ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01.08.2007р.

м.Київ

№ 28/159-А

за позовом          державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

до                    1. суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1

2. приватного підприємства “Натан”

про                    визнання  недійсним усного договору

Суддя Копитова О.С.

Секретар судового засідання Ільмухіна Т.Ф.

Представники

позивача:       Яговенко І.О., держ. под. інспект (довір. № 7 від 09.01.07р.)

відповідача -1  не з'явився

відповідача - 2 не з'явився

 

Розгляд справи здійснюється за правилами Кодексу адміністративного судочинства України відповідно до п. 6 Розділу УІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Кодексу.  

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 01.08.2007 року  оголошено вступну та резолютивну частини постанови  

 

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним усного договору, укладеного між СПД -фізичною особою ОСОБА_1. та приватним підприємством “Натан” 26.06.2003 року з підстав, передбачених ст. 49 ЦК УРСР.  Позивач також просить стягнути з  приватного підприємства  „Натан” на рахунок СПД -фізичної особи  ОСОБА_1. суму отриману за договором у розмірі 18 490,00 грн. та стягнути з СПД -фізичної особи  ОСОБА_1.  в доход держави 18 490,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступні обставини.

Відповідно до ст. 49 ЦК УРСР необхідними умовами для визнання недійсною угоди є укладання її з метою завідомо суперечною інтересам держави, суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

На думку позивача, умисел відповідача-2 на укладання угоди з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, підтверджується рішенням Господарського суду Херсонської області від 20.05.2004 у справі № 6/115-СК, яким скасовано державну реєстрацію приватного підприємства “Натан”.

При цьому позивач зазначає, що наявність мети на укладення договору з метою суперечною інтересам держави і суспільства полягає у тому, що укладення договору об'єктивно призведе до порушення інтересів держави і суспільства в цілому. В даному випадку позивач наполягає на порушенні вимог Закону України "Про систему оподаткування". Крім того, позивач зазначає, що внаслідок протиправних дій з боку відповідача-2 та укладення угоди з метою несплати податків була також спричинена шкода державному бюджету. Підсумовуючи позов  позивач стверджує, що договір між відповідачами укладений з метою суперечною соціально-економічним інтересам держави та суспільства.

Відповідач -1 позов не визнав, в запереченнях на позовну заяву стверджує про безпідставність заявлених вимог до відповідачів. Сам лише факт скасування державної реєстрації відповідача -2 не тягне за собою наслідку недійсності укладених таким підприємством угод, окрім того, саме судове рішення, на яке посилається позивач, підтверджує те, що на дату укладання договору і видачі податкової накладної ПП “Натан” знаходилося на податковому обліку та було належним чином зареєстроване як платник ПДВ. Також відповідач -2 зазначає про відсутність правових підстав для застосування ст. 49 ЦК УРСР, оскільки Цивільний кодекс України, який набрав чинності не містить таких публічно -правовоих наслідків недійсності угод, що були встановлені цією статтею.

Підсумовуючи свої заперечення відповідач-1 просить відмовити позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідач - 2 заперечення на позов не надав, явку своїх представників в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, про розгляд справи був повідомлений належним чином. Відповідно до ч.2 ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін без поважних причин або неповідомлення ними про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідач -1 та відповідач - 2 правом на участь своїх представників в останньому судовому засіданні не скористались.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

Як вбачається з матеріалів справи, у червні 2003 року між СПД Захарченко (відповідач -1) та ПП “Натан” (відповідач -2) було укладено усну  угоду щодо купівлі борошна вищого гатунку загальною вартістю 18490,00 грн.

Про факт укладання та виконання зазначеної угоди свідчать рахунок -фактура №9 від 25.06.2003 року на суму 18000,00 грн. (в тому числі ПДВ 3000,00 грн.), накладна №9 від 25.06.2003 року, податкова накладна №9 від 25.06.2003 року на суму 18000,00 грн. (в тому числі ПДВ 3000,00 грн.),  платіжне доручення №40 від 02.06.2003 року на суму 18000,00 грн. (в тому числі ПДВ 3000,00 грн.).

 

За змістом ст. 49 ЦК УРСР недійсною є угода, яка укладена з метою, завідомо суперечною  інтересам  держави і суспільства. Правові наслідки такої угоди залежать від наявності умислу - у обох сторін чи однієї, від виконання угоди обома сторонами чи однією.

Позивач, стверджуючи про наявність в діях відповідача-2 умислу, спрямованого на досягнення мети суперечної інтересам держави, вважає, що підставою для висновку щодо спрямованості такої діяльності відповідача-2 є рішення Господарського суду Херсонської області від 20.05.2004 року, яким скасовано державну реєстрацію приватного підприємства “Натан”.

Крім того, позивач зазначає, що актом державної податкової інспекції у Цюрупинському районі м. Цюрупинськ від 16.06.2004 року НОМЕР_1 анульовано свідоцтво про реєстрацію ПП “Натан” платником податку на додану вартістьНОМЕР_2  з 04.12.02 року.

Розглядаючи спір по суті господарський суд враховує викладені в рішенні обставини, зокрема той факт, що приводом для скасування державної реєстрації зазначеного підприємства стало те, що вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою, про фактичне місцезнаходження не було повідомлено податковий орган.

В обґрунтування позову позивачем зроблено посилання на протиправність умислу лише у відповідача-2.

Враховуючи наведене, встановлення умислу відповідачів на укладення угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, є предметом дослідження у цій справі.

При цьому суд вважає, що наявність умислу не може бути підтверджена лише рішенням Господарського суду Херсонської області про скасування державної реєстрації ПП “Натан”. Рішення Господарського суду, на думку суду, не звільняє позивача від обов'язку доведення наявності умислу ПП “Натан” на укладення угоди, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Даючи оцінку зібраним у справі доказам, суд виходить з того, що згідно зі ст. 49 ЦК УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома  сторонами  -  в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави

Для даної норми закону характерними є такі ознаки:

а) вчинення дій об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, а тому в даному випадку повинно бути наявним порушення вимог саме норм законів та нормативних актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

б) такі угоди характеризуються суб'єктивним наміром сторін (чи однієї сторони) порушити вимоги закону, оскільки укладаються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому для визнання недійсними цих угод необхідно встановити вину сторін (або, принаймні, однієї з них) у формі умислу при укладенні угоди;

в) факт наявності суб'єктивного чинника може мати місце з боку посадових осіб підприємства, а не з боку самої юридичної особи, а тому суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування. 

Суд вважає, що позивачем не доведено факту наявності суб'єктивного чинника правопорушення, а відповідно і умислу у відповідачів, чи одного з них, на укладення спірної угоди з метою приховування від оподаткування доходів.

Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Оскільки суб'єктивний склад правопорушення повинен бути встановлений компетентним державним органом і підтверджений законодавчо визначеними засобами доказування, судом визнається, що позивачем не надано доказів, які свідчили б про порушення кримінальної справи проти посадових осіб відповідачів та доведення їх вини за фактом ухилення від сплати податків стосовно обставин, викладених у позовній заяві.

Позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідача-2 як особи, про наявність у якої протиправного умислу стверджує позивач, встановлений рішенням суду, що набрав законної сили.

Зокрема, суд відзначає, що не надано і доказів притягнення до кримінальної відповідальності (за ухилення від оподаткування, фіктивне підприємництво, підроблення документів тощо) особи, яка діяла від імені ПП “Натан”, за підписом якої підписано первинні документи від імені ПП “Натан”, а саме ОСОБА_2.

При цьому суд зазначає, що юридичним наслідком визнання недійсним статуту мало б бути скасування державної реєстрації підприємства і відповідно здійснення ліквідаційної процедури, під час якої вирішуються питання про задоволення вимог кредиторів, в тому числі держави. Сам факт скасування державної реєстрації підприємства не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту його державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру.

Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1991 № 509-ХП зі змінами і доповненнями, на державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції покладені функції здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) та забезпечення застосування та своєчасного стягнення сум фінансових санкцій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами України за порушення податкового законодавства, а також стягнення адміністративних штрафів за порушення податкового законодавства, допущені посадовими особами підприємств, установ, організацій та громадянами (ч. 1, ч. 6 ст. 10).

