копія Справа №2-29/07

Рішення

 Іменем    України

26 березня 2007 року

Новозаводський районний суд міста Чернігова

в складі: головуючого судді     Артюх К.В.

при секретарі                         Москаленко Н. Ю.

за участю позивача ОСОБА_1,  представника позивача ОСОБА_2,  відповідача ОСОБА_3  представника відповідача ОСОБА_4.,  представника третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_3,  терті особи приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5,  служба у справах неповнолітніх Новозаводської районної у місті Чернігові ради про визнання договору дарування недійсним

встановив:

 Позивач звернувся до суду з позовом про визнання договору дарування будинку АДРЕСА_1укладений 03.08.2004р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_3  як законного представника неповнолітньогоОСОБА_3недійсним,  мотивуючи свої вимоги тим,  що в кінці березня 2006 р. позивач від голови вуличного комітету дізнався,  що не є власником будинку,  якого разом з покійною дружиною побудували,  прожили 46 років. Вважає угоду недійсною по наступних підставах:

· угода здійснена під впливом помилки чи під впливом обману (  ст.   ст.  229,  230 ЦК України),  оскільки ні позивач ні його дружина не могли подарувати будинок,  в якому проживають,  тим паче без будь-яких умов  ст.   ст.  723,  725 ЦК України,  іншого житла,  в яке б могли переселитися після 03.08.2004р. у них не було і на даний час немає. Відсутність заповіту на другу половину будинку зі сторони дружини кому-небудь іншому свідчить про те,  що вона не заперечувала проти спадкування цієї частини позивачем за законом.  Внаслідок чого позивач зробив висновок,  що угода суперечить ч.1  ст.  203 ЦК України і являється аморальною,  т. к. позбавила його та дружину права власності (житла) і згідно ч. 1  ст.  215 ЦК України являється недійсним.  Позбавляючи себе житла,  не маючи іншого,  позивач не міг,  не пам'ятає щоб підписував заяву про згоду дарування будинку. Відповідачі як при житті ОСОБА_7.,  так і зараз не надають допомоги,  а навпаки проводять дії про приватизації земельної ділянки для можливого виселення позивача та продажу будинку;

· в період зазначений в договорі дарування,  коли ОСОБА_7. тяжко хворіла раковим захворюванням,  погано себе почувала,  а позивач перебував в пригніченому стані,  виконував всі її вимоги,  капризи,  це свідчить про те,  що в порушення ч.3  ст.  203 ЦК України не могли вільно виразити свою волю відносно припинення права власності на будинок,  укладати та погоджувати угоду. Згідно ч.3  ст.  215 ЦК України така угода судом може бути визнана незаконною.

Позивач вважає,  що нотаріус,  оформляючи угоду порушив вимоги ч. 1  ст.  5,  ч.3  ст.  45,  ч.1 ст.  46,  ч.1  ст.  47 ЗУ „Про нотаріат",  не у всіх документах перевірена достовірність даних,  не враховане фізичний та психічний стан ОСОБА_7. та позивача,  яке повинно було б виключити укладення угоди дарування.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі,  визнати договір дарування АДРЕСА_1недійсним і повернути його майно ,  пояснив,  що вони з дружиною побудували цей будинок і жили в ньому,  а зараз відповідачка захотіла його викинути з даного будинку,  оскільки його покійна дружина оформила договір - дарування на дочку відповідачки,  хоча він про це нічого не знав. Пояснив,  що їх дійсно з дружиною сім'я ІНФОРМАЦІЯ_1 возила до

нотаріуса і вони там щось підписували з дружиною,  а що саме він не знає і тоді не розумів нічого. Стосовно того,  що дружина мала намір подарувати будинок,  розмови не було,  і як всі документи потрапили до ІНФОРМАЦІЯ_1 він не знає,  дружина хворіла - у неї був рак,  вона майже не ходила,  він сам за нею доглядав.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовну заяву свого довірителя,  пояснив,  що договір - дарування складений з порушенням чинного законодавства України і людина,  яка збудувала даний будинок,  сама повинна розпоряджатися ним,  а згідно даного договору,  цю людину позбавили такого права. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

ВідповідачОСОБА_3в судовому засіданні позовні вимоги не визнала,  пояснила,  що договір дарування був складений за згодою позивача,  він його підписував і говорив,  що він не проти,  що він буде там жити на тих умовах,  які йому були роз'яснені. Додала,  що договір був складений на основі законодавчих актів,  ніяких порушень не було і все було погоджено,  до того ж договір дарування це була ініціатива дарувальниці і за згодою ОСОБА_1

Представник відповідачки в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Третя особа по справі - нотаріус ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила,  що декілька місяців до того,  як справа опинилася в суді,  до неї з'явився позивач і пояснив,  що той договір зараз йому вже не подобається,  дружина його вже померла,  стосунки з ІНФОРМАЦІЯ_1 погіршилися,  якісь кошти у нього викрали,  з ним була сусідка,  яка говорила,  що він зовсім нічого не підписував і взагалі можливо був п'яний,  він це підтвердив. В 2004 році до підписання договору дарування,  дарувальниця декілька разів підходила до третьої особи,  стан її був нормальний,  нотаріус давала консультації,  які документи необхідні для укладення цього договору дарування,  крім того третьої особою пропонувалося дарувальниці укласти іншій договір,  договір утримання,  заповіт,  але дарувальниця наполягала на укладанні договору дарування,  оскільки оформлювався на неповнолітню і будинок не так просто буде продати і була впевнена в своїх рідних,  що вони не викинуть чоловіка з будинку. Укладання договору відкладалося із-за відсутності у неповнолітньої коду. Після отримання всіх документів дарувальниця втретє прийшла до нотаріуса,  з сторонами по справі,  з чоловіком.  Даний договір готувався дуже довго і посвідчувався близько двох годин,  а друкування цього договору займало близько 40 хв. - 1 год. 30 хв.,  залежить від зайнятості. Документи нотаріусу були принесені з ранку і весь цей час сторони чекали. Потім сторони прочитали договір,  ознайомилися.

Свідок ОСОБА_8. в судовому засідання дав пояснення,  що знає сім'ю позивача ще з часу,  коли ті жили в селі,  це благополучна,  працелюбна сім'я,  що стосується договору дарування свідок нічого про нього не чув,  стосовно того,  що позивача хочуть виселити з будинку він чув і всі цьому дивуються,  чув також,  що ділять якусь землю,  за дозволом на приватизацію до нього ніхто не підходив.

Свідок ОСОБА_9 пояснив,  що він працює таксистом і возив до нотаріуса на вулицю Куйбишева позивача з дружиною та ІНФОРМАЦІЯ_1ів,  все будо добровільно і було це влітку.

Свідок ОСОБА_10пояснила,  що ОСОБА_7. доводиться їй сестрою,  стосовно її

характеру вона була лідером,  різниця в їхньому віці - 10 років. Десь після 20 березня 1998

року коли свідок прийшла до ОСОБА_7.,  остання показала пухлину і вони одразу поїхали

до лікарні в онкодиспансер,  де сказали,  що потрібно робити операцію. Після операції у

ОСОБА_7 стало питання щодо будинку. Покійна не хотіла,  знаючи родичів свого

чоловіка,  щоб вони розірвали все на частини і тому вона вирішила оформити договір -

дарування на онуку свідка,  щоб чоловіку було де потім жити і все це вона узгодила з

ОСОБА_1 і він погодився,  оскільки сказав,  що це його улюблена онука і їй все

залишиться,  ніяких претензій з його сторони не було. Зробила ОСОБА_7. це тому,  щоб

після її смерті не було ніякої мороки. При укладенні договору - дарування обговорювали

питання де буде жити ОСОБА_1 і говорили,  що він буде жити в будинку до самої

смерті.                                                                                                             ":".'"

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила,  що вона мало спілкувалася з ОСОБА_7. тривалий час,  оскільки остання була слабкою,  хворою,  свідок іноді приходила провідати її,  коