Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22-23340/ 2010 Головуючий у 1 інстанції – .Бевз О. Ю.
Категорія - 57 Доповідач - Бубличенко В.П.
У Х В А Л А
Іменем України
25 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючої судді - Бубличенко В.П.
суддів - Фомічова С.Є.
Сукач Т.О.
при секретарі - Салабай М.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі Кіровоградської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни за період з 2006 по 2008 роки відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі Кіровоградської області на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2010 року і
в с т а н о в и л а :
Постановою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Суд визнав незаконною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_3 в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року і зобов’язав управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року з урахуванням підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та раніше виплаченої за вказані періоди різниці, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду про зобов’язання здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни скасувати і ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Позивачкою постанова суду першої інстанції не оскаржена.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення у визначених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для його скасування немає.
Встановлено, що позивачка відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» набув статусу дитини війни.
Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивачки права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, гарантоване ст.46 Конституції України, є визначальною для вирішення даного спору.
У період з 2006 по 2008 роки управлінням Пенсійного фонду їй не нараховувалися кошти, передбачені ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи наведене, суд обгрунтовано зобов’язав управління Пенсійного фонду України нарахувати та виплатити ОСОБА_3 зазначені кошти за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року виходячи з того, що рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 положення пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено в новій редакції, відповідно до якої дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Правильною є постанова суду і в частині відмови у перерахунку і виплаті підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік.
Згідно Прикінцевих положень зазначений Закон набрав чинності з 01 січня 2006 року. Проте, пунктом 17 ст.77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено на 2006 рік. Законом України від 19 січня 2006 року були внесені зміни до Державного бюджету на 2006 рік, згідно з якими п.17 ст.77 Закону виключено, а новою редакцією ст.110 Закону встановлено, що пільги дітям війни запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
В зв’язку з тим, що протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст.110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» пільги для дітей війни не було запроваджено, тому у суду не було передбачених законом підстав для задоволення вимог про перерахунок і виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006 рік.
У апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду посилається на те, що розмір підвищення до пенсії дітям війни не може бути визначений виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки зазначена норма застосовується тільки для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону.
З такими доводами не можна погодитися, зважаючи на те, що розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Також не можуть бути визнані обґрунтованими доводи апеляційної скарги відповідача щодо відмови у позові з підстав відсутності бюджетних асигнувань на виплату соціальної надбавки дітям війни, оскільки реалізація особою права, пов’язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань.
Постанова суду відповідає обставинам справи та вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому вона не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» від 18 лютого 2010 року, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Бобринецькому районі Кіровоградської області відхилити.
Постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 22 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може
бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуюча
Судді