Справа № 22-ц-4000/2010 рік.                         Головуючий 1-ї інстанції: - Черних Є.А.

Категорія: допомога на оздоровлення.                        Суддя-доповідач: -  Кокоша В.В.

                                                  У Х В А Л А

                              І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

         12 травня   2010 року.    Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                        головуючого - судді: - Бобровського В.В. ,

                        суддів: - Черкасова В.В.,   Кокоші В.В.,

                        при секретарі  - Андрійко О.В.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області на постанову Барвінківського районного суду Харківської області від 22 січня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_5 до управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області - про перерахунок та виплату щорічної допомоги на оздоровлення,

                                                      в с т а н о в и л а :

         У січні 2010 року ОСОБА_5 звернувся в суд із вказаним позовом.

         В обґрунтування своїх вимог зазначав, що він має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

         Статтею 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» йому передбачена щорічна допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

         Проте відповідач виплачує йому щорічну допомогу в меншому розмірі на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562, що суперечить наведеним нормам Закону.

         Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_5 просив суд визнати противоправними дії управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області та зобов’язати  відповідача здійснити перерахунок та виплатити  йому недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки на загальну суму 4725 грн.

        Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області позов не визнало.

         При цьому посилалося на те, що виплату щорічної допомоги на оздоровлення  ОСОБА_5 управління праці та соціального захисту населення здійснило 13 грудня 2007 року, 31 жовтня 2008 року, 16 грудня 2009 року в порядку та розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».        

         Постановою Барвінківського районного суду Харківської від 22 січня 2010 року позов задоволено.

         Визнано противоправними діями управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області стосовно відмови ОСОБА_5 у виплаті одноразової щорічної допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки, в розмірі передбаченому ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

         Зобов’язано управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_5 недоплачену суму щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007-2009 роки, згідно ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, з урахуванням тих виплат, які були проведені позивачу, у загальному розмірі 4725 грн.

         В апеляційній скарзі управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

         Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

         Відповідно до ст.   308 ЦПК України   апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

         Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

         Задовольняючи позов, суд виходив з того, що відповідач порушив право позивача на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 - 2009 роки у розмірі, визначеному ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

        Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

        Матеріали справи свідчать, що згідно з положеннями ст. 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ОСОБА_5 віднесено до 3 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що стверджується  копією посвідченням НОМЕР_1 від 2 грудня 1992 року.

         Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ від 28 лютого 1991 року,  щорічна допомога на оздоровлення учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3 категорії виплачується у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

        Згідно ч. 7 ст. 48 вказаного Закону України, розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент її виплати.

         З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснює виплату позивачу щорічної одноразової допомоги на оздоровлення в порядку та розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 « Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

         Згідно з пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року  № 489Л/, дія ч. 4 ст. 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2007 рік в частині виплати компенсацій і допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати була зупинена.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України  положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет  на 2007 рік» № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, пункт 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» було визнано такими, що не відповідає Конституції України (є не конституційними).

          Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

         Згідно ст. 76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» встановлено з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати - 400 гривень, з 1 квітня 2007 року - 420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень, з 1 жовтня 2007 року - 460 гривень на місяць.

Виплата щорічної одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_5 за 2007 рік  здійснена відповідачем 13 грудня 2007 року у сумі 75 грн.

         Таким чином, в період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач мав виплатити позивачу щорічну одноразову допомогу на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, як це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  а не у сумі 75 грн.

Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VІ «Про Державний бюджет  на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім’ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Рішенням Конституційного Суду України № 10 рп від 22 травня 2008 року вказана норма Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік» визнана неконституційною.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Згідно ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» встановлено з 1 січня 2008 року розмір мінімальної заробітної плати  -  515 гривень, з 1 квітня 2008 року - 525 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 545 гривень, з 1 грудня 2008 року - 605 гривень на місяць.

          Виплата щорічної одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_5 за 2008 рік  здійснена відповідачем 31 жовтня 2008 року у сумі 75 грн.

Таким чином, в період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року відповідач мав виплачувати позивачу щорічну одноразову допомогу на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, як це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  а не у сумі 75 грн.

         Статтею 55 Закону України «Про Державний бюджет на 2009 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2009 року - 605 гривень, з 1 квітня 2009 року - 625 гривень, з 1 липня 2009 року - 630 гривень, з 1 жовтня 2009 року - 650 гривень, з 1 листопада 2009 року - 744 гривні на місяць.

          Верховною Радою України дія ст. 48 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» на 2009 рік не призупинялась.  

         Виплата щорічної допомоги на оздоровлення ОСОБА_5 за 2009 рік  здійснена відповідачем 16 грудня 2009 року у сумі 75 грн.

        Таким чином, у 2009 році відповідач повинен був виплачувати позивачу  щорічну одноразову допомогу на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат, як це передбачено ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не у сумі 75 грн.

         Доводи управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області про те,  що виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення воно здійснює в порядку та розмірах, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги.

         Згідно з ч. 1  ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

         Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

        Наявність у позивача права на призначення йому щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі трьох мінімальних заробітних плат є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).

         Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру щорічної допомоги на оздоровлення позивачеві застосуванню підлягає ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний  захист  громадян, які  постраждали  внаслідок  Чорнобильської  катастрофи», з якої вбачається, що під час визначення розміру виплат за основу їх нарахування береться мінімальна заробітна плата, а не постанова Кабінету Міністрів України №562 від 12 липня 2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

         Крім того, розмір виплат, передбачених вищевказаною постановою Кабінету Міністрів України,  не відповідає визначеному Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» розміру, кратному мінімальній заробітній платі, яка збільшувалась в різні часи Законами України «Про встановлення мінімальної заробітної плати» на відповідні роки.

         Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

         При цьому надання законодавцем Кабінету Міністрів України права визначати порядок виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав таких осіб, встановлених цим же Законом.

         Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.

         Вирішуючи спір, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та постановив законне й обґрунтоване рішення.

         Доводи апеляційної скарги управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

         Зважаючи на те, що постанова суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування судова колегія не вбачає.

        Керуючись  ст. ст. 15, 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

                                                         у х в а л и л а :

          Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області - відхилити.

         Постанову Барвінківського районного суду Харківської від 22 січня 2010 року залишити без змін.      

        Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

           Головуючий:

           Судді: