17.06.10 < копія >
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2010 р. Справа № 2а-4922/10/0470
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Рищенко А. Ю. < Текст >
при секретаріСоляр О. Ю.
за участю:
< найм. Пр. > < ПІБ Пр. >
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії, -
ВСТАНОВИВ:
19 квітня 2010 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дій Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради щодо відмови в реєстрації права спільної часткової власності незаконними та зобов'язання останнього здійснити реєстрацію права спільної часткової власності на нерухоме майно по вул. Інженерна, 6 у м. Дніпропетровську, без акту введення в експлуатацію на підставі рішення суду від 01.03.2010 року, прийнятого згідно Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» та виконавчого листа виданого 24.03.2010 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечує, посилаючись на те, що подані Позивачем документи не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам чинного законодавства України.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням третейського суду від 01.03.2010 року за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано право спільної часткової власності на нерухоме майно, а саме:
- ? частину нежитлового приміщення № 2 магазину непродовольчих товарів, поз. 1-5, поз. 6 загальною площею 167 кв. м., що розташоване на першому поверсі в житловому будинку літ. А-5 та в прибудові літ. А1-1 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Інженерна, 6 без акту введення в експлуатацію (а.с.7-8).
Кіровський районний суд М.Дніпропетровська 24.03.2010 року за заявою позивачів по справі видав виконавчий лист на виконання рішення третейського суду відповідно від 01.03.2010 року.
30.03.2010 року Позивачі звернулися до Відповідача зі замовленням № 1828/07 про реєстрацію права спільної часткової власності на вищевказане нерухоме майно.
Однак, Відповідачем рішеннями від 08.04.2010 року відмовлено Позивачам в реєстрації права спільної часткової власності на нерухоме майно, а саме:
- ? частину нежитлового приміщення № 2 магазину непродовольчих товарів, поз. 1-5, поз. 6 загальною площею 167 кв. м., що розташоване на першому поверсі в житловому будинку літ. А-5 та в прибудові літ. А1-1 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Інженерна, 6 без акту введення в експлуатацію.
Як вбачається з матеріалів справи, саме рішенням третейського суду (а.с.7-8) за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 визнано право спільної часткової власності на нерухоме майно, а саме:
? частину нежитлового приміщення № 2 магазину непродовольчих товарів, поз. 1-5, поз. 6 загальною площею 167 кв. м., що розташоване на першому поверсі в житловому будинку літ. А-5 та в прибудові літ. А1-1 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Інженерна, 6 без акту введення в експлуатацію.
Приписами Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" визначено, що третейським судом, який має право арбітражного розгляду спорів, що виникають з договірних відносин при здійсненні зовнішньоторговельних економічних зв'язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, тобто за межами України, є арбітраж.
Згідно ст.2 цього ж Закону під терміном "арбітраж" розуміється "будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою.,,".
При розгляді даної адміністративної справи суд враховує, що правовідносини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з приводу нерухомого майна, а саме: ? частини нежитлового приміщення № 2 магазину непродовольчих товарів, поз. 1-5, поз. 6 загальною площею 167 кв. м., що розташоване на першому поверсі в житловому будинку літ. А-5 та в прибудові літ. А1-1 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Інженерна, 6 без акту введення в експлуатацію склалися з ТОВ з іноземними інвестиціями «Ломі».
Відповідно до Закону України «Про режим іноземного інвестування», що визначає особливості режиму іноземного інвестування на території України, виходячи з цілей, принципів і положень законодавства України, підприємство з іноземними інвестиціями - підприємство (організація) будь-якої організаційно-правової форми, створене відповідно до законодавства України, іноземна інвестиція в статутному фонді якого, за його наявності, становить не менше 10 відсотків.
Приписами ст.26 Закону України «Про режим іноземного інвестування» прямо визначено можливість розгляду спорів з відповідних підстав також у третейських судах.
Отже, задовольняючи позов, суд виходить з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами у даній справі, з приводу виникнення права спільної часткової власності у позивачів на нерухоме майно, а саме: ? частину нежитлового приміщення № 2 магазину непродовольчих товарів, поз. 1-5, поз. 6 загальною площею 167 кв. м., що розташоване на першому поверсі в житловому будинку літ. А-5 та в прибудові літ. А1-1 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Інженерна, 6 без акту введення в експлуатацію, здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, до яких чинним законодавством зокрема віднесено право власності на об'єкти нерухомого майна, врегульовані нормами Конституції України, ЦК України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (далі - Закон), Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002р. та зареєстровано Міністерством юстиції України 18.02.2002р. за №157/6445 (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Положення).
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до норм ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (стаття 316 цього кодексу), власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (стаття 317 цього кодексу), власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (стаття 319 цього кодексу), право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні ( ч. 1 ст. 321 цього кодексу), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 цього кодексу).
