АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц – 3052/2010 Головуючий по 1-й інстанції
Савченко Л.І.
Суддя-доповідач: Дорош А.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2010 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Дорош А.І., Карнаух П.М.
при секретарі Киві А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4
на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 09 березня 2010 року
по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, -
В С Т А Н О В И Л А :
Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 09 березня 2010 року у задоволенні ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 просять вищевказане рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволеннню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено і це не заперечується сторонами, ОСОБА_6, який був батьком позивачів, помер 06 лютого 2003 року (а.с. 13).
Після його смерті залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки площею 0,60 га для обслуговування житлового будинку, ведення особистого підсобного господарства, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, виданим Шишацькою селищною радою Шишацького району Полтавської області від 05.03.1997 року на його ім.»я (.а.с. 15).
На час смерті ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 та проживав з нею однією сім»єю, що підтверджується довідкою Шишацької селищної ради за № 45 від 01.02.2010 р. (а.с. 14. 18).
Після смерті чоловіка ОСОБА_6 його дружина ОСОБА_5 не зверталася до нотаріальної контори з заявою про відмову у прийнятті спадщини, на даний час не має наміру приймати спадщину після померлого чоловіка (а.с. 21).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог ст.. 549 ЦК України у ред.. 1963 року позивачі на момент смерті спадкодавця не проживали з ним однією сім»єю, заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини не подавали, а фактично вступила в управління та володіння спадковим майном їх мати ОСОБА_5, оскільки у відповідності до вимог ст.. 553 ЦК України в ред.. 1963 р. не відмовлялася від спадщини.
Як встановила колегія суддів, такий висновок місцевого суду є правильним, оскільки суд дійшов його після повного, всебічного та об"єктивного з"ясування фактичних обставин справи, прав та обов"язків сторін в даних правовідносинах, з правильним застосуванням норм матеріального права.
Як встановив місцевий суд, дійсно спадщина після померлого 06.02.2003 р. ОСОБА_6 відкрилася до набрання чинності ЦК України в ред.. 2004 р.
Позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, як діти спадкодавця, та відповідач ОСОБА_5 , як його дружина, є спадкоємцями першої черги в рівних частках після смерті ОСОБА_6 у відповідності до вимог ч. 1 ст.. 529 ЦК України у ред.. 1963 р.
Ніхто із них не подавав заяву до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини про її прийняття чи відмову від неї.
Згідно п.4 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України у редакції 2004 року, який набрав чинності з 01.01.2004 р., щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов»язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно п.5 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України у редакції 2004 року, який набрав чинності з 01.01.2004 р. правила книги шостої Цивільного кодексу України ( Спадкове право) застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Згідно п.1 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. у разі відкриття спадщини до 01.01.2004 р. застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Аналізуючи вищевказані пункти прикінцевих та перехідних положень, вбачається, що після відкриття спадщини 06.02.2003 р. у відповідності до вимог п.2 ч.1 ст..549 ЦК України у ред.. 1963 р. діями, що свідчать про прийняття спадкоємцями спадщини є фактичний вступ в управління або володіння спадковим майном, або подача державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяви про прийняття спадщини і ці дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Як встановлено місцевим судом, до закінчення шестимісячного строку ніхто із спадкоємців заяв про прийняття спадщини не подавав, позивачі на час смерті спадкодавця не проживали з ним однією сім»єю.
Таким чином, у відповідності до вимог спадкового права ЦК України у ред.. 1963 р. до набрання чинності ЦК України у ред.. 2004 р. фактично лише відповідач ОСОБА_5 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.
Згідно п. 23 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Посилання позивачів про фактичне прийняття ними спадщини не ґрунтується на доказах та вимогах п.2 ч.1 ст.549 ЦК України у ред.. 1963 р. Посилання позивачів на норми ЦК України у ред.. 2004 р., як на підставу звернення до суду, є невірним.
Крім цього, із матеріалів справи вбачається, що між сторонами не існує спору. Лист - відповідь нотаріуса Шишацької державної нотаріально контори від 04.02.2010 р. за № 85 не є відмовою позивачам в оформленні права на спадщину.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу та не спростовують висновків місцевого суду, рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, тому апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 - 315, 319 ЦПК України, колегія суддів , -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити, а рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 09 березня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
С У Д Д І :