УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«2» серпня 2006 р.
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Декайла П.В.
суддів - Коструби Г.І., Масимовича Ю.А.
з участю - прокурора Бурлаки Г.В.
захисника ОСОБА_1
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в М.Тернополі кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_1 на вирок Чортківського районного суду від 2 червня 2006 року, яким
ОСОБА_2, уродженець і житель ІНФОРМАЦІЯ_1, укр., гр.України, з середньою спеціальної освітою, ІНФОРМАЦІЯ_2, неодружений, несудимий
засуджений за ч.І ст.115 КК України на 10 років позбавлення волі.
Згідно вироку суду ОСОБА_2 засуджений за те, що 6 січня 2006 р. біля 23 год., перебуваючи в стані алкогольного сп»яніння, з метою умисного вбивства з помсти на грунті особистих неприязних стосунків прийшов до потерпілого ОСОБА_3 додому, де затіяв з ним сварку, під час якої наніс останньому значну кількість ударів руками і ногами в область голови та обличчя.
Коли під час нанесення йому побоїв потерпілий втратив свідомість, ОСОБА_2 двічі відливав його водою, після чого продовжував побиття, яке сприяло настанню смерті ОСОБА_3 від гострого інфаркту міокарда.
В апеляціях: - захисник засудженого ОСОБА_1 просить вирок суду відносно ОСОБА_2 змінити, перекваліфікувавши його дії з ч.І ст.115 на ч.І ст. 122 КК України та призначити за цією статтею покарання, не пов»язане з позбавленням волі або у випадку залишення кваліфікації без зміни, -пом»якшити міру покарання, передбачену ч.1 ст.115 КК України.
Справа №11 -251 Головуючий у 1 інстанції - Тесля О.П.
Категорія ч. 1 ст. 115 КК України Доповідач - Коструба Г.І.
Так, ні на досудовому слідстві, ні в судовому засіданні не доведений намір засудженого на вбивство потерпілого.
Згідно висновку експертизи смерть ОСОБА_3 настала від захворювання - гострого інфаркту міокарда, самі ж побої мають характер середньої важкості і не могли бути причиною смерті.
При призначенні покарання суд також не врахував всі пом»якшуючі вину засудженого обставини, зокрема, щире розкаяння у вчиненому, сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики;
- засуджений ОСОБА_2 в апеляції та змінах до неї просить вирок суду змінити, перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.115 на ч.1 ст. 122 КК України, оскільки він спричинив потерпілому лише середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Смерть же його настала від інфаркту міокарда, настання якої не знаходиться в причинному зв»язку з отриманими побоями.
Також просить пом»якшити призначене йому покарання, застосувавши ст.69 КК України, та звільнити від покарання з випробуванням.
Заслухавши доповідача, міркування прокурора про залишення вироку без змін, ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляцій, які були підтримані захисником та засудженим, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення.
Висновки суду про винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, не відповідають фактичним обставинам справи і не підтверджуються здобутими по справі доказами.
Доводи засудженого про те, що між його діями і смертю потерпілого немає причинного зв»язку, судом не спростовані.
При розслідуванні справи ОСОБА_2 визнав, що дійсно, будучи в стані алкогольного сп»яніння, 6 січня 2006 р. з»явився в будинок ОСОБА_3, де і побив останнього, наносячи удари руками і ногами по тілу та голові.
Наміру вбивати його не мав. Після побиття ОСОБА_3 хотів викликати швидку, в зв»язку з чим шукав по селу телефон.
Показання засудженого про обставини побиття потерпілого об»єктивно узгоджуються з даними судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2, згідно з якими наявні на ньому рани, крововиливи, синці, переломи ребер, кісток носа утворилися від дії тупих предметів, якими могли бути руки та ноги, і відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров»я за виключенням перелому кісток носа, який відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень.
Смерть потерпілого настала від захворювання - гострий інфаркт міокарда, що розвинувся на фоні загального атеросклерозу.
Всі виявлені на тілі ОСОБА_3 тілесні ушкодження не знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв»язку з настанням смерті, але вони безперечно сприяли більш швидкому настанню смерті від інфаркту міокарда (а.с.87-90).
Обґрунтовуючи наявність у засудженого умислу на вбивство потерпілого, суд у вироку послався на його дії, спрямовані на виконання об»єктивної сторони злочину, а також кількість і локалізацію тілесних ушкоджень на трупі ОСОБА_3 та механізм їх заподіяння.
Однак, з такими висновками суду погодитись не можна.
ОСОБА_2 ще на початку судового слідства стверджував, що умислу на вбивство потерпілого не мав, а побив останнього за нанесену йому напередодні образу.
Такі показання засудженого наявними у справі доказами не спростовані та не суперечать висновку судово-медичної експертизи.
Не може в цьому випадку бути доказом про умисне позбавлення життя ОСОБА_3 та обставина, що, як установив суд, ОСОБА_2 усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачав настання смерті потерпілого.
Із пояснень засудженого вбачається, що йому не було відомо про таке захворювання ОСОБА_3 як інфаркт міокарда.
Ці його пояснення не спростовані.
Так, з висновку судмедекспертизи зазначається, що ОСОБА_3 з усіма отриманими тілесними ушкодженнями залишився б живим при умові відсутності у нього захворювання - інфаркту міокарда, який утворився значно раніше нанесення йому тілесних ушкоджень внаслідок подій, що мали місце 6 січня 2006 р. біля 24 год.
Враховуючи всі обставини вчинення злочину, спосіб заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, інші здобуті по справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що ОСОБА_2 не мав умислу на вбивство потерпілого, а тілесні ушкодження йому були спричинені без мети позбавлення життя.
При цьому, завдаючи потерпілому ударів по тулубу, засуджений усвідомлював, що спричиняє останньому тілесні ушкодження. Разом з тим він не передбачав настання смерті, тобто ставлення ОСОБА_2 до наслідків було необережним, хоча, враховуючи вік потерпілого, можливу наявність в нього тяжких захворювань, повинен був усвідомлювати ймовірне настання смерті з цієї причини.
За таких обставин колегія суддів вважає, що дії засудженого слід перекваліфікувати з ч.1 ст.115 на ч.І ст. 122, ч.1 ст.119 КК України з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі.
Керуючись ст.ст.356, 365, 369 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Апеляції засудженого ОСОБА_2 та його захисника задовольнити частково.
Вирок Чортківського районного суду від 2 червня 2006 р. відносно ОСОБА_2 змінити, перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.115 на ч.1 ст. 122, ч.1 ст.119 КК України і призначити покарання:
· за ч. 1 ст. 122 КК України - 3 роки позбавлення волі,
за ч. 1 ст. 119 КК України - 5 років позбавлення волі.
На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити до відбування покарання 5 років позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий :
Судді: