Справа № 22-ц-4991/2010 рік.                          Головуючий 1 інстанції: - Кицюк В.П.

Категорія: оскарження дій                                             Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.

державного виконавця.                            

                                            У Х В А Л А

                            І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

         9 червня 2010 року. Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

                      головуючого судді: - Бобровського В.В.,

                      суддів: - Пономаренко Ю.А., Кокоші В.В.,

                      при секретарі – Каплаух Н.Б.,

         розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 березня 2010 року по справі за скаргою ОСОБА_5 на дії державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції,

                                                        в с т а н о в и л а :

          У січні 2010 року ОСОБА_5 звернулася в суд із вказаною скаргою, яку уточнила у березні 2010 року.

         В обґрунтування скарги зазначала, що на виконанні в Жовтневому  відділі ДВС Харківського міського управління юстиції перебуває виконавчий лист №2-1042, виданий  Жовтневим  районним судом м. Харкова 26 вересня 2003 року про стягнення  з ОСОБА_6 на її користь аліментів на утримання їх сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно до досягнення ним повноліття.

          17 грудня 2009 року, а також 10 лютого 2010 року державним виконавцем Жовтневого відділу ДВС Харківського міського управління юстиції Красуляк С.С. проведено розрахунок заборгованості ОСОБА_6 з виплати їй аліментів, згідно з якими заборгованість становить станом на 25 листопада 2009 року -11838 грн. 54 коп., та станом на 10 лютого 2010 року  - 12629 грн. 58 коп.

         Зазначені розрахунки є невірними, оскільки державним виконавцем не вірно врахована заборгованість з аліментів, яка виникла у ОСОБА_6 до 1 листопада 2005 року, а також включені 5200 грн., які ОСОБА_6 добровільно направив їй через поштове відділення.

        Крім того, в порушення вимог ст. ст. 62, 74  Закону України «Про виконавче провадження»  державний виконавець не вживає заходів для звернення стягнення на майно ОСОБА_6  з метою погашення заборгованості з аліментів, що порушує права стягувача аліментів.

         Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_5 в уточненій скарзі просила суд визнати дії державного виконавця Красуляк С.С. з приводу здійснення нею  розрахунків заборгованості по аліментам від 17 грудня 2009 року та 10 лютого 2010 року неправомірними, а проведені розрахунки незаконними; зобов’язати Жовтневий відділі ДВС Харківського міського управління юстиції здійснити новий розрахунок з зазначенням заборгованості за кожний місяць та з зазначенням суми середньомісячної заробітної плати для даної місцевості за ці місяці, у сумі 5200 грн. та отримання їх стягувачем; зобов’язати Жовтневий відділ ДВС Харківського міського управління юстиції  звернути стягнення на майно боржника для погашення заборгованості з аліментів.

         Представник Жовтневого відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_8 скаргу не визнала, посилаючись на її безпідставність.

         Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 березня 2010 року  у задоволенні скарги відмовлено.

         В апеляційній скарзі ОСОБА_5, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу суд та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

         Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

         Відмовляючи у задоволенні скарги, суд виходив з того, що розрахунки заборгованості з виплати аліментів проведені Жовтневим відділом ДВС Харківського міського управління юстиції з додержанням чинного законодавства, а тому підстави для  визнання   їх недійсними відсутні.

         Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

          Згідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

         З матеріалів справи вбачається, що 17 листопада 2005 року ОСОБА_5 звернулася до ВДВС Жовтневого районного управління юстиції м. Харкова з заявою, в якій просила  прийняття до примусового виконання виконавчого листа № 2-1042/03, виданий на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 4 березня 2003 року про стягнення з ОСОБА_9 на її користь аліментів на утримання їх неповнолітнього ОСОБА_10 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, щомісячно до досягнення  сином повноліття.

          24 листопада 2005 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої  надіслано ОСОБА_5

          Із пояснень державного виконавця Красуляк С.С.  встановлено, що матеріали виконавчої справи передані у її провадження 30 листопада 2009 року.

         Під час проведення розрахунку заборгованості з аліментів вона виходила з розпорядження ВДВС Московського районного управління юстиції м. Харкова №587/17 від 2 листопада 2005 року, згідно з  яким станом на 1 листопада 2005 року заборгованість ОСОБА_6 по аліментах становила 951 грн.  

          Визначення розміру заборгованості по аліментам з 26 лютого 2003 року по 1 листопада 2005 року виходить за межі її повноважень, оскільки в цей час матеріали виконавчої справи перебували у провадженні іншого відділу державної виконавчої служби.

          Вказані пояснення державного виконавця узгоджуються з положенням  п. 10 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавче провадження підлягає закінченню у випадку направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

         ОСОБА_5 не оскаржила розрахунок заборгованості з аліментів, визначений у розпорядженні ВДВС Московського районного управління юстиції м. Харкова № 587/17 від 2 листопада 2005 року,  у зв’язку з цим її доводи про те, що  державний виконавець Красуляк С.С. безпідставно здійснює розрахунок заборгованості з аліментів лише з 1 листопада 2005 року є необґрунтованими.    

         Згідно ч. 3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилося, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.

Зміст довідок про розмір заборгованості з аліментів свідчить, що вказані вимоги закону державним виконавцем Красуляк С.С. дотримані.

Вирішуючи спір, суд обґрунтовано дійшов висновку, що надіслані ОСОБА_6 на ім’я ОСОБА_5 грошові перекази на суму 5200 грн. є аліментами та ці кошти повинні бути враховані при визначені загальної суми заборгованості з виплати аліментів.

Факт одержання вказаних коштів ОСОБА_5 стверджується довідкою Харківської дільниці УДППЗ « Укрпошта» № 7.13-301 від 18 лютого 2010 року.

         Відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» при виконанні рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках і вкладах в установах банків та інших кредитних організаціях, а також на рахунки в цінних паперах у депозитаріях останніх, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Звернення стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру) провадиться лише у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна (ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження»).

Судом встановлено,  що державним виконавцем приймаються заходи для виконання рішення суду.

 З цією метою нею надіслані запити до КП «ХМБТІ»,  УМВСУ України у Харківській області, ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова з приводу наявності у ОСОБА_6 рухомого та нерухомого майна; накладено арешт на майно боржника, здійснено виїзд за місцем його проживання з метою опису майна.

        Вирішуючи скаргу, суд з’ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані ними докази, дав їм належну оцінку та постановив законну й обґрунтовану ухвалу.

         Доводи апеляційної скарги ОСОБА_5 не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

        Зважаючи на те, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для її скасування судова колегія не вбачає.

         Керуючись  ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 2 ст. 307,  п. 1 ст. 312, ст. 313,  п.4 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319  ЦПК України, судова колегія,

                                                        у х в а л и л а :

        Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

        Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 25 березня 2010 року залишити без змін.

       Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

          Головуючий :

          Судді: