У Х В А Л А
іменем України
24 червня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого – судді: Хилевича С.В.
суддів: Гордійчук С.О., Шеремет А.М.,
при секретарі судового засідання Колесовій Л.В.
за участю прокурора Квятковського Я.А., Іванюк В.В. та представника Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» - Ящука О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Заступника прокурора міста Рівного та ОСОБА_2, що приєдналась до апеляційних скарг, на рішення Рівненського міського суду від 13 квітня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Рівненського міського голови, Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-В», Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-6», Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» про часткове скасування наказу №210 від 1993 року начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області «Про затвердження переліку об’єктів, що підлягають викупу шляхом приватизації»; визнання частково недійсним договору купівлі-продажу державного майна від 21 вересня 1993 року, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області та Товариством покупців Державного підприємства «Житлобуд-6»; визнання частково недійсним акту приймання-передачі державного майна Державного підприємства «Житлобуд-6» від 29 жовтня 1993 року; часткове скасування наказу Фонду державно-комунального майна міської управи Рівненської міської ради народних депутатів №648 від 13 жовтня 1993 року про реєстрацію договору купівлі-продажу державного майна цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Житлобуд-6»; визнання частково недійсним свідоцтва про власність на майно цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Житлобуд-6» по вулиці Відінській, 6, в м. Рівному; визнання недійсним свідоцтва від 10 листопада 2005 року про право власності на нерухоме майно – приміщення 2, 3, 4 та 5 поверхів будинку гуртожитку по АДРЕСА_1; визнання недійсним свідоцтва від 29 грудня 2005 року про право власності на нерухоме майно - будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1; скасування розпоряджень Рівненського міського голови №1966-р від 9 листопада 2005 року та №2376 від 29 грудня 2005 року; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 3 березня 2006 року 96\100 частин будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1; скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно - будівлі гуртожитку по АДРЕСА_1, що зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-6»; визнання права власності на частину будівлі – 2, 3, 4, 5 поверхів гуртожитку і сходових кліток гуртожитку по АДРЕСА_1 за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Справа №22-936-10 Головуючий у суді 1 інстанції: Герасимчук М.К.
Категорія: 2.3. Суддя-доповідач у апеляційному суді Хилевич С.В.
Рівненській області; вилучення з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-6» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-В» частини будівлі – 2, 3, 4, 5 поверхів гуртожитку та сходових кліток гуртожитку по АДРЕСА_1 та передачу у володіння держави до сфери управління Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області,
в с т а н о в и л а:
Рішенням Рівненського міського суду від 13 квітня 2010 року відмовлено в задоволенні зазначених позовних вимог ОСОБА_2.
Не погодившись із законністю та обґрунтованістю рішення суду першої інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (далі – Відділення Фонду держмайна) та Заступник прокурора міста Рівного подали апеляційні скарги, де покликалися на неналежну оцінку судом доказів, порушення норм матеріального і процесуального права та неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Відділенням Фонду держмайна на обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначалось про те, що оскаржуваним рішенням порушено права громадян, які проживають у гуртожитку, на його приватизацію. Вважав, що спірний гуртожиток не міг бути внесеним до статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-6» (далі – ТОВ «Житлобуд-6») як цілісного майнового комплексу, оскільки гуртожитки, які в процесі перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство не передавались до комунальної власності, могли залишатись на балансі товариства, використовуватися з метою забезпечення житлом працівників товариства, але права включення їх до статутного фонду законодавством не передбачено. Також місцевим судом не враховано порядку приватизації кімнат у гуртожитках.
З наведених підстав просив скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове.
Заступник прокурора міста Рівного, обґрунтовуючи подану ним апеляційну скаргу, вказував про незаконність внесення спірного гуртожитку до статутного фонду ТОВ «Житлобуд-6», а тому гуртожитки, як об’єкти державного житлового фонду, приватизації не підлягали. Також судом при вирішенні спору і ухваленні рішення не враховано позиції Відділення Фонду держмайна, яке визнало позов повністю. Покликався на неправильність застосовування місцевим судом вимог ст. 387 ЦК України щодо виключного права власника витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Просив скасувати рішення Рівненського міського суду від 13 квітня 2010 року і ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
До початку розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_2 подала заяву про приєднання її до поданих апеляційних скарг, з чим погодилася колегія суддів.
Прокурор підтримав подану апеляційну скаргу повністю, вказавши на обґрунтованість апеляційної скарги Відділення Фонду держмайна.
ОСОБА_2 підтримала подані прокурором та Відділенням Фонду держмайна апеляційні скарги, просила їх задовольнити.
Представник Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» висловився про задоволення апеляційних скарг в частині, що стосуються вимог до підприємства, яке він представляє.
ТОВ «Житлобуд-6» і Відділення Фонду держмайна подали заяви про відкладення розгляду справи через тимчасову відсутність їхніх представників, що визнано неповажними причинами для вчинення цієї судової дії.
Рівненський міський голова та представники Управління комунальною власністю виконавчого комітету Рівненської міської ради і ТОВ «Житлобуд-В», бувши повідомленими належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явились; про поважність причин неявки не повідомили.
Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі, і з’явились в судове
засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку про їх відхилення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що приватизація гуртожитку у складі цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Житлобуд-6» відбулася правомірно, з додержанням положень законодавства про приватизацію державного житлового фонду і приватизацію державного майна. Тому вважав безпідставними вимоги позивача про те, що незаконною приватизацією вона позбавлена права на приватизацію житла у гуртожитку по АДРЕСА_1, чим порушено її законні права та охоронювані законом інтереси.
Погоджуючись із законністю та обґрунтованістю висновків, яких досягнув міський суд при вирішенні спору і ухваленні оскаржуваного рішення, колегія суддів виходила з таких міркувань.
З матеріалів справи безспірно вбачається, що ОСОБА_2 проживає понад тридцять років у кімнаті НОМЕР_1 гуртожитку по АДРЕСА_1. Користування жилим приміщенням відбувається на підставі відповідного рішення адміністрації підприємства, де вона тоді працювала, та профкому цього підприємства.
На виконання Державної програми приватизації майна державних підприємств, відповідно до ст. 7 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та на підставі поданих заяв наказом начальника Відділення Фонду держмайна від 23 липня 1993 року №210 «Про затвердження переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу працівниками підприємств» затверджено перелік об’єктів згідно з додатком №1, які перебувають у загальнодержавній власності і підлягають викупу працівниками підприємств, що приватизуються. В п. 3 цього додатку до наказу передбачено приватизацію Державного підприємства «Житлобуд-6».
Наказом начальника Відділення Фонду держмайна від 27 серпня 1993 року №267 «Про затвердження акту оцінки вартості цілісних майнових комплексів державних підприємств «Новатор», «Дільниця малої механізації», «Житлобуд-6» затверджено акти оцінки вартості майна державних підприємств, що підлягають викупу, в т.ч. акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Рівненського державного підприємства «Житлобуд-6». Станом на 1 серпня 1993 року відповідно до відомості розрахунку відновної вартості будівель і споруд Державного підприємства «Житлобуд-6» до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу було включено і вартість гуртожитку по АДРЕСА_1.
Судом попередньої інстанції правильно встановлено, з висновками якого згоден і апеляційний суд, що спірний гуртожиток приватизовано в складі цілісного майнового комплексу Рівненського державного підприємства «Житлобуд-6» товариством покупців – членів трудового колективу Державного підприємства «Житлобуд-6».
Так, очевидним є те, що приватизація гуртожитку по АДРЕСА_1 ґрунтувалась на основі чинних на час виникнення спірних правовідносин положень Законів України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про приватизацію державного майна» та «Про приватизацію державного житлового фонду», оскільки гуртожиток був невід’ємною складовою частиною цілісного майнового комплексу Державного підприємства «Житлобуд-6». Застосування до цих правовідносин вимог Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» в редакції від 3 березня 2005 року щодо передачі в комунальну власність гуртожитків суперечить ст. 58 Конституції України про неможливість зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Поряд з тим, колегія суддів знаходить, що права ОСОБА_2 оспорюваними актами і правочинами порушені не були, на чому вона наполягала, а, отже, захисту в судовому порядку не потребують.
Так, згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України – кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частинами 1 і 2 ст. 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Факт зміни власника гуртожитку і набуття ТОВ «Житлобуд-6» і ТОВ «Житлобуд-В» права власності на будівлю гуртожитку по АДРЕСА_1 за наявності утвореного на законних підставах права користування позивача жилою площею у цьому гуртожитку жодним чином не впливає на право ОСОБА_2 проживати в ньому.
Частина 2 ст. 128 ЖК України вказує, що жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету.
Помимо наведеного, встановлено, що ОСОБА_2 участі в правовідносинах щодо проведення приватизації гуртожитку не брала, будь-які права і обов’язки, що пов’язані із зазначеними фактами, нею не набувались, не припинялись і не змінювались.
Тому за таких обставин правильним є висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, в т.ч. і з міркувань відсутності у позивача права вимоги на оспорювання актів та правочинів щодо приватизації гуртожитку, а також і на вимоги про визнання права власності за одним із відповідачів і витребування майна з чужого незаконного володіння на користь цього відповідача.
Відповідно до ст. 204 ЦК України – правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Як вірно з’ясовано міським судом, право позивача на користування жилим приміщенням у гуртожитку по вулиці Відінській, 10, що в м. Рівному, за наявності зміни власника гуртожитку, є збереженим, ніким не порушеним і продовжує діяти.
Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з’ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує правильності висновків суду, а тому колегія суддів не знаходить підстав для його скасування.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду
у х в а л и л а:
Апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, Заступника прокурора міста Рівного та ОСОБА_2, що приєдналась до апеляційних скарг, відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 13 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно. Сторони, інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвалу апеляційного суду безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців, починаючи з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: