АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОІ ОБЛАСТІ
_____________________________________________________________________________
Справа № 33- 16 К/2010 р. Суддя першої інстанції: Андрущенко Н.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 травня 2010 року суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Харківської області Олефір Н.О., за участю прокурора Ляшенка О.С. та особи, у відношенні якої складено протокол про вчинення корупційного діяння - ОСОБА_1, розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу за протестом ТВО військового прокурора Харківського гарнізону на постанову судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2010 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Магдебург, Німеччина, військовослужбовця військової частини А 1352, заступника командира частини з виховної роботи, підполковника, одруженого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, не судимого
до адміністративної відповідальності за п. «а» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією»,-
В С Т А Н О В И В:
Вказаною постановою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2010 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за п. «а» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 22 грудня 2009 року помічником військового прокурора Харківського гарнізону встановлено, що ОСОБА_1 з 2006 року несе військову службу у військовій частині А 1352 на посаді заступника командира частини з виховної роботи, має військове звання підполковника. Наприкінці вересня 2009 року до ОСОБА_1 звернулись підпорядковані військовослужбовці строкової служби, які бажали надати матеріальну допомогу військовій частині, за виконання їх прохання про звільнення в запас раніше належного строку, на що він не мав законних підстав. В порушення ст. ст. 72,73 Статуту внутрішньої служби України та п. п.3.1.6, 3.3.2 «Положення про військове (корабельне) господарство Озброєних Сил України», затвердженого наказом Міністерства оборони України №300 від 16.07.1997 року, ОСОБА_1 надав згоду на пропозицію одного з військовослужбовців строкової служби встановити металопластикові вікна у приміщенні казарми №2 та скрив даний факт від командування військової частини, в результаті чого по бухгалтерському обліку військової частини надходжень та відомостей з цього приводу не було. Крім цього, запропонував придбати вікна у раніше знайомого йому підприємця ОСОБА_2, у якого мав намір придбати металопластикові конструкції для особистого користування, мотивуючи наявністю скидок саме у цього підприємця, та допустив ввіз придбаного майна на територію казарми №2, чим скоїв адміністративне правопорушення, яке виразилось в сприянні використовуючи своє службове становище, фізичній особі у здійсненні підприємницької діяльності з метою одержання переваг у виді знижки.
Обґрунтовуючи своє рішення даними, здобутими в ході розгляду справи, а також наявними у справі матеріалами, суддя не встановив в діях ОСОБА_1 ознак правопорушення, пов’язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена п. «а» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Вказана постанова опротестована ТВО військового прокурора Харківського гарнізону.
В протесті ТВО військового прокурора Харківського гарнізону просить скасувати винесену постанову як незаконну та таку, що не відповідає фактичним обставинам справи, та прийняти нову, якою визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення з притягненням його до адміністративної відповідальності за п. «а» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Крім того, в протесті прокурора міститься клопотання про поновлення строку оскарження зазначеної постанови на підставі того, що в судовому засіданні рішення проголошено не було, а в подальшому, незважаючи на неодноразові запити про необхідність отримання військовою прокуратурою гарнізону постанови суду, копія зазначеної постанови надійшла до військової прокуратури лише 1 квітня 2010 року.
Апеляційний суд, відповідно до положень ст. 268 КУпАП, поновляє строк оскарження постанови суду, вважаючи причину пропуску строку поважною.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора Ляшенка О.С., який підтримав поданий протест в повному обсязі і просив його задовольнити, ОСОБА_1, який заперечував проти задоволення протесту прокурора, вважаючи постанову судді першої інстанції законною, перевіривши доводи протесту, підстав для його задоволення не вбачається.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, суд повинен належним чином з’ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Перелічені вимоги закону при розгляді справи суддею виконані з урахуванням вимог ст. ст. 251, 252 КУпАП України.
За змістом п. «а» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» протиправна діяльність державного службовця або іншої особи, уповноваженої на виконання функцій держави, має бути спрямована на користь третіх осіб та переслідувати мету незаконного одержання певних благ. Така діяльність має полягати у сприянні в здійсненні підприємницької діяльності, або в сприянні в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг.
При цьому суб’єктивна сторона даного правопорушення характеризується лише умисною формою вини, тобто державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій держави, усвідомлює, що порушує спеціальні обмеження, спрямовані на попередження корупції, і бажає діяти саме таким чином. Таке бажання обумовлюється відповідними інтересом – особистим чи інтересом третіх осіб.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що він уставу не порушував, не надавав сприяння ОСОБА_2 у здійсненні підприємницької діяльності, свого службового становища для цього не використовував, за результатом придбання вікон, для себе корисливого інтересу не мав.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного щодо ОСОБА_1 за п. «а» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», сприяння підприємцю ОСОБА_2 у здійсненні ним підприємницької діяльності полягає в тому, що ОСОБА_1 запропонував військовослужбовцям придбати металопластикові вікна саме у ОСОБА_2, у якого мав намір придбати металопластикові конструкції також для особистого користування та одержати для себе знижки, але в зазначених діях відсутні ознаки правопорушення, пов’язаного з корупцією, передбаченого п. «а» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією».
Із наявних у справі матеріалів видно, що ОСОБА_1 не вчиняв жодних дій, які б підпадали під ознаки об’єктивної сторони правопорушення, передбаченого п. «а» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», оскільки даних про те, що ОСОБА_1 сприяв ОСОБА_2 у здійсненні ним підприємницької діяльності з метою одержання матеріальних благ, немає.
За таких обставин суд обґрунтовано на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закрив провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, пов’язаного з корупцією.
Наведені у протесті доводи про необхідність скасування постанови суду не відповідають матеріалам справи і не ґрунтуються на законі.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
П О С Т А Н О В И В :
Поновити прокурору строк на апеляційне оскарження як пропущений з поважних причин.
Протест ТВО військового прокурора Харківського гарнізону залишити без задоволення.
Постанову Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 лютого 2010 року про закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу корупційного правопорушення, передбаченого п. «а» ч. 1 ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією», залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя апеляційного суду
Харківської області Н. О. Олефір