|
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
13.04.2007р. |
м.Київ |
№ 28/66-А |
за позовом управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва, м. Київ
до відділу державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві
про скасування постанови
Суддя Копитова О.С.
При секретарі судового засідання Ільмухіній Т.Ф.
За участю представників сторін:
від позивача: Марченко Н.М. -головний спеціаліст юридичного відділу (довіреність 20/11 від 09.01.2007 р.);
від відповідача ніхто не з'явився;
Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу УІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13.04.07 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі міста Києва (далі по тексту -УПФУ у Святошинському р-ні м. Києва, позивач) звернулось з позовом до державної виконавчої служби Святошинському районного управління юстиції у місті Києві (далі по тексту -ВДВС у Святошинському районі м. Києва, відповідач) про скасування постанови від 30.11.2006 р. № 1301/9 про повернення виконавчого документа щодо примусового виконання рішення УПФУ від 22.12.2005 р. № 914 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Атлант 2000” (далі по тексту -ТОВ “Атлант 2000”, боржник) сплату сум фінансових санкцій в розмірі 116,84 грн., а саме: 101,83 грн. -штрафу і 15,01 грн. -пені, а також зобов'язання відповідача вчинити необхідні дії щодо звернення до суду про стягнення зазначених сум з рахунку боржника на виконання вимоги позивача.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів для повного виконання виконавчого документу. Також позивач зазначає, що відповідачем були порушені вимоги ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження” і не були виконані вимоги ст.ст.50, 63 цього ж Закону.
Відповідач надав суду письмові пояснення стосовно спірного виконавчого провадження, в якому зазначив, що позов є необґрунтованим, оскільки посадовою особою ВДВС у Святошинському р-ні м. Києва були здійсненні всі можливі заходи щодо примусового виконання рішення УПФУ у Святошинському р-ні м. Києва. Також, у поясненнях, відповідач наполягав на тому, що не мав змоги здійснити стягнення заборгованості з банківського рахунку боржника посилаючись на ст. 1074 Цивільного Кодексу України, в якій зазначено: “Обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом” і ст. 59 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, яка передбачає, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюється виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом.
Відповідач зокрема, обґрунтовував свої пояснення тим, що стягнення коштів з рахунку боржника без згоди останнього, можливе лише на підставі рішення суду, в той час, як Конституція України, Цивільний кодекс України (надалі -ЦК України), Закон України “Про виконавче провадження” (надалі -Закон) та Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постановою Правління Національного банку України № 22 від 21.01.2004р., не ставлять в обов'язок державної виконавчої служби звертатися до суду з вимогою про стягнення коштів за виконавчими документами, які не були видані судом, а Управління має право самостійно звернутися до суду з позовом щодо стягнення з Боржника суми недоїмки зі збору до Пенсійного фонду України на підставі рішення.
В зв'язку з неявкою відповідача та ненаданням остаточних доказів по суті спору, розгляд справи неодноразово відкладався, в судовому засіданні оголошувалась перерва
В судове засідання 13.04.2007 року з'явився представник позивача. Представник відповідача в своїх поясненнях просив розглядати справу у його відсутності.
Ухвалою суду від 13.04.2007 року, за клопотанням позивача замінено Державну виконавчу службу в Святошинському районі м. Києва, у зв'язку з його ліквідацією на -Відділ державної виконавчої служби Святошинського районного управління юстиції у м. Києві.
За таких обставин розгляд справи здійснюється за наявними в ній матеріалами.
Вислухавши представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи господарський суд -
ВСТАНОВИВ:
УПФУ у Святошинському р-ні м. Києва на адресу ТОВ “Атлант 2000” було надіслано рішення від 22.12.2005 р. № 914 про сплату сум фінансових санкцій в розмірі 116,84 грн., а саме: 101,83 грн. - штрафу і 15,01 грн. -пені.
Оскільки боржником в десятиденний строк не було погашено суму фінансових санкцій, дане рішення було передане до ВДВС у Святошинському р-ні м. Києва для стягнення в примусовому порядку.
В даному рішенні позивачем були зазначені назва боржника, його ідентифікаційний код, адреса і номер розрахункового рахунку в установі банку.
Відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження” та Інструкції “Про проведення виконавчих дій”, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999р., 02.06.2006 р. державним виконавцем була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. В подальшому для здійснення примусового виконання рішення позивача, відповідачем надсилались запити до Головного міжрегіонального Управління статистики в м. Києві щодо діяльності боржника, до ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва щодо наявності в нього розрахункових рахунків в банківських установах України, до БТІ м. Києва щодо наявності у боржника нерухомого майна в м. Києві та Київській області, до ДАІ м. Києва щодо перебування у власності ТОВ “Атлант 2000” транспортних засобів. ДПІ у Святошинському р-ні м. Києва на зазначений запит надали інформацію про те, що інформація стосовно відкриття боржником рахунків в установах банків у них відсутня.
ДПІ у Святошинському районі м. Києва на зазначений запит надіслала запит про те, що інформація стосовно відкриття боржником рахунків в установах банків у них відсутня. Одночасно в листі міститься додаткова інформація про те, що підприємство-боржник 23.12.05 року знято з обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі рішення Господарського суду м. Києва по справі № 24/943-б від 02.06.05 року в зв'язку з визнанням його банкрутом.
30.11.2006 р. відповідачем була прийнята постанова № 1301/9 про повернення виконавчого документа стягувачеві. Підставою для повернення вимоги в постанові зазначається ст. 40 Закону “Про виконавче провадження”, а саме те, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Оглянувши матеріали справи суд вважає, що вимоги позивача повністю обґрунтовані з наступних підстав.
Згідно ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” (надалі -Закону), примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою, на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону, виконанню підлягають, зокрема, виконавчі документи -рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу.
В той же час, згідно ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Відповідно до п. 10.4. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, 10.4. нарахування пені проводиться органами Пенсійного фонду; п. 10.5. - рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення. Рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені є виконавчим документом і виконуються в тому самому порядку, що й стягнення недоїмка зі сплати страхових внесків.
Відповідно до п. 10.8. Інструкції, у разі, якщо страхувальник чи банк отримали рішення про нарахування пені і не сплатили зазначену в ньому суму протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний орган Пенсійного фонду про його оскарження, це рішення передається для виконання органу державної виконавчої служби та страхувальнику.
Рішення про застосування фінансових санкцій або рішення суду про стягнення недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Таким чином, рішення про застосування фінансових санкцій є виконавчим документом і підлягає виконанню державною виконавчою службою.
Як слідує з матеріалів справи, постановою ДВС у Святошинському районі міста Києва було відкрито виконавче провадження щодо стягнення з ТОВ “Атлант 2000" на користь Управління Пенсійного фонду України у Святошинському районі м. Києва штрафних санкцій і пені в сумі 18,43 грн.
Однак, в подальшому, постановою цього ж відділу ДВС від 30.11.2006 р. виконавчий документ -рішення від 22.12.2005 р. № 914, на підставі якого було відкрито виконавче провадження, було повернуто Управлінню у зв'язку з тим, що майно божника на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону “Про виконавче провадження” заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 п.п. 2 та 6 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними а також у випадку, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з'ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.
В той же час, ч. 2 ст. 5 Закону, зокрема, встановлено, що державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (надалі -виконавчий документ) у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Згідно ч. 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилучені та примусовій реалізації.
Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.
Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються.
За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника -юридичної особи. Що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших у фінансових установах немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.
Так, відповідачем була отримана інформація від ДПІ у Святошинському районі м. Києва про те, що дані стосовно рахунків боржника в установах банків у них відсутня і про те . що підприємство-боржник 23.12.05 року знято з обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва на підставі рішення Господарського суду м. Києва по справі № 24/943-б від 02.06.05 року в зв'язку з визнанням його банкрутом.
Відповідно до ст.. 65 Закону України "Про виконавче провадження" у випадку ліквідації боржника -юридичної особи, в тому числі внаслідок визнання боржника банкрутом, виконавчий документ передається до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого для вирішення питання про подальший порядок виконання рішення у встановленому законодавством порядку. У разі направлення виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого арешт з майна боржника знімається за постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований; при направленні виконавчого документа до ліквідаційної комісії або арбітражного керуючого виконавче провадження підлягає закінченню у порядку, встановленому Законом.
Таким чином у позивача немає підстав вимогати від відповідача звернення до суду про стягнення коштів з рахунку рахунку ТОВ “Атлант 2000” на виконання рішення від 22.12.2005 р. № 914.
За викладених обставин, господарський суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і недоведеними відповідними доказами, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
В позові відмовити повністю.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України до Київського апеляційного господарського суду.
Суддя: О.С. Копитова