Згідно з п. 1.12 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 №2181-111 зі змінами і доповненнями, контролюючий орган - державний орган, який у межах своєї компетенції, визначеної законодавством, здійснює контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів) та погашенням податкових зобов'язань чи податкового боргу. Вичерпний перелік контролюючих органів визначається статтею 2 цього Закону. Стосовно податків і зборів (обов'язкових платежів), які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпунктах 2.1.1-2.1.3 цього пункту є органи державної податкової служби.

Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст. 4 зазначеного Закону встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо:

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

г) згідно з законами з питань оподаткування особою, відповідальною за нарахування окремого податку або збору (обов'язкового платежу), є контролюючий орган.

У відповідності до пп. 5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги, які є письмовою вимогою податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу (пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, п. 1.10 ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Порушення будь-якою юридичною особою податкового законодавства встановлюється посадовими особами контролюючого органу у результаті перевірки фінансово-господарської діяльності і фіксуються у акті, складеному по результатах вказаної перевірки, а також зазначається у відповідному рішенні податкової служби, яке повинно бути виконане упродовж встановленого податковим законодавством строку. Податковим законодавством не передбачені інші документи, які можуть підтверджувати наявність виявлених порушень податкового або валютного законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази наявності у відповідача-2 податкового зобов'язання або податкового боргу, що виникли внаслідок виконання спірного договору. До справи не надано рішень податкового органу про донарахування відповідачу-2 податкових зобов'язань, податкових повідомлень та вимог, які б підтвердили наявність податкового боргу у відповідача-2, у т.ч. внаслідок виконання спірної  угоди.

Суду не надано належних доказів на підтвердження того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства. Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що відповідач -1 сплатив продавцю в ціні товару податок на додану вартість.

Суд також звертає увагу на те, що в пункті 1.3 оглядового листа Вищого арбітражного суду України № 01-8/481 від 20.04.2001 зазначено, що порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання його недійсним. Якщо податковим органом не подано доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення порушення податкового законодавства, несплата податків (обов'язкових платежів) не є підставою для визнання угоди недійсною.

Отже, твердження позивача про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтується на обставинах, які не мають правового значення для справи. Таке твердження не відповідає вимогам процесуального закону про належність доказів та підстави звільнення від доказування.

Сама по собі досліджувана судом угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства. Такий товар не виключено законом із цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно порядку його продажу.

Окрім того, суд вважає безпідставним посилання позивача на ст. 49 Цивільного кодексу УРСР.

1 січня 2004 року, згідно з п. 1 та п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року втратив чинність.

Цивільний кодекс України, який набрав чинності, не містить такі публічно-правові наслідки укладення недійсної угоди, які були встановлені ст. 49 Цивільного кодексу УРСР. Цим кодексом скасована відповідальність (правові наслідки) у вигляді публічно-правової санкції - стягнення в доход держави, одержаного однією чи обома сторонами за угодою, за укладення угоди з метою, суперечною інтересам держави та суспільства. Наслідком укладення угоди, яка порушує публічний порядок (ст. 228 Цивільного кодексу України), не є адміністративно-правова конфіскація.

За змістом ч. 2 ст. 5 ЦК України кодекс має зворотну дію у часі у випадках, коли він пом'якшує або скасовує відповідальність особи.

Таким чином, застосування при вирішенні спору публічно-правових санкцій, які були встановлені законом, чинним на момент укладення угоди, але відсутні в Цивільному кодексі України на момент ухвалення рішення про притягнення до відповідальності, є необґрунтованим.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що в позовній заяві відсутні достатні докази, що підтверджують або спростовують наявність як об'єктивного так і суб'єктивного складу правопорушення.

Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, у т.ч. факту навмисного ухилення відповідачів від сплати податків.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 23, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

В задоволенні позовних вимог  відмовити повністю.

 

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

 

Суддя

О.С. Копитова