Справа № 22-ц-3713/2010 рік. Головуючий 1-ї інстанції: - Гримайло А.М.
Категорія: угоди. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 червня 2010 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - судді: - Бобровського В.В.,
суддів: - Хребтова В.П., Кокоші В.В.,
при секретарі: - Андрійко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Ленінської районної у м. Харкові ради, Харківської міської ради - про визнання угоди купівлі-продажу частини будинку дійсною та визнання права власності на частину будинку,
в с т а н о в и л а :
У вересні 2009 року ОСОБА_7 звернулася в суд із вказаним позовом.
В обґрунтування своїх вимог зазначала, що вона мешкає в 4/16 частинах будинку АДРЕСА_1.
Вказана частина будинку належала ОСОБА_8 на підставі договору купівлі-продажу від 17 листопада 1945 року.
Після смерті ОСОБА_8 його дружина ОСОБА_9, донька ОСОБА_10 прийняли спадщину, а після їх смерті право власності на цю частину будинку перейшло до держави.
Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м. Харкова №94/8 від 5 квітня 1994 року їй дозволено купити 4/16 частин будинку за 1 650 000 крб., які вона внесла на рахунок місцевого бюджету 14 червня 1994 року.
Однак договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчувався, а тому вона не мала змоги оформити право власності на придбану нею частину будинку.
Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної у м. Харкові ради №100 від 1 березня 2005 року комунальному виробничому житловому ремонтно-експлуатаційному підприємству Ленінського району м. Харкова доручено укласти з нею нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу 4/16 на виконання рішення райвиконкому №98/4 від 5 квітня 1994 року, а також оформити право власності за державою на 1/16 частину будинку, що зареєстрована за померлою ОСОБА_10
Вказане рішення не було виконано у зв’язку з ліквідацією комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства.
Оскільки Ленінська районна у м. Харкові рада ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу спірної частини будинку, вона змушена звернутися з позовом в суд.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_7 просила суд визнати дійсним договір купівлі продажу 4/16 частин будинку АДРЕСА_1, укладений між нею та виконавчим комітетом Ленінського району м. Харкова на підставі рішень виконкому Ленінського району м. Харкова №94/8 від 5 квітня 1994 року та №100 від 1 березня 2005 року, а також визнати за нею право власності на вказану частину будинку.
Представник Ленінської районної в м. Харкові ради проти позову не заперечував.
Представник Харківської міської ради в судове засідання не з’явився.
Згідно листа направленого до суду, просив розглянути справу за його відсутності, при вирішенні спору покладався на розсуд суду.
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2009 року позов задоволено.
Визнано угоду купівлі-продажу 4/16 частин будинку АДРЕСА_1, укладену між ОСОБА_7 та виконавчим комітетом Ленінського району м. Харкова відповідно до рішень виконавчого комітету Ленінського району м. Харкова №94/8 від 5 квітня 1994 року та №100 від 1 березня 2005 року - дійсною.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на 4/16 частин будинку АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсною угоду купівлі-продажу 4/16 частин будинку АДРЕСА_1, укладену між виконавчим комітетом Ленінського району м. Харкова та ОСОБА_7, а також визнати за ним право привілеєвої купівлі частки спірного будинку.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що між виконавчим комітетом Ленінського району м. Харкова та ОСОБА_7 укладено договір купівлі-продажу 4/16 частин будинку АДРЕСА_1, проте відповідач ухиляються від його нотаріального посвідчення, у зв’язку з чим угоду слід визнати дійною та визнати за позивачкою право власності на частину спірного будинку.
Проте погодитися з таким висновком суду не можна, оскільки він зроблений судом з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов’язки осіб, які не брали участь у справі.
З матеріалів справи вбачається, що будинок АДРЕСА_1 зареєстрований в 1/16 частині за ОСОБА_10 на підставі свідоцтва про право власності на спадщину, виданого Другою Харківською державною нотаріальною конторою 29 жовтня 1981 року за р. №3-3256; в 3/16 частинах за ЖЕО Ленінського району м. Харкова на підставі свідоцтва про спадщину, виданого Другою Харківською державною нотаріальною конторою 23 листопада 1994 року за р. №1-11989; в 75/100 частинах за ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 23 лютого 1994 року, посвідченого Другою Харківською державною нотаріальною конторою за р. №1-13586 (а. с. 37).
Згідно ч. 1 ст. 114 ЦК Української РСР, яка була чинною на час ухвалення рішення виконавчим комітетом Ленінської районної ради м. Харкова №94/8 від 5 квітня 1994 року, при продажу частки в спільній власності сторонній особі решта учасників спільної часткової власності має право привілеєвої купівлі частки, що продається по ціні, за якою вона продається, і на інших рівних умовах, крім випадку продажу з прилюдних торгів.
Аналогічні норми містяться в ч.1 ст. 362 ЦК України, в якій передбачено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.
Ухвалюючи рішення у справі, суд не звернув увагу на вказані вимоги закону та не залучив до у часті у справі співвласника 75/100 частин будинку ОСОБА_6, який має переважне право перед іншими особами на купівлю спірної частини будинку за ціною, оголошеною для продажу.
Розглянувши справу за відсутності ОСОБА_6, суд вирішив питання про його права та обов’язки, а також позбавив його права на участь в суді та захист свого інтересу шляхом реалізації належних йому процесуальних прав.
Крім того, суд не звернув увагу, що на час вирішення спору власником 1/16 частин будинку значиться ОСОБА_10, а не держава.
Доказів того, що ОСОБА_10 на час розгляду справи померла та належне їй майно спадкувала держава, матеріали справи не містять.
З огляду на викладене, судова колегія визнає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 5 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 311, ст. 313, п. 2 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 22 жовтня 2009 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до того суду, іншому судді.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий :
Судді: