Справа № 22ц-21033/10 Головуючий в суді першої
Категорія № 26(3) інстанції – Свистунова О.В.
Доповідач - Савіна Г.О.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 червня 2010 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого – судді Савіної Г.О.,
суддів – Барильської А.П., Братіщевої Л.А.,
при секретарі – Бадалян Н.О.,
за участю – представника позивача ОСОБА_2
Григоровича, представника відповідача Федишина Андрія
Анатолійовича,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» про стягнення моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом та просив поновити йому строк для звернення до суду, а також стягнути з Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» (далі – ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») 125000 грн. моральної шкоди, спричиненої втратою професійної працездатності у зв’язку із професійним захворюванням.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 березня 2010 року позов задоволено частково, поновлено пропущений процесуальний строк для звернення ОСОБА_4 до суду та стягнуто на його користь 38000 грн. у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд залишив поза увагою, що відповідач є не єдиним роботодавцем з вини якого позивач отримав професійні захворювання; дійшовши висновку про те, що позовна давність на позовні вимоги не поширюється, поновив пропущений строк для звернення позивача до суду, а також помилково до спірних правовідносин застосував норми Закону України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності». Крім того, розмір моральної шкоди, стягнутої на користь позивача є необґрунтованим.
В своїх запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки вважає його законним і обгрунтованним.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 тривалий час працював у шкідливих умовах праці в РУ ім. Кірова, правонаступником якого є ВАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг». Рішенням лікувальної експертної комісії Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 20.09.2007р. позивачу встановлені професійні захворювання – діагноз: радикулопатія шийна і попереково-крижова з вираженими ( 3 ст. ) статико-динамічними порушеннями, стійким больовим синдромом, двосторонній плечолопатковий періартроз деформівний артроз ліктьових і колінних суглобів; сидеросилікоз першої ст.; емфізема легень першого ступеня. У зв’язку із чим складено акт № 38 розслідування професійного захворювання від 11 жовтня 2007 року. Відповідно до п. 17, п. 19 вказаного акту причиною професійного захворювання є важка праця, несприятливий мікроклімат, пил, що перевищували ГДК, через недосконалість робочих місць. Винним у профзахворюванні позивача визнано керівництво шахт «Північна», ім. «Артема» РУ ім. Кірова; ШУ КДГМК «Криворіжсталь», ВАТ «Криворіжсталь» в періоди роботи ОСОБА_4 на цих підприємствах, які не забезпечили безпечні умови праці.
Висновком медико-соціальної експертної комісії від 07.11.2007 року позивачу первинно встановлено 65% втрати професіональної працездатності та визнано його інвалідом 3 групи. Після переогляду в МСЕК 30.10.2008 року відсоток втрати працездатності залишився у тому ж розмірі. Позивачеві протипоказано: важка праця, несприятливий клімат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов’язку відповідача по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Доводи відповідача, що він не є єдиним роботодавцем з вини якого позивач отримав професійні захворювання з посиланням на акт розслідування хронічного захворювання ОСОБА_5, згідно якого професійне захворювання виникло за період його праці у шкідливих умовах з 16.09.1983 р. по 15.07.2005 р. коли він працював в РУ ім.. Кірова та у відповідача, безпідставні та спростовуються висновком МСЕК від 07.11.2007 року, в якій не зазначено, що втрата позивачем професійної працездатності у розмірі 65 % та встановлення йому інвалідності 3-ї групи також пов’язана з його роботою на ДП РУ ім. Кірова. Крім того, РУ ім.. Кірова, шахту ім.. Артема, де працював позивач, після реорганізації було передано до ШУ КДГМК «Криворіжсталь», правонаступником якого є ВАТ «АрселорМіталл Кривий Ріг». Відповідач оспорюючи факт правонаступництва, не надав суду доказів на підтвердження своїх тверджень, в той час як відповідно до ст.. 60 ЦПК України к ожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом враховано роз’яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілого, істотних вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин справи.
Однак, вирішуючи спір суд помилково в мотивувальній частині рішення послався на ст. 1167 ЦК України, Закон України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності», п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», оскільки спірні правовідносини регулюються положеннями ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, тому вони підлягають виключенню.
Суд обґрунтовано в мотивувальній частині рішення зробив висновок про те, що на позовні вимоги позивача позовна давність не поширюється відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України, однак в резолютивній частині помилково поновив пропущений строк встановлений для звернення позивача до суду, що підлягає виключенню, тому рішення в цій частині підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 11 березня 2010 року в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення з Відкритого акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг» на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 38000 грн. залишити без змін.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання на ст. 1167 ЦК України, Закон України «Про загальнообов’язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що спричинили втрату працездатності», П. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».
Виключити з резолютивної частини речення: «поновити пропущений строк, встановлений для звернення позивача до суду»
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: Г.О.Савіна
Судді: А.П.Барильська
Л.А.Братіщева