Справа № 2-377/10      

                                                    Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я                                                                                                            

                                      ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ                                                        

21    червня    2010   року                           Липовецький районний суд                                                            

                                                                     Вінницької області

В складі: головуючого судді                             Порохового  Г.І.

при секретарі                                                 Попроцькій О.А.

з участю   представника  позивачки  ОСОБА_1                            

розглянувши у попередньому  судовому засіданні в залі суду в м. Липовець  цивільну справу за позовом

ОСОБА_1  до  Струтинської  сільської  ради  Липовецького  району  про  визнання  права  власності   на  земельну  ділянку  по  спадщині  за  заповітом.    

                                                      В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1  звернулась  до Липовецького районного суду з позовом  до   Струтинської  сільської  ради Липовецького  району  про  визнання  права  власності  на  земельну  ділянку  по  спадщині   за  заповітом,   посилаючись  на  те, що  ІНФОРМАЦІЯ_1  померла  її  мати – ОСОБА_2,  яка  своїм  заповітом від 5  серпня  2002  року   заповіла  їй  свою  земельну  ділянку (пай), яка  вказана  в  сертифікаті.  При  житті  мати  отримала   Державний  акт  на  право  приватної  власності  на землю.  Нею  спадщину  прийнято  шляхом  подачі  заяви  в нотаріальну  контору  про  прийняття  спадщини. Державним  нотаріусом  відмовлено  їй  у  видачі  свідоцтва  про  право  на  спадщину  за  заповітом  на    дану  земельну  ділянку,  оскільки в  заповіті  вказано  лише   земельну  ділянку (пай)  площею 3,85 га,  тобто    нотаріусу  не зрозуміло, яку  саме  ділянку  заповіла  їй  мати.  Просить    визнати  за  нею  право  власності  по спадщині  за  заповітом  на  земельну  ділянку,  площею 3,8962 га,  згідно  державного  акту  на  право  приватної  власності   на  землю  серії ВН № 082616, яка  належала  її  матері  та  розташована  на  території  Струтинської  сільської  ради.

 В  судовому  засіданні  позивачка   ОСОБА_1  позовні  вимоги  підтримала,  суду  пояснила,  що  ІНФОРМАЦІЯ_1  померла  її  мати  ОСОБА_2,  яка   своїм  заповітом  від   5  серпня  2002  року  заповіла  їй  земельний  пай,  розміром 3,85 га.   Площа  земельної  ділянки  змінювалась в   зв’язку  з  зміною  кількості  членів  КСП  ім.  Коцюбинського  та  при  житті  матері  видано  державний  акт  на  право  власності  на  земельну  ділянку (пай),   розміром  3,8962 га.   Вона  спадщину  прийняла,  подавши  заяву  в  нотаріальну  контору  про  прийняття  спадщини, однак  державним  нотаріусом  відмовлено  їй  у  видачі  свідоцтва  про  право  на  спадщину  за  заповітом,  оскільки  з  розміру  земельних  ділянок, вказаних  у  заповіті  та  в   державному  акті  на  земельну  ділянку,  не зрозуміло, яку  земельну  ділянку  заповіла  їй  мати.    Мати  мала  один земельний  пай і  заповіла його  їй.  Просить    позовні  вимоги  задовольнити.

Представник  Струтинської  сільської  ради  в  судове  засідання  не  з’явився,  направив  заяву,  в  якій  вказує,  що  проти  задоволення  позову  не  заперечує,  просить  справу  розглядати  за  їх  відсутності.

Згідно  з  вищевказаним  суд  вважає,  що рішення  у  справі  можна  постановити  при  проведенні  попереднього  судового  засідання.

Відповідно  до  ч. 4 ст. 130 ЦПК  України  ухвалення  в  попередньому  судовому  засіданні  у  разі  відмови  від  позову,  визнання  позову,  укладення  мирової  угоди, проводиться в  порядку,  встановленому  ст.  ст.  174, 175 ЦПК  України.

Суд  заслухавши пояснення   позивачки, оголосивши  заяву   відповідача, дослідивши  усі  зібрані  по справі  докази  та  давши  їм  оцінку  в  сукупності  вважає, що  позов  підлягає  задоволенню  з  наступних  підстав:

Судом  встановлено,  що  ІНФОРМАЦІЯ_1   в  селі   Струтинка     Липовецького  району  померла  ОСОБА_2  (свідоцтво  про  смерть серія НОМЕР_1   ( а. с. 5), яка  на  випадок  своєї  смерті,  5  серпня  2002  року  вчинила  заповідальне  розпорядження ( а. с. 6).  

Правовідносини,  що  є  предметом  спору,  регулюються   ст. ст.   1218 -  1223, 1234, 1241, 1268-1270  ЦК  України.

Відповідно  до  ст. ст. 1217, 1218, 1220 ЦК  України спадкування  здійснюється  за  заповітом або  за  законом.   До  складу  спадщини входять усі  права  та  обов’язки,  що  належали  спадкодавцеві  на  момент  відкриття  спадщини  та  припинились  внаслідок  його  смерті. Спадщина  відкривається  внаслідок  смерті  особи  або  оголошення  її  померлою.

Зі  змісту ст.   ст. 1223 ЦК  України випливає, що  право  на  спадкування   мають  особи  визначені  у  заповіті  та право  на спадкування  виникає  з  дня  відкриття  спадщини.  

Зі  змісту  заповіту, вчиненого  5  серпня  2002  року  вбачається,  що  ОСОБА_2  заповіла  ОСОБА_1   земельну  ділянку (пай),  площею 3,85 га  та  земельну  присадибну  ділянку,  площею 0,67 га. Заповіт   є  дійсним,   його не  змінено  та  не  скасовано.

