі операції із страхування не підпадають під дію п. 5.10 статті 5  та відповідно п. 10.1 ст.10 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.  Це також відповідає  пункту 2 „Інші доходи, що мають особливий порядок оподаткування” Форми декларації з податку на  доходи (прибуток) страховика, яка затверджено наказом ДПА України від 31.03.2003  № 146 зі змінами і доповненнями  (на період перевірки), в якому у код рядків „показники” не включений доход від витрат на ведення справи по іншим видам страхування ніж страхування життя, як такий, що має особливий порядок оподаткування, тобто  за ставкою податку 25%.

Витрати Позивача на ведення справ, суми яких визначенні в Акті перевірки  відносяться до страхового платежу і є його частиною і відповідно є доходом від страхової діяльності.

При цьому припинення дії договору страхування та повернення страхувальнику страхових платежів за період, що залишився до закінчення дії договору, не змінює правової та економічної суті такої частини страхових платежів як відрахування нормативних витрат на ведення справи (з урахуванням їх визначення та отримання страховиком до припинення договору та цільового використання).

Відповідно до 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” при отриманні чи нарахуванні доходу у вигляді страхових платежів, у тому числі їх частину, що відповідає нормативу витрат на ведення справ, визначену при розрахунку страхового тарифу,  оподатковується за ставкою 3%.

Проведення додаткового розрахунку податку за ставкою 25% витрат на ведення справ, що відраховуються позивачем з суми страхового платежу, який підлягає поверненню страхувальнику у разі дострокового розірвання договору страхування, призведе до подвійного оподаткування, тому що вперше ця частина страхового платежу вже була оподаткована за ставкою 3% при укладенні договору страхування, тим самим порушить норми  підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”

Суд також бере до уваги, що згідно з ч. 3 ст.  2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд вважає, що твердження відповідача про те, що сума витрат на ведення справи, яка вирахувана зі страхових платежів, що підлягають поверненню, для страховика є самостійним доходом, що не пов'язаний з наданням послуг зі страхування, є безпідставним та не відповідає положенням законодавства.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач у судові засідання не з'явився, по суті позову не заперечив.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0000592200/0 від 30.10.2006 року, №0000592200/1 від 22.11.2006 року, №0000592200/2 від 23.01.2007 року та №0000592200/3 від 03.04.2007 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Частина 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні 21.06.07 року позивач подав заяву про покладення на нього судових витрат.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 17, 71, 94, 97, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства  України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова №0000592200/0 від 30.10.2006 року, №0000592200/1 від 22.11.2006 року, №0000592200/2 від 23.01.2007 року та №0000592200/3 від 03.04.2007 року.

Судові витрати покласти на позивача.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.  ст.  185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.