Крім цього, ст. 331 ЦК України передбачено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
Нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» передбачено, що до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації (п. 5 Прикінцевих положень цього Закону), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст. 2 цього Закону); державний реєстратор прав у межах своїх повноважень, серед іншого, здійснює державну реєстрацію прав власності, інших речових прав на нерухомість, їх обмежень, правочинів щодо нерухомого майна або відмовляє в такій реєстрації та встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на об'єкт нерухомого майна, наявності інших підстав для державної реєстрації прав або відмови в такій реєстрації (стаття 8 цього Закону), державній реєстрації підлягають заявлені речові права на нерухоме майно за наявності документів, що підтверджують вчинення правочинів щодо таких об'єктів, посвідчених відповідно до закону, або свідчать про наявність інших, передбачених законом підстав ( ч. З ст. 17 цього ж Закону), для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про правочини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права (частина 4 ст. 18 цього ж Закону), ст. 19 цього закону визначено перелік підстав (документів) для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, серед яких також передбачено і рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили, також нормами цієї статті передбачено перелік підстав за наявності яких у державній реєстрації права може бути відмовлено і цей перелік, є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає, крім цього відмова в державній реєстрації прав із підстав, зазначених в абзаці четвертому частини першої цієї статті, не позбавляє особу права повторно звернутися із заявою за умови усунення підстав для відмови у державній реєстрації прав (ч.І та ч. 2 ст. 24 цього ж Закону).
Відповідно до п.1.4. Наказу|Положення Мінюсту України від 07.02.2002р. № 7/5 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" компетенцією Відповідача є виключно державна реєстрація прав власності на нерухоме майно, тобто внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно на підставі правовстановлювальних документів.
Перелік правовстановлювальних документів передбачений Додатком 1 до вищезазначеного Положення, п. 10 якого, передбачено, що правовстановлюючим документом, зокрема, є рішення судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна.
Згідно з роз'ясненнями Міністерства юстиції України № 19-32/30 від 22.06.2007 р. «Щодо надання роз'яснення стосовно рішень судів, на підставі яких проводиться реєстрація прав власності на об'єкти нерухомого майна» визначено, що Конституцією України встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Окрім того, в цьому ж роз'ясненні зазначено, що забороняється тлумачення прав реєстратором відомостей про заявлені права власності... Так, реєстрація прав на нерухоме майно має здійснюватися у відповідності до резолютивної частини рішення суду.
Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно від 07.02.2002р. передбачено процедуру реєстрації та порядок прийняття рішення про реєстрацію прав власності або про відмову у такій реєстрації.
У п. 3.3 зазначеного Положення вказаний вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації прав власності, з яких жодне не є підставою для відмови у реєстрації прав спільної часткової власності на нерухоме майно, а саме: ? частину нежитлового приміщення № 2 магазину непродовольчих товарів, поз. 1-5, поз. 6 загальною площею 167 кв. м., що розташоване на першому поверсі в житловому будинку літ. А-5 та в прибудові літ. А1-1 за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Інженерна, 6 без акту введення в експлуатацію, оскільки правовстановлюючим документом для реєстрації зазначеного об'єкту нерухомості є рішення третейського суду від 01.03.2010 року.
Відповідно до ст. 124 Конституції України, рішення суду, які набрали законної сили, є обов'язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Згідно з приписами ст.13 Конституції України та ст.321 ЦК України право власності є непорушним.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає можливість зробити висновок про те, що право спільної часткової власності на спірне нерухоме майно підлягає державній реєстрації і право спільної часткової власності позивачів на це майно виникає з моменту його державної реєстрації, орган, який компетентний здійснювати державну реєстрацію права спільної часткової власності у даному випадку (на спірне нерухоме майно) є відповідач у справі, рішення третейського суду від 01.03.2010 року, яке прийнято відповідно до Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», та виконавчий лист Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.03.2010 року у даному випадку є правовстановлюючими документами, які повинні надаватись для здійснення державної реєстрації права спільної часткової власності на спірний об'єкт нерухомого майна та є підставою для реєстрації права спільної часткової власності позивачів на спірне нерухоме майно, а у державного реєстратора, відповідача у справі, відсутні повноваження щодо трактування законів, норм нормативно-правових актів, рішень суду тощо та тлумачити відомості про заявлені права власності, та реєстрація прав на нерухоме майно повинна здійснюватись у відповідності до резолютивної частини рішення суду.
Жодним нормативно-правовим актом не передбачені повноваження Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради щодо трактування законів, кодексів та інших нормативно-правових документів, рішень суду тощо.
Таким чином, відмова Відповідача в реєстрації права спільної часткової власності Позивачів, визнаного на підставі рішення суду, не ґрунтується на законі
Тобто, суб'єкт владних повноважень (відповідач) КП ДМБТІ Дніпропетровської міської ради діяв по відношенню до позивачів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (відмова в реєстрації права спільної часткової власності) - не на підставі та не у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи до уваги викладене та враховуючи, що на час розгляду справи Відповідачем не виконано рішення третейського суду від 01.03.2010 року, відповідних доказів суду не надано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ч. І ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України повернути з місцевого бюджету позивачу – ОСОБА_4 судові витрати у розмірі 3грн. 40коп., сплачені квитанцією № 71 від 16.04.2010 р.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови складений 07.06.10р.
Суддя < (підпис) >
< Список >
< Список >
< Список >А. Ю. Рищенко
< суддя учасник колегії >
< ПІБ Судді >
< ПІБ Судді >