  Позивачка спадщину   відповідно ст. ст. 1268-1270 ЦК  України   прийняла,   подавши  заяву  в  нотаріально  контору  про  прийняття  спадщини.  

Постановою  державного  нотаріуса  Липовецької державної  нотаріальної  контори відмовлено  позивачці  у  видачі  свідоцтва  про  право  на  спадщину  за  заповітом  після  смерті  ОСОБА_2,  оскільки  не  зрозуміло  яку  саме  земельну  ділянку  остання  заповіла.  Позивачка  звернулась  до  суду  з  позовом  про визнання  права  власності  на  земельну  ділянку (пай)  по  спадщині  за  заповітом,  оскільки  іншої  можливості  оформити  свої  спадкові  права  вона  не  має.

 Як  вбачається  із  державного  акту серії ВН № 082616  на  праві  власності    ОСОБА_2  належала  земельна  ділянку,  розміром 3,8962 га,  розташована  на території  Струтинської  сільської  ради  Липовецького  району  Вінницької  області   цільове  призначення  якої   для  ведення  товарного  сільськогосподарського  виробництва.    В  заповіті  від  5  липня  2002  року  вказано  земельну  ділянку ( пай )  розміром  3,85 га.  За  таких  обставин  оформити  свої  спадкові  права  позивачка  в  державній  нотаріальній  конторі  не  має  можливості.  Із  повідомлення  відділу  Держкомзему  у  Липовецькому  районі  слід,  що   відповідно  до  розпорядження  голови  Липовецької  райдержадміністрації  від  24  жовтня 1996 року № 371  члену  КСП  ім..  Коцюбинського  с.  Струтинка  ОСОБА_2  видано  сертифікат  на  право  на  земельну  частку  (пай)  серії ВН № 0171782    на  площу 4,02 га.  В  зв’язку  із  зміною  кількості  членів  бувшого КСП  ім..  Коцюбинського  внесено  зміни  до  даного  розпорядження  та  площу  земельної  ділянки  ОСОБА_2  вказано 3,85 га.  Взамін  даному  сертифікату  видано  державний  акт  на  право  власності  на  земельну  ділянку,  розміром  3, 8962  га.

З  вищевказаного  вбачається,   що    при  житті ОСОБА_2  розпорядилась   земельною  ділянкою (паєм),  розміром  3,8962 га, заповівши її  позивачці,  на  яку   10  червня 2003  року  видано  державний  акт.

  Позивачка  відповідно  до  ст.  ст. 1268 – 1270  ЦПК  України  спадщину  прийняла   та   оскільки інших  спадкоємців,  які  б   претендували  на  дане  спадкове  майно,  не  має, за  нею   слід  визнати  право  власності   на  вищевказану  земельну  ділянку  по  спадщині  за  заповітом.

Крім  того  відповідач  позов  визнав.

 На  підставі  ст. 174 ч. 4 ЦПК  України   у  разі  визнання  відповідачем  позову  суд,  за  наявності  на  те законних  підстав,  ухвалює  рішення  про  задоволення  позову.

Враховуючи,  що  визнання  відповідачем  позову  не  суперечить  закону  та  не  порушує  права,  свободи  та  інтереси  третіх  осіб,  приймаючи  до  уваги,  що  відповідно  до  вимог  діючого  законодавства  позивачка  має  право  на  спадкування    за  заповітом на  майно,  яке  належало  спадкодавцю,  суд  приймає  визнання  відповідачем  позову  та  виносить  рішення  про  його  задоволення.

На  підставі ст.ст.  1218 -  1223,   1268 -1270, 1273. 1275,  1299  ЦК України,    керуючись ст. ст. 10,  60, 130  ч. 4,  174 ч. 4   208-209,   212 - 215  ЦПК України  суд,

                                                             В И Р І Ш И В:

               Позов  задовольнити.

         Визнати  за   ОСОБА_1  право  власності   на  земельну  ділянку,  площею 3,8962 га,  згідно  державного акту  на  право  власності  на  земельну  ділянку  серії  ВН № 082616,  що  розташована  на  території  Струтинської  сільської  ради  Липовецького  району  Вінницької  області  по  спадщині  за  заповітом  після  смерті  ОСОБА_2, яка  настала ІНФОРМАЦІЯ_1  в  селі  Струтинка  Липовецького  району  вінницької  області.  

На  підставі  ст. 1299  ЦК  України  право  власності   на  зазначене  майно  підлягає  державній  реєстрації.

Відповідно  до  вимог  ч. 3 ст. 222 ЦПК  України  копію  судового  рішення  на  протязі  п’яти  днів  з  дня  його  проголошення  направити   відповідачеві рекомендованим  листом  з  повідомленням  про  вручення.

  Рішення   може  бути  оскарженим  до  апеляційного  суду  через  суд  першої  інстанції  протягом  двадцяти   днів  після  подання  заяви  про  апеляційне  оскарження,  яка  подається  протягом  десяти   днів  з  дня  проголошення  рішення,  або в   порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК  України.

    Рішення  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення  строку   подання  заяви  про  апеляційне  оскарження,  якщо  заяву  про  апеляційне  оскарження  не  було  подано.  Якщо  було  подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але  апеляційна  скарга  не  була  подана  в  строк,  встановлений  ст. 294 ЦПК  України,  рішення  суду  набирає  законної  сили  після  закінчення  цього  строку.

 С У Д Д Я:                                                                     ( ПОРОХОВИЙ Г.І.)