У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 червня 2010  року                                                         м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого-судді             Дячука В.М.,

суддів:                 Кукурудза Б.І., Фединяка В.Д.,

з участю прокурора             Шишка Є.А.,

захисників                 ОСОБА_1, ОСОБА_2,

 ОСОБА_3, ОСОБА_4,

засуджених                 ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

потерпілих                 ОСОБА_8, ОСОБА_9,

представника потерпілих         ОСОБА_10,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляціями прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої інстанції, захисників ОСОБА_1 та  ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_5,  захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_6, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_13 в інтересах засудженого ОСОБА_14, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, представника Державного казначейства України ОСОБА_15 на вирок Городенківського районного суду від 22 квітня 2009 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Даним вироком засуджені:     ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженець с. Катюжанка, Вишгородського району, Київської області, житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, з вищою освітою, одружений, на утриманні має 2 неповнолітніх дітей, раніше працював начальником відділення карного розшуку Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області, в званні майор міліції, раніше не судимий, -

Справа № 11-222/2010 р.                       Головуючий у 1-й інстанції Буждиган О.В.

Категорія ч. 2 ст. 121 КК України                                        Доповідач  Дячук В.М.  

за ч. 3 ст. 365 КК України (далі – КК) на 8 (вісім) років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах, пов’язані з виконанням функцій представника влади строком на три роки; за ч. 2 ст. 121 КК на 9 (дев’ять) років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 366 КК на 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах, пов’язані з виконанням функцій представника влади строком на два роки.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено йому покарання – 9 (дев'ять) років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах, пов’язані з виконанням функцій представника влади строком на три роки.

    ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5,

уродженець та житель АДРЕСА_2, українець, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, одружений, раніше працював оперуповноваженим відділення карного розшуку Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області, в званні молодший лейтенант міліції, раніше не судимий, -

за ч. 3 ст. 365 КК на 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах, пов’язані з виконанням функцій представника влади строком на три роки; за ч. 2 ст. 121 КК на 8 (вісім) років позбавлення волі;

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено йому покарання – 8 (вісім) років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах, пов’язані з виконанням функцій представника влади строком на три роки.

За ч. 2 ст. 366 КК ОСОБА_6 виправдано.

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8,

уродженець та житель АДРЕСА_3, українець, громадянин України, з середньою освітою, одружений, на утриманні має одну неповнолітню дитину, раніше працював оперуповноваженим відділення карного розшуку Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області, в званні старший лейтенант міліції, раніше не судимий, -

за ч. 3 ст. 365 КК на 7 (сім) років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах, пов’язані з виконанням функцій представника влади строком на три роки; за ч. 2 ст. 121 КК на 8 (вісім) років позбавлення волі; за ч. 2 ст. 366 КК на 3 (три) роки позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах, пов’язані з виконанням функцій представника влади строком на два роки.

На підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначено йому покарання – вісім років позбавлення волі з позбавленням права займати атестовані посади в правоохоронних органах, пов’язані з виконанням функцій представника влади строком на три роки.

Запобіжні заходи ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 – тримання під вартою, залишено без зміни, а строк відбування покарання постановлено обчислювати: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з 25.01.2007 року, ОСОБА_7 з 23.04.2007 року.

На підставі ст. 54 КК позбавлено спеціального звання:

ОСОБА_5 – майора міліції;

ОСОБА_7 – старшого лейтенанта міліції;

ОСОБА_6 – молодшого лейтенанта міліції.

Постановлено стягнути на користь ОСОБА_8 4509 грн. 45 коп. по витратах на похорони чоловіка, 1300 грн. за надання юридичної допомоги та 150 000 грн. моральної шкоди, а всього – 155 809 грн. 45 коп. та на користь ОСОБА_9 150 000 грн. моральної шкоди і 700 грн. по витратах на юридичну допомогу, а всього – 150 700 грн. Стягнення постановлено проводити за рахунок коштів державного бюджету.

Вирішено питання про речові докази.

Як встановлено вироком суду неправомірні дії ОСОБА_5, ОСОБА_6 та            ОСОБА_7 вчинено за таких обставин:

ОСОБА_5 працював начальником відділення карного розшуку, а ОСОБА_6 та ОСОБА_7 працювали оперуповноваженими карного розшуку Надвірнянського РВ УМВС України в Івано-Франківській області. Засуджені були службовими особами і наділені відповідною владою та службовими повноваженнями, зобов’язані діяти лише в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, Законом України "Про міліцію" та іншими нормативно-правовими актами.

