Справа №1-238/2010 р.

                                                                    В И Р О К

                                                       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

1 червня  2010 року                 Конотопський міськрайонний  суд Сумської області

 в складі:головуючого – судді                             Разумової І .Є.

                при секретарі                                          Цукановій О.В.

                з участю прокурора                               Муравенка О.Ю.,                                                    

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Конотопі справу по обвинуваченню

        ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта професійно-технічна, не жонатого, не працюючого, зареєстрованого в АДРЕСА_2, раніше судимого: 6 червня 2003 року Конотопським міським судом за ч.1 ст.121, ч.4 ст.296 КК України до 5 років позбавлення волі, 13 жовтня 2006 року  Конотопським міськрайонним судом за ч.3 ст.296, ст.71 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнився з місць позбавлення волі 4 вересня 2009 року по відбуттю покарання,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

                                                                        В С Т А Н О В И В:

    Підсудний ОСОБА_1 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

    Даний злочин був скоєний за таких обставин.

    8 лютого 2010 року близько 21 год. підсудний на пр. Миру в м. Конотопі зустрів свого знайомого ОСОБА_2, який попросив допомогти йому повернути собаку породи “Такса”, яку в нього відібрали в гуртожитку, розташованому по АДРЕСА_3, де він разом зі своїми знайомими розпивав спиртні напої. Підсудний погодився, пішов до даного гуртожитку і допоміг ОСОБА_2 забрати його собаку. Після чого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 направились на пр. Миру, однак через кілька хвилин на мобільний телефон підсудного подзвонив ОСОБА_3, який попросив ОСОБА_1 повернутися до гуртожитку для з”ясування конфлікту, що виник з приводу собаки. Тоді підсудний разом з ОСОБА_2 пішов до гуртожитку по АДРЕСА_3, піднявся на секцію другого поверху, в якій розташовані кімнати № № 61-65, де побачив мешканця гуртожитку ОСОБА_4, який наближався до нього, тримаючи в руці кухонний ніж. Тоді ОСОБА_1 вихопив з руки ОСОБА_4 цей ніж та наніс ним один удар в ділянку грудної клітини справа та один удар в ділянку передньої стінки живота зліва, внаслідок чого потерпілому було заподіяне тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення черевної порожнини зліва з пошкодженням товстого та тонкого кишечників. Також ОСОБА_4 було заподіяне  легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров”я, у вигляді рани грудної клітини справа в V міжребір”ї. З приводу тілесних ушкоджень  потерпілий перебував на лікуванні в хірургічному відділенні Конотопської ЦРЛ з 8 лютого по 17 лютого 2010 року.

    В судовому засіданні ОСОБА_1 визнав свою вину повністю і  пояснив, що 8 лютого 2010 року ввечері він йшов додому, по дорозі зустрів свого знайомого ОСОБА_2, що  перебував у стані алкогольного сп”яніння, який розповів, що під час знаходження в гуртожитку по АДРЕСА_3 в нього забрали собаку, і попросив допомогти її повернути. Тоді вони пішли до гуртожитку, де він забрав собаку ОСОБА_2 Після чого вони попрямували додому, через незначний час йому зателефонував ОСОБА_3, який живе в гуртожитку в одній секції з ОСОБА_4,  і попросив прийти до гуртожитку поговорити. Він з ОСОБА_2 туди повернувся, сам зайшов у секцію, розташовану на другому поверсі, де знаходилося 6-7 чоловіків, думав, що за його спиною стоїть ОСОБА_3, якого він зустрів у гуртожитку і в якого був ніж. Побачив, що ОСОБА_4 йде до нього з кухонним ножем у руці. Тоді він схопив однією рукою, що була в шкіряній рукавичці , за лезо ножа, що тримав потерпілий, вихопив ніж у ОСОБА_4 і відразу наніс йому ним удар в ділянку живота. Одночасно він дістав з кишені газовий балончик і випустив з нього весь газ в присутніх. Як він наніс другий удар, точно сказати не може, повністю визнає те, що вказано в обвинувальному висновку, визнає, що він наніс ОСОБА_4 другий удар ножем у ділянку грудної клітини. Потім, побачивши, що позаду нікого немає, він вибіг з гуртожитку, ніж кинув біля вхідних дверей секції.    

    Винність підсудного, крім повного визнання ним своєї вини, доводиться такими доказами.

    Згідно висновку судово-медичної експертизи  у ОСОБА_4 на час обстеження мали місце рубці по середній лінії живота, передньої поверхні живота справа, рубець по передній поверхні живота зліва, рана по передній поверхні грудної клітини справа в V міжребір”ї. На стаціонарному лікуванні він знаходився в хірургічному відділенні КЦРЛ з 08.02. по 17.02. 2010 року з діагнозом: проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини з пошкодженням товстого та тонкого кишечників. Різана рана грудної клітини. Алкогольне сп”яніння. По ступеню важкості рана грудної клітини справа відноситься до легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою розлад здоров”я, так як для загоєння її необхідний час більше 6, але менше 21 дня. Проникаюче колото-різане поранення черевної порожнини зліва  з пошкодженням товстого та тонкого кишечників по небезпечності для життя відноситься до тяжких тілесних ушкоджень. Рубці передньої стінки живота та посередині є наслідком медичних маніпуляцій. Виходячи з наявності тілесних ушкоджень, потерпілому було спричинено біля двох ударів. Рани грудної клітини справа та передньої стінки живота зліва могли утворитися від дії гостро-ріжучих предметів. Не виключено утворення даних ушкоджень у час, вказаний в постанові (а.с.83-85).

    У висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи зазначено, що ОСОБА_1 психічних розладів, які відносяться до медичного та юридичного критеріїв неосудності, не виявляв і не виявляє. Інкриміноване йому діяння скоїв у стані, коли міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Під дію ст.19, 20 КК України не підпадає. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. ОСОБА_1 в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, в стані сильного душевного хвилювання не знаходився (а.с.102-104).  

    Таким чином, винність підсудного доведена повністю, його дії слід кваліфікувати за ч.1 ст.121 КК України, оскільки він вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

    При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, обставини, що пом»якшують та обтяжують покарання.

    До пом»якшуючих відповідальність обставин суд відносить те, що підсудний визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, активно сприяв розкриттю злочину, його явку з повинною, те, що тяжкі наслідки не настали.

    Обтяжуючих відповідальність обставин не вбачається.    

    Враховуючи вищевикладене, обставини справи, ставлення підсудного до вчиненого ним злочину, суд вважає можливим при призначенні покарання застосувати ст.69 КК України і призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.121 КК України.

          Цивільний позов по справі не заявлений.

                                                      Керуючись ст.323, 324 КПК України,

                                                                      З А С У Д И В:

    ОСОБА_1 визнати винним за ч.1 ст.121 КК України і призначити покарання –  чотири роки позбавлення волі, застосувавши ст.69 КК України.    

    Запобіжним заходом засудженому залишити тримання під вартою, строк відбування покарання обраховувати з  20 лютого 2010 року.

    Речовий доказ по справі (шкіряну рукавичку), що знаходиться в Конотопському МВ УМВС України в Сумській області, знищити.    

    Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Сумської області через  Конотопський міськрайонний суд протягом п»ятнадцяти діб: для засудженого – з моменту вручення йому копії вироку, для інших учасників судового розгляду – з моменту проголошення.

    Суддя Конотопського

            міськрайонного суду                                                                І.Є.Разумова