Справа  № 2-1263/2010 р.

   Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           02 червня 2010  року    Корабельний районний суд  м. Миколаєва  у складі:

головуючого  по справі - судді              Безпрозванного В.В.,

при секретарі  судового засідання -      Кукумань В.С.,

за участю позивача -                                ОСОБА_1,

представника позивача -                         ОСОБА_2,

відповідача -                               ОСОБА_3

третіх осіб –                                      ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі засідань суду цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

13.01.2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки розміром 929 кв.м., кадастровий № 4810136600:05:026:0018, розташованої у АДРЕСА_1 посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 647 від 01 липня 2009 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач та його представник у судовому засіданні вказували, що оскаржуваний договір був укладений внаслідок введення в оману позивача, оскільки останній вважав, що укладає договір оплатного користування. Стверджував, що в самому договорі є розбіжності щодо фактичних обставин справи. Так, зокрема, у договорі не зазначено про недобудований житловий будинок, який був розташований на спірній земельній ділянці на момент укладення договору. Коштів за земельну ділянку особисто позивач не отримував. Крім того, позивач стверджував, що у ОСОБА_4 – чоловіка відповідача, було доручення на підготовку документів для відчуження спірної земельної ділянки.

Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити з обстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, вказувала на безпідставність позовних вимог. Стверджувала, що позивач свідомо йшов на договір купівлі-продажу та отримав всі кошти у розмірі 40000 доларів США.

Третя особа – ОСОБА_4 в судовому засіданні спростовував факти, наведені позивачем. Стверджував, що у позивача були великі борги, у зв’язку із чим він погодився продати спірну земельну ділянку. Вказував, що дійсно від імені ОСОБА_6 та за його дорученням отримував довідки, необхідні для реєстрації договору купівлі-продажу, а при укладенні самого договору позивач приймав участь особисто та особисто отримував обумовлені кошти за продаж своєї земельної ділянки.

Третя особа – приватний нотаріус ОСОБА_5 в судовому засіданні позов не визнав. Стверджував, що сторони звернулись до нього з метою укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки, були обізнані про правові наслідки укладення такого договору та власноруч його підписали.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, давши належну оцінку поясненням свідків, суд вважає, що  позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Із пояснень сторін вбачається, що позивач надав ОСОБА_4 – чоловікові відповідача, довіреність на підготовку та збір документів для відчуження спірної земельної ділянки.

01 липня 2009 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу, за яким позивач продав, а відповідач купила вільну від забудови земельну ділянку, розміром 929 кв.м., кадастровий № 4810136600:05:026:0018, розташовану у АДРЕСА_1   (а.с. 10).

За договором позивач передав у власність відчужувану земельну ділянку, отримав за це обумовлені кошти, а відповідач в свою чергу прийняла спірну земельну ділянку у власність та сплатила позивачу обумовлені кошти.

Зазначені обставини підтверджуються копією нотаріальної справи про купівлю-продаж спірної земельної ділянки.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що позивач винен був йому 30000 доларів США, які віддав йому одразу ж після укладення спірного договору.

Допитана в якості свідка ОСОБА_8, колишня дружина позивача в судовому засіданні пояснила, що давала письмову згоду на відчуження позивачем спірної земельної ділянки, вказувала, що після продажу земельної ділянки отримала в присутності ОСОБА_6 9000 доларів США. Остальні кошти були передані ОСОБА_7. як борг і як кошти, які ОСОБА_7. брав в борг у ОСОБА_6

Зазначені свідки підтвердили також той факт, що ОСОБА_6 був тверезий, вів себе адекватно, добровільно уклав договір та розподілив отримані кошти на власний розсуд.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 вказував, що із позивачем отримали земельні ділянки одночасно та розпочинали разом будівництво та станом на 1993 рік на спірній земельній ділянці знаходився недобудований двоповерховий житловий будинок у вигляді коробки без даху. Разом з тим, суд не може прийняти до уваги цю обставину, оскільки вона об’єктивно спростовується довідкою, наданою Миколаївським МБТІ № 1209 від 25.06.2009 р.

Факт передачі відповідачем ОСОБА_3 позивачу коштів у сумі 40000 доларів США підтверджується також випискою з ВАТ  «ВІЕЙБІБАНК» (а.с. 26) щодо зняття 18 червня 2009 року з її власного рахунку коштів у сумі 49411,37 доларів США.

Згідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні, а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Із досліджених письмових доказів, пояснень сторін, судом встановлено, що сторони дійшли однієї мети щодо укладення договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки, були обізнані про правову природу та наслідки за цим договором.

Відповідно до ч.І ст. 230 ЦК України якщо одна  із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст.. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Частина 1 ст. 229 ЦК України вказує, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним

  Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Посилаючись на зазначені правові норми, позивач вважає укладений договір недійсним.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Позивач в порушення приписів зазначених статей не довів судові про ведення його в оману та факту порушення чинного законодавства при укладенні договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Вимоги в частині стягнення судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України також не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10-11; 179; 185; 208-209; 212; 214-215 ЦПК України, суд        

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки  – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Миколаївської області через Корабельний районний суд м. Миколаєва шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

 СУДДЯ                                   В.В. Безпрозванний