Справа № 22-10970/2007 рік Головуючий у 1 інстанції Ісаєнко Ю.А.
Категорія 20 Доповідач Маширо О.П.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 лютого 2007 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О.П., ІгнатовоїЛ.Є. при секретарі Савран О. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 31 серпня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,
установив:
До апеляційного суду звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 по відшкодуванню матеріальної і моральної шкоди.
Суд першої інстанції виходив з того, що 6 січня 2001 року з вини відповідача ОСОБА_1 сталась дорожньо-транспортна подія, внаслідок якої був пошкоджений автомобіль ВАЗ 2101, який належить позивачу ОСОБА_3 та яким керував за довіреністю відповідач ОСОБА_4.
Крім того, пасажири цього автомобіля позивачка ОСОБА_2 та двоє її малолітніх дітей одержали тілесні ушкодження різного ступеню тяжкості.
ОСОБА_1 був звільнений від кримінальної відповідальності за актом амністії.
Внаслідок ДТП автомобіль ОСОБА_2 був суттєво пошкоджений. Висновком експертизи відновлення цього автомобіля визнане недоцільним, тому суд стягнув з відповідачів у солідарному порядку остаточну вартість пошкодженого автомобіля за відрахуванням суми, одержаної від реалізації пошкодженого автомобіля на металобрухт, а саме: 2980грн. 95коп. Суд також стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у сумі 2000грн.
Крім того, суд стягнув з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у солідарному порядку витрати позивачки ОСОБА_2 на лікування сина, проїзд до м.Київа та назад у зв"язку з медичним обстеженням дитини, вартість санаторно-курортного лікування дитини у загальній сумі 6708грн. 62коп., а також з ОСОБА_1 моральну шкоду на користь ОСОБА_2 у загальній сумі 18000грн., завдану пошкодженням здоров"я ОСОБА_2 та двом її малолітнім дітям.
2
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві ОСОБА_3 у задоволенні його позову через пропуск ним строку позовної давності, встановленого законом для звернення до суду за захистом своїх прав. До того ж, ОСОБА_3 не довів, що автомобіль він дійсно продав на металобрухт за 300грн.
Стосовно іншої частини рішення ОСОБА_1 просив зменшити розмір як морального відшкодування на користь ОСОБА_2, так і матеріального, оскільки, зокрема, на його думку суд безпідставно стягнув вартість санаторно-курортного лікування.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що рішення суду слід частково скасувати та змінити, з таких підстав.
Судом першої інстанції було встановлено, що 6 січня 2001 року біля 22 години у м.Ясинувата з вини відповідача ОСОБА_1 сталась дорожньо-транспортна подія, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль ВАЗ 21013, який належав ОСОБА_3 і яким керував за довіреністю ОСОБА_4, на той час - чоловік ОСОБА_2.
Крім того, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 одержали легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_4 Яков - середньої тяжкості.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування йому остаточної вартості пошкодженого автомобіля, суд не врахував вимог ст.71 ЦК України, який діяв на час виникнення правовідносин. Між тим, подія мала місце 6 січня 2001 року, до суду з позовом про відшкодування шкоди ОСОБА_3 звернувся тільки 15 жовтня 2004 року, тобто поза строком, встановленим вказаною правовою нормою. При цьому, позивач не надав до суду ніяких доказів щодо поважності причин пропуску такого строку, заяву про поновлення пропущеного строку ОСОБА_3 до суду не подавав, суд взагалі не обговорював таке питання та не приймав з цього приводу рішення.
У кримінальний справі відносно ОСОБА_1, яка була закрита постановою суду від 16 липня 2004 року на підставі акту амністії, ОСОБА_3 свої вимоги не заявляв, потерпілим визнаний не був.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що позивачу ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальної шкоди слід відмовити за пропуском строку позовної давності.
Разом з тим, згідно зі ст.83 ЦК України (в редакції 1963 року) позовна давність не поширюється на вимоги, що випливають із особистих немайнових прав, крім випадків, встановлених законом, тому в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 моральної шкоди рішення місцевого суду слід залишити без змін.
Що стосується доводів апеляційної скарги про неправомірне відшкодування вартості санаторно-курортного лікування, то з матеріалів справи вбачається, що малолітньому ОСОБА_6 через одержані в ДТП травми було рекомендоване санаторно-курортне лікування у санаторіях м.м. Одеси, Трускавця, Євпаторії (а.с.17), при цьому, конкретний санаторний заклад вказаний не був.
За таких обставин апеляційний суд не може прийняти довід скарги про те, що санаторій „Карпати", у якому лікувався ОСОБА_6 з матір"ю, не відповідає за своїм профілем захворюванню дитини.
Представник позивачки надала до апеляційного суду платіжне доручення № 38 від 1 серпня 2001 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2 особисто оплатила вартість санаторно-курортної путівки за рахунком № 628 від 19 липня 2001 року у сумі 3667 грн. 50 коп. (а.с.30-31), а також додатково 6 серпня 2001 року оплатила 135 грн. за проживання, харчування та лікування у санаторії „Карпати" (а.с.29), тому апеляційний суд вважає, що вимога позивачки щодо відшкодування вартості санаторно-курортного
3
лікування дитини є обґрунтованою та доведеною, тому підставно була задоволена судом першої інстанції.
Оскільки потерпілий ОСОБА_6 на той час мав вік 7 років (він 1994 року народження), апеляційний суд не може прийняти довід апеляційної скарги про необхідність відшкодування санаторно-курортного лікування тільки на дитину без урахування витрат на матір, бо ОСОБА_2 супроводжувала свою малолітню дитину на лікуванні у санаторію.
Крім того, на думку апеляційного суду не підлягають відшкодуванню витрати, понесені позивачкою ОСОБА_2 на оплату вартості магнитно-резонансної томографії у м.Києві у сумі 300 грн., а також оплату послуг адвоката у сумі 800 грн., оскільки вказані 300 грн. були внесені ОСОБА_2 на рахунок клініко-діагностичного центру „Здоров"я літніх людей" як благодійна допомога (а.с.29), а представник ОСОБА_7 діяла у суді на підставі довіреності, а не як адвокат або фахівець в області права (а.с.32).
Що стосується моральної шкоди, стягнутої з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2, то апеляційний суд вважає, що розмір цього відшкодування є надто завищеним, не відповідає принципам розумності та справедливості, а також не враховує матеріальний стан відповідача.
На думку апеляційного суду з ОСОБА_1 на користь позивачки слід стягнути моральну шкоду на відшкодування її моральних страждань та страждань її малолітньої доньки, яка одержала у ДТП синець та садно у лобній частині голови, у розмірі по 1 000 грн. кожній постраждалій.
Що стосується малолітнього ОСОБА_6, який одержав тілесні ушкодження середньої тяжкості, то, враховуючи ступень та тривалість його моральних страждань, а також враховуючи матеріальний стан відповідача, який має на утриманні неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово не працює, не має у власності ніякого майна, окрім того автомобіля, на якому він скоїв ДТП, апеляційний суд вважає, що найбільш оптимальною сумою морального відшкодування буде сума у 3 000 грн., яку і слід стягнути з відповідача на користь позивачки у відшкодування моральної шкоди, спричиненої її малолітньому сину.
Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивачки слід стягнути моральну шкоду у загальній сумі 1 000 грн. + 1 000 грн. + 3 000 грн. = 5 000 грн.
У відповідності до вимог ч.3 ст.88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Виходячи з наведеного, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно слід стягнути у дохід держави судовий збір у сумі 64 грн. 07 коп., а з ОСОБА_1 - судовий збір у сумі 17 грн. (8,50 грн. + 8,50 грн. = 17 грн.)
В іншій частині рішення суду не оскаржувалось.
Керуючись ст.ст. 309, 313,316 ЦПК України, апеляційний суд
вирішив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 31 серпня 2006 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_3 2980 грн. 95 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та в цій частині позову ОСОБА_3 відмовити.
Рішення Ясинуватського міськрайонного суду від 31 серпня 2006 року скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4
4
Валерія Івановича солідарно на користь ОСОБА_2 300 грн. матеріальної шкоди і в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 800 грн. у відшкодування понесених судових витрат та в цих частинах позову ОСОБА_2 відмовити.
В частині стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди та в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди змінити та стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 6407 грн. 72 коп. у відшкодування матеріальної шкоди та з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 солідарно у дохід держави судовий збір у сумі 67 грн. 07 коп., а з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір у сумі 17 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.