20.01.2007 року засуджені перебували при виконанні своїх службових повноважень.

У 2006 році слідчим Надвірнянського РВ УМВС було порушено кримінальну справу по факту викрадення грошей у громадянки ОСОБА_16, жительки с. Битків Надвірнянського району і справа була зупинена до встановлення особи, що вчинила викрадення.

20.01.2007 року першим заступником начальника Надвірнянського РВ УМВС ОСОБА_17 була проведена нарада з особовим складом, на якій обговорювалось питання про завершення розслідування кримінальних справ, які знаходились у провадженні слідчих. Після чого, в той же день, приблизно о 14 годині дільничний інспектор Білінкевич В.В. за вказівкою керівництва райвідділу внутрішніх справ, для перевірки до причетності викрадення грошей гр. ОСОБА_16, доставив жителя с. Битків ОСОБА_18 до райвідділу внутрішніх справ і передав останнього для дачі пояснень ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які в той момент були в нетверезому стані.

ОСОБА_5 та ОСОБА_6, знаючи що ОСОБА_18 непричетний до викрадення грошей у вище зазначеної громадянки, з метою зізнання у вчиненому злочині, застосовували незаконні методи дізнання по відношенню до останнього: наносили удари по різних ділянках тіла, в тому числі в області грудей і голови, давали пити горілку та курити сигарети, пригощали чаєм. Не витримавши фізичного насилля зі сторони ОСОБА_5 та ОСОБА_6, ОСОБА_18 став кричати. На допомогу в кабінет № 13 райвідділу прийшов ОСОБА_7, який незаконно надів на ОСОБА_18 наручники і, з метою одержання у нього зізнання у вчиненні злочину, всі троє стали наносити удари в різні ділянки тіла. Внаслідок чого ОСОБА_18 отримав тяжкі тілесні ушкодження, що є небезпечними для життя в момент їх спричинення.

Під впливом фізичного насилля ОСОБА_18 написав з'явлення із зізнанням про викрадення грошей у громадянки ОСОБА_16 Після цього, за вказівкою ОСОБА_5, ОСОБА_7 та невстановлена особа від імені ОСОБА_6 написали фальшиві рапорти про те, що ОСОБА_18 20.01.2007 року в м. Надвірна вчинив непокору працівникам міліції в приміщенні РВ УМВС та до останнього застосовувалось фізичне насилля.

За вказівкою ОСОБА_5 дільничний інспектор Білінкевич В.В. склав протокол про вчинення ОСОБА_18 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 85 КУпАП. До матеріалів адміністративної справи були долучені фальшиві рапорти ОСОБА_7 від імені ОСОБА_6 У протоколі про адміністративне правопорушення вказано видуманих свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_20, які нібито були при складанні протоколу, а сам ОСОБА_5 розписався за свідків в протоколі і написав за них пояснення.

Дільничний інспектор Білінкевич В.В. за вказівкою ОСОБА_5 склав протокол про адміністративне затримання ОСОБА_18, в якому вказав завідомо неправдиві дані, що громадяни ОСОБА_21 та ОСОБА_22, жителі селища Делятин Надвірнянського району були при цьому присутніми.

На підставі цього протоколу про адмінзатримання ОСОБА_18 з тяжкими тілесними ушкодженнями о 16 годині доставлено працівниками міліції Білінкевичем В.В. та Дем'янчуком В.М. в чергову частину Надвірнянського РВ УМВС. Черговий по райвідділу Дячук І.І. безпідставно помістив ОСОБА_18 в кімнату для затриманих при черговій частині, де останній перебував без відповідного нагляду та контролю 8 годин.

О 24 годині заступник начальника райвідділу Чумбей І.В. виявив ОСОБА_18 мертвим.

В апеляціях:

- прокурори, які брали участь у розгляді справи судом першої інстанції, просять вирок скасувати з підстав порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, необґрунтованого виправдання ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 366 КК,  невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особам засуджених внаслідок м'якості, та направити справу на новий судовий розгляд;

- захисники ОСОБА_11 та ОСОБА_1 в інтересах засудженого ОСОБА_5 та засуджений ОСОБА_5 вважають вирок незаконним та необґрунтованим через однобічність, поверховість і невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначають, що досудове слідство проведено односторонньо, не встановлено місця спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_18, а також всіх осіб, які перебували в кабінеті начальника райвідділу при розмові з потерпілим, не дано належну оцінку висновкам судово-медичних експертиз. Просять вирок скасувати, а кримінальну справу повернути прокуророві на додаткове розслідування;

- захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_6 вказують на відсутність доказів спричинення засудженим тілесних ушкоджень ОСОБА_18. Просять вирок відносно ОСОБА_6 скасувати, а провадження по справі закрити.

- захисники ОСОБА_3 та ОСОБА_13 в інтересах засудженого ОСОБА_7 покликаються на незаконність та необґрунтованість вироку через неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначають, що висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 2 ст. 365 КК, не підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами. Просять вирок суду в частині визнання ОСОБА_7 винним за ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 121 КК скасувати і закрити провадження, а за ч. 2 ст. 366 КК - змінити та пом'якшити призначене покарання;

- засуджений ОСОБА_6 просить вирок відносно нього скасувати та виправдати за   ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 365 КК, оскільки тілесних ушкоджень ОСОБА_18 він не наносив, а тільки за вказівкою ОСОБА_5 надів потерпілому наручники. Будь-яких доказів нанесення ним ударів потерпілому в матеріалах справи немає;

- засуджений ОСОБА_7 вказує, що він не бив потерпілого, а саме заступник начальника міліції ОСОБА_17 разом з ОСОБА_5 вибивали явку з повинною від ОСОБА_18, а також вказує на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 Просить вирок в частині визнання його винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 365 КК скасувати і провадження закрити, а в частині визнання його винним за ч. 2 ст. 366 КК змінити та пом'якшити призначене покарання;

- потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вважають призначене засудженим покарання надто м'яким, а також зазначають про неправильне вирішення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди. Просять вирок скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 більш суворе покарання та збільшити розміри відшкодування;

- представник Державного казначейства України просить вирок змінити в частині вирішення цивільного позову щодо стягнення коштів за рахунок державного бюджету;

В доповненнях до апеляції:

- засуджений ОСОБА_5 зазначає, що органами досудового слідства допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, зокрема право на захист, а також на однобічність оцінки судом показань всіх осіб, які знаходилися в кабінеті № 13; не дано належної оцінки неправдивим, на його думку, показанням свідка ОСОБА_23 – колишнього чергового Надвірнянського РВ; вказує на безпідставність свідчень ОСОБА_7 про те, що він та ОСОБА_6 застосовували до ОСОБА_18 недозволені методи дізнання. Крім того, вказуючи про обставини перебування ОСОБА_18 в райвідділі, зазначає про інший, ніж встановлений судом, механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7

В засіданні апеляційного суду засуджені ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали свої апеляції та пояснили, що тілесні ушкодження ОСОБА_18 не наносили. Вказали на однобічність та неповноту як досудового, так і судового слідства, порушення вимог кримінально-процесуального закону, фальсифікацію справи щодо них, причетність до вчинення злочину інших осіб.

Заслухавши доповідь судді Дячука В.М., прокурора Шишка Є.А., який частково підтримав апеляцію прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої інстанції і просив скасувати вирок лише в частині цивільного позову, потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, їх представника ОСОБА_10 про скасування вироку за м’якістю призначеного покарання та неправильним вирішенням цивільного позову, захисників ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, які підтримали свої апеляції, захисника ОСОБА_4 про скасування вироку з направленням справи на новий судовий розгляд, засудженого ОСОБА_5 щодо скасування вироку з направленням справи на додаткове розслідування, засудженого ОСОБА_6, який просив скасувати вирок із закриттям провадження по справі, засудженого ОСОБА_7 щодо скасування вироку в частині засудження за ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 365 КК та закриття провадження і пом’якшення покарання за ч. 2 ст. 366 КК, або направлення справи на додаткове розслідування, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція прокурорів, які брали участь у розгляді справи в суді першої інстанції, підлягає до задоволення,  апеляції інших апелянтів – до часткового задоволення, а вирок слід скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За змістом ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного  підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованим – підстави для цього.

Як вбачається з вироку, судом даних вимог закону при його постановленні дотримано не було.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вчинили перевищення службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, умисне тяжке тілесне ушкодження потерпілому, що спричинило його смерть, а ОСОБА_5 та ОСОБА_7 вчинили службове підроблення, що спричинило тяжкі наслідки.

Разом з тим, з постанов про пред'явлення обвинувачення вказаним особам, зокрема за ч. 2 ст. 121 КК (т. 4 а.с. 197-200, 216-219, т. 5 а.с. 1-4) вбачається, що їм, із врахуванням обставин справи та характеру спричинених тілесних ушкоджень, пред'являлися такі кваліфікуючі ознаки заподіяння тяжкого тілесного ушкодження як "вчиненого способом, що має характер особливого мучення, групою осіб, з метою залякування потерпілого". Однак суд, кваліфікуючи неправомірні дії осіб, дані кваліфікуючі ознаки не зазначив і не вказав, з яких підстав він їх відкидає.

Разом з тим, при призначені покарання зазначив, що враховує наслідки від вчиненого – заподіяння тілесних ушкоджень групою осіб. Не вказавши кваліфікуючої ознаки “група осіб” і визнавши всіх засуджених винуватими в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_18, суд фактично допустив суперечності у вироку.

Також суд не мотивував свого рішення про відсутність в діях засуджених таких кваліфікуючих ознак перевищення влади та службових повноважень “що супроводжувались насильством та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями”, хоча органами досудового слідства ці ознаки вмінялися.

Крім того, як вбачається з постанов про пред’явлення обвинувачення та обвинувального висновку, органами досудового слідства було встановлено, що ОСОБА_18 у райвідділ міліції доставив дільничний інспектор  Білінкевич В.В., який передав його ОСОБА_6 та ОСОБА_7

 Натомість у вироку суд зазначив, що ОСОБА_18 був переданий ОСОБА_5 та ОСОБА_6. Про встановлення інших обставин, ніж пред'явлено органами досудового слідства, суд не мотивував свого рішення.

Те ж саме стосується обставин подій у службовому кабінеті ОСОБА_5 з приводу застосування щодо ОСОБА_18 спецзасобів – наручників.

Органи досудового слідства зазначали, що це зробив ОСОБА_6, а суд, вийшовши за межі пред'явленого звинувачення, вказав, що незаконно надів наручники ОСОБА_18 ОСОБА_7

Як вбачається з вироку суду, в обґрунтування доведеності вини засуджених у вчиненні злочину, суд, поряд з іншими доказами, послався і на показання свідків, однак фактично виклав їх пояснення без детального аналізу та оцінки та не зазначив, яким чином ці показання підтверджують винуватість засуджених у вчинених злочинах.

За наявності суперечливих та різних показань засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про обставини перебування ОСОБА_18 у приміщенні Надвірнянського РВ, місця, часу та осіб, причетних до заподіяння йому тілесних ушкоджень, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні показання, а відхилив інші.

Крім того, судом у вироку не дано оцінки часу фактичного спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_18, встановленого органами досудового слідства і судом та узгодженими висновками судово-медичної експертизи про час настання смерті від моменту отриманих тілесних ушкоджень.

Виправдовуючи ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 365 КК, суд в порушення вимог ч. 4 ст. 334 КПК не зазначив формулювання обвинувачення, яке було пред'явлене підсудному і визнане судом не доведеним, не зазначив підстави виправдання, не дав оцінку тим доказам, на підставі яких органи досудового слідства пред'явили обвинувачення у вчиненні даного злочину. Крім того, в мотивувальній частині вироку всупереч вимогам зазначеної вище норми закону чітко не наведено підстав виправдання, які зазначені в ч. 4 ст. 327 КПК України.

Судом у вироку також належним чином не мотивовано, чому виключено обтяжуючу покарання обставину «вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння», хоча встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 були в нетверезому стані.

Також судом при вирішенні цивільного позову допущені порушення: не зазначено, з кого із відповідачів слід стягнути заподіяну матеріальну та моральну шкоду.

За таких порушень вимог кримінально-процесуального закону вирок не може залишатися в силі, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

Оскільки вирок скасовується з направленням справи на новий судовий розгляд, то інші доводи апеляцій засуджених та їх захисників повинні бути перевірені під час цього розгляду.

При новому судовому розгляді слід усунути зазначені вище порушення, повно, об'єктивно та всесторонньо дослідити обставини справи, у випадку виникнення необхідності дати доручення слідчим органам для перевірки зазначених в апеляціях доводів, в тому числі й у доповненнях до апеляції ОСОБА_5 що стосується іншого, ніж встановленого слідством, механізму спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_18.

Керуючись ст.ст. 365, 366, 367, 368 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляції прокурорів, які брали участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити повністю; апеляції  захисників ОСОБА_1 та  ОСОБА_11 в інтересах засудженого ОСОБА_5, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_6, захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_13 в інтересах засудженого ОСОБА_14, засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_9, представника Державного казначейства України ОСОБА_15 задовольнити частково.

Вирок Городенківського районного суду від 22 квітня 2009 року відносно засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 скасувати, а кримінальну справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Судді:     В.М. Дячук

Б.І. Кукурудз

В.Д. Фединяк

Згідно з оригіналом:

суддя     В.М. Дячук