справа № 1-32/07

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі

головуючого судді    Тіслюка І.І.

при секретарі                   Циліцькій Л.В.

за участі прокурора      Кубрака О.В.

розглянувши 20 березня 2007 року у   ідкритому   судовому засіданні   в залі суду м. Борзни справу по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.В.Загорівка Борзнянського району Чернігівської області, жителя с.Плиски Борзнянського району з реєстрацією по АДРЕСА_1, українця, громадяннина України, одруженого, освіта середня, раніше несудимого з підстав ст.89 КК України, непрацюючого, -

у вчиненні злочину, передбаченого ст. 164 ч. 1 КК України, -

встановив:

Підсудний ОСОБА_1, який є батьком дочки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 і не позбавлений батьківських прав щодо неї, на підставі рішення Борзнянського районного суду від 14.03.2006 року та виконавчого листа Борзнянського районного суду Чернігівської області від 14.03.2006 року, був зобов'язаний сплачувати на її користь аліменти в сумі 150 грн. щомісячно, але не менше розміру, встановленого законодавством, починаючи з 17.02.2006 року і до закінчення нею навчання у середньому-спеціальному закладі й не далі як доІНФОРМАЦІЯ_4, коли їй виповниться 23 роки.

Проте, грубо порушуючи обов'язки, які покладаються на батьків Конституцією України та сімейним законодавством, і посягаючи на нормальний розвіток і здоров'я своєї дитини та попри постановленому щодо нього судовому рішенню по аліментах, ОСОБА_1 батьківських обов'язків не виконує, злісно ухиляючись від сплати коштів на утримання дитини. Сума заборгованих ним аліментів станом на 01.01.2007 року становить 1564,28 грн.

За вказаним фактом прокуратурою Борзнянського району Чернігівської області щодо ОСОБА_1 була порушена кримінальна справа за ст. 164 ч. 1 КК України.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнав. Він дав показання про те, що раніше перебував у шлюбі з ОСОБА_3. В їх шлюбі народились дві дочки ОСОБА_2(ІНФОРМАЦІЯ_1) та ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3).  Рішенням Борзнянського районного суду від

2

14.03.2006 року за позовом його дочки ОСОБА_2, на нього був покладений обов'язок сплачувати на її користь аліменти в сумі 150 грн. щомісячно з 17.02.2006 року і до завершення навчання в середньому спеціальному закладі, але не пізніше досягнення нею 23 річного віку, тобто доІНФОРМАЦІЯ_4.

В судовому засіданні ОСОБА_1 також: визнав, що дійсно ухилявся від сплати аліментів у зв'язку з відсутністю постійного заробітку та відсутністю достатніх для існування грошових коштів. Підсудний заявив про те, що розкаюється у своїх протизаконних діях.

Допитана в судовому засіданні ОСОБА_2 дала показання про те, що вона навчається в середньому спеціальному учбовому закладі й потребує грошових коштів на забезпечення своїх потреб у придбанні навчальних посібників продуктів харчування тощо. Попри рішення суду, яким її батька було зобов'язано сплачувати на її користь аліменти, він ухиляється від покладених на нього обов'язків. Вони тривалий час не мали з ним побачень не зважаючи на те, що живуть в одному населеному пункті. Він за тривалий час, більше ніж; чотири роки, не надав їй будь - якої матеріальної допомоги у тому числі в придбанні яких-небудь речей. Сума боргу 1564 грн. 28 коп. відповідає дійсності. Вона має надію що батько виконає свій обов'язок по його сплаті.

Винність ОСОБА_1 підтверджується даними подання начальника державної виконавчої служби у Борзнянському районі, де зазначено суму заборгованості підсудного станом на 01.01.2007 року по сплаті аліментів на користь його дочки в розмірі 1564 грн. 29 коп. Він злісно ухиляється не лише від сплати аліментів, і тому що не приймає участі в її вихованні. Будучі неодноразово попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів відповідно до ст. 164 ч.1 КК України, він не виправив ситуацію - до центру зайнятості з питання працевлаштування не звертався, систематично ігнорує виклики до ДВС.

Доказом винності підсудного є також довідка Борзнянського районного центру зайнятості від 27.02.2007 року стосовно того, що ОСОБА_1 не звертався до цієї установи з питань працевлаштування з березня 2006 року включно по лютий 2007 року.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 кілька місяців працює у приватної особи і отримуючи за це грошові кошти. Але, не зважаючи на заборгованість по аліментах своїй дочці та на обізнаність про кримінальну відповідальність за свої дії про що він був своєчасно повідомлений співробітниками державної виконавчої служби, ним не вжиті будь - яки заходи по сплаті заборгованості.

З пояснень його дочки ОСОБА_2 вбачається, що батьком тривалий час не сплачуються аліменти також і на користь її молодшої сестри.

Дії ОСОБА_1 мають умисний та систематичний характер, про що свідчить його небажання тривалий час працювати в офіційному порядку з конкретним визначенням работодавця та заробітку, оскільки, з його слів, переважно він працює у приватних осіб, де відсутній облік заробітку та самого місця роботи.

Проаналізувавши матеріали справи, до яких долучено судове рішення з приводу притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності за

3

ст. 164 ч.1 КК України, за якою він на момент розгляду справи вважається несудимим на підставі ст.89 КК України, суд дійшов висновку про незмінність повединки підсудного по відношенню до своїх дітей та невиконанню щодо них своїх батьківських обов'язків і це також є підтвердженням злісного характеру ухилення ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання дітей.

Суд, у відповідності до ст.299 КПК України, попередньо з'ясувавши думку підсудного ОСОБА_1, визнав за недоцільне дослідження інших доказів у справі, які були зібрані у справі в ході досудового слідства, стосовно встановлених фактичних обставин вчинення злочину, що не заперечуються підсудним і не оспорюються іншими учасниками судового розгляду даної справи.

Тому, вважаючи за можливе обмежитись дослідженням матеріалів кримінальної справи, та даних що характеризують особу ОСОБА_1, суд дійшов до висновку, що дії підсудного кваліфіковано за ст.164 ч.1 КК України правильно - як злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити підсудному, суд приймає до уваги:

-        характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного ним злочину, якій відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії невеликої тяжкості;

-        особу підсудного на якого мається задовільна характеристика;

-        відсутність обставин, що пом'якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України;

-          відсутність обставин, які обтяжують відповідальність підсудного о.

На підставі викладеного суд вважає, що виправлення винного можливе із застосуванням найбільш суворої міри покарання, яка передбачена санкцією ст.164 ч.1 КК України - обмеженням волі на один рік.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати виннм у вчиненні злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді одного року обмеження волі.

Міру запобіжного заходу застосовану щодо ОСОБА_1 - підписку про невиїзд, залишити без зміни до набрання вироком законної сили.

Вирок може  бути  оскаржений до Апеляційного  суду Чернігівської

області через  Борзнянський  районний  суд  протягом   15  діб  з  моменту

проголошення.