Справа № 2-1189/2010 рік

                    Р І Ш Е Н Н Я

                   І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

04 червня 2010 року         Конотопський міськрайонний суд Сумської області

в складі: головуючого судді   Аршук Т.М.

при секретарі                            Головенській Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Конотопі справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного Фонду України в м. Конотопі про визнання бездіяльності неправомірною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни”,-

В С Т А Н О В И В :

          Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом та прохає суд  стягнути з управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі на її користь недоплачене їй  як дитині війни підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року ,  з 22 травня 2008 року по 31  грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року включно з урахуванням здійснених за ці періоди  виплати, свої вимоги обґрунтовує тим, що вона є дитиною війни та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2006 року їй повинне виплачуватися підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком,  з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Однак, у 2006-2007 роках  підвищення до пенсії  як дитині війни не виплачувалося. З січня 2008 року підвищення  пенсії почали виплачувати, але лише у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  Таким чином, загальний розмір недоплаченого їй  підвищення до пенсії як дитині війни становить  3826 грн. 50 коп.  Прохає також стягнути на її користь понесені нею судові витрати.

    Позивачка  ОСОБА_1 в судове засідання не з”явилася, надала суду заяву про розгляд справи без її участі, свої позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

      Відповідач в судове засідання не з”явився,  надав заяву про розгляд справи без участі його представника. Надав письмові заперечення проти позову, мотивуючи тим, що позивачка дійсно є дитиною війни та має право на отримання  підвищення до пенсії  у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В той же час, статтею 7 зазначеного Закону передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України. Органи Пенсійного фонду України , відповідно до ст. 6, 19 Конституції України,  повинні діяти на підставі своїх повноважень та відповідно до Законів України, ніхто не може бути вимушений робити те, що не передбачено законодавством. Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 рік від 09.07.07 визнано такими, що не відповідають Конституції України норми ст. ст. 71,11 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Тобто вимоги позивачки щодо виплати їй  підвищення до пенсії за період з 09.07.07 є такими, що не суперечать чинному законодавству. Проте, механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» був відсутній. Так як механізм реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то відповідно до роз»яснень Міністерства юстиції України питання щодо розмірів підвищення пенсій особам, яким встановлено статус дитини війни в 2006, 2007 роках має бути вирішено після його законодавчого врегулювання.  Це питання було врегульовано Законом України «Про Державний бюджет  на 2008 рік», яким внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  та визначено, що дітям війни до пенсії виплачується підвищення у розмірі  надбавки, встановленої для учасників війни – 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Після набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 рік , постановою КМУ України від 28.05.08 № 530 (п.8) встановлено, що  дітям війни до пенсії проводиться підвищення в таких розмірах – з 22.05.08 – 48,10грн., з 01.07.08 – 48 грн. 20 коп., з 01.10.08 – 49 грн. 80 коп. Вказані підвищення і були проведені позивачці. Вважає, що управління ПФУ в м. Конотопі діяло на підставі діючого законодавства та не допускало порушення прав позивачки, а тому в задоволенні позовних вимог прохає відмовити.

      Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає  задоволенню.

    В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є дитиною війни (а.с. 7)   та має право на пільги, встановлені законодавством  для дітей війни.    

         Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Статтею 7 вказаного закону визначено, що  фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

    Відповідно до п.  12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» дію ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було зупинено. Проте, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007 рік, у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (неконституційності) положень ст. 29, 36 ч.2, 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію ст. 6 Закону  України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»

    Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

    Рішення Конституційного Суду України є обов»язковим для виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

    А тому, з боку управління ПФУ в м. Конотопі не було допущено порушення прав позивачки щодо виплати їй державної соціальної підтримки як дитині війни до 9 липня 2007 року. В той же час, суд вважає, що з дати ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 9 липня 2007 року, управління ПФУ України в м. Конотопі мало проводити  підвищення пенсії дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

 Посилання відповідача для обґрунтування своїх заперечень проти позову в частині підвищення пенсії дітям війни за 2007 рік на відсутність  механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  та  лист Міністерства юстиції України  № 21-46-561 від 31.08.2007 року  є необґрунтованими та не можуть обмежувати права позивача як дитини війни.

 З моменту прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності положення п. 12 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет на 2007 рік” ця норма Закону втратила чинність, а ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» чітко визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. З огляду на це, дане питання цілком врегульоване чинним законодавством України.

Пунктом 41  розділом П Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік» були внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 вказаного закону була  викладена в новій редакції, якою визначено, що дітям війни  (крім  тих,  на  яких  поширюється  дія  Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної   соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до  п. 14 ст. 14 Закону України «Про  статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам війни  до  пенсії  або  щомісячного довічного грошового  утримання  чи   державної   соціальної   допомоги, що виплачуються замість пенсії підвищується на 10 відсотків  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Як встановлено в судовому засіданні, позивачці у 2008 році здійснювалася виплата підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

    Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року  № 10-рп/2008 рік  визнані неконституційними  положення п. 36-100 розділу П «Про внесення змін до деяких законодавчих актів».

     Виходячи з вищевикладеного,  відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України з дати ухвалення рішення Конституційного Суду України, тобто з 22 травня 2008 року  управління ПФУ України в м. Конотопі мало проводити  підвищення пенсії дітям війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

    За таких обставин,  за період з  9 липня 2007 року по грудень 2007 року включно, за період з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року, та за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2010 року  включно  відповідачем було допущено порушення прав позивачки, щодо  підвищення їй  пенсії як дитині війни на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тобто її право на отримання підвищення до пенсії як дитині війни.

    А тому, з управління Пенсійного фонду України в м. Конотопі слід стягнути на користь  позивачки  підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з  9 липня 2007 року по грудень 2007 року включно, за період з 22 травня 2008 року по грудень 2008 року, та за період з 1 січня 2009 року по 31 березня 2010 року  включно, з урахуванням виплачених їй за ці періоди виплат.

Крім того, на користь позивачки підлягає стягненню понесені нею витрати по сплаті судового збору в розмірі 51 грн.,  витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи в розмірі 120 грн.

               Керуючись  ст. 6, 19, 124, 152 Конституції України,  ст. ст. 61, 69 Закону України «Про Конституційний Суд України», ст.  6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування»,   ст.ст. 10, 57, 60, 88, 212 ЦПК України, -

                              В И Р І Ш И В:

                      Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в   м. Конотопі  на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30%  мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни «, виходячи з розміру  мінімальної  пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування «  за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року ,  з 22 травня 2008 року по 31  грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 березня 2010 року включно з урахуванням здійснених за ці періоди  виплати.

Стягнути  на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України  понесений нею судовий збір в розмірі 51 грн., з управління Пенсійного фонду України в   м. Конотопі  – витрати на інформаційно-технічне забезпечення  розгляду справи в розмірі 120 грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Сумської  через Конотопський міськрайонний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги – протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, або шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня  проголошення рішення без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: