Справа №22-ц-3916/2010 рік.                      Головуючий 1-ї інстанції: - Бессонова Т.Д.

Категорія: право власності.                                          Суддя-доповідач  -  Кокоша В.В.

                                                           У Х В А Л А

                                  І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

        12 травня 2010 року.  Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                      головуючого - судді:  - Бобровського В.В.

                      суддів: - Черкасова В.В., Кокоші В.В.,

                      при секретарі: - Андрійко О.В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові виділені матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6 - про усунення перешкод в користуванні гаражем та зустрічним позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8 - про визнання частково недійсними свідоцтва про право власності на гараж, договору дарування гаража та визнання права власності на 1/2 частину гаража в порядку поділу майна подружжя,

                                                       в с т а н о в и л а:

         У квітні 2009 року ОСОБА_7 звернулася в суд із вказаним позовом.

         В обґрунтування своїх вимог зазначала, що на підставі договору дарування від 14 травня 2008 року, укладеного між нею та ОСОБА_8, вона є власником гаража АДРЕСА_1.  

          Використовувати гараж за призначенням вона не може, оскільки відповідач ОСОБА_6 чинить їй  перешкоди та відмовляється добровільно його звільнити.

         Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_7 просила суд усунути   перешкоди в користуванні гаражем АДРЕСА_1; зобов’язати ОСОБА_6 повернути їй ключі від гаражних воріт; примусово звільнити приміщення гаража від авто, мото транспортних засобів, а також інших речей, що належать відповідачу.

        Для забезпечення позову, ОСОБА_7 просила суд заборонити відповідачу експлуатацію, використання та винесення майна, що знаходиться у спірному гаражі, а також експлуатацію, використання та користування гаражем шляхом його опечатування.

        Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23 березня 2010 року заяву задоволено.

         Заборонено ОСОБА_6 експлуатацію, використання та користування гаражем  АДРЕСА_1 та майном, що знаходиться у спірному гаражі та опечатано вказаний гараж.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу,  якою відмовити у задоволенні заяви позивачки.

         Апеляційна скарга підлягає  задоволенню з таких підстав.

         Згідно п. 2 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.

         Задовольняючи заяву, суд виходив з того, що невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду.

         Проте погодитися повністю з таким висновком суду не можна, оскільки він дійшов його з порушення норм процесуального права.

        Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходів до забезпечення позову.

        Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

        Згідно ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.  

         Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 4 постанови Пленум Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», р озглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

          З матеріалів справи вбачається, що  ОСОБА_7 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_6, в якому просила усунути перешкоди в користуванні гаражем АДРЕСА_1, що належить їй на праві приватної власності, зобов’язати відповідача повернути їй ключі від гаражних воріт та примусово звільнити приміщення гаража від авто, мото транспортних засобів, а також інших речей, що належать ОСОБА_6

         У травні 2009 року ОСОБА_6 звернувся в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому просив визнати частково недійсними свідоцтво про право власності на гараж АДРЕСА_1, видане управлінням ЖКГ  Ізюмського міськвиконкому 25 грудня 2007 року  за № 1237 на ім’я ОСОБА_8, договір дарування гаража, укладений 14 травня 2008 року між ОСОБА_8 та  ОСОБА_7, а також визнати за ним право власності на 1/2 частину спірного гаража в порядку поділу майна подружжя, посилаючись на те, що вказаний гараж був збудований ним та відповідачкою ОСОБА_8 у період  шлюбу.

         Забороняючи відповідачу експлуатацію, використання та користування  спірним гаражем шляхом його опечатування, суд не врахував, що ОСОБА_6 звернувся в суд з зустрічним позовом, в якому просить визнати за ним права власності на 1/2 частину гаража в порядку поділу майна подружжя, а також відсутність існування  реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення первісного позову  ОСОБА_7 .

         Крім того, забороняючи ОСОБА_6 експлуатацію та користування майном, яке перебуває у спірному гаражі, суд не звернув увагу на те, що ОСОБА_7 з вимогами в суд про визнання за нею права власності на вказане майно, чи усунення перешкод у його користуванні не зверталася та воно не є предметом судового розгляду.

        З огляду на це, оскаржувана ухвала суду не може бути визнана законною та обґрунтованою.

        За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою відмовити ОСОБА_7 у задоволенні заяви про  забезпечення позову за необгрутованістю.

        Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 2 ч. 2 ст. 307, п. 2 ст. 312, ст. 313, п. 6 ч. 1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

                                                             у х в а л и л а :

         Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задовольнити.

         Ухвалу Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 23 березня 2010 року - скасувати.

         У задоволенні заяви ОСОБА_7  про  забезпечення  її позову до ОСОБА_6 про усунення перешкод в користуванні гаражем - відмовити.        

         Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженні у справі.

 Головуючий:

          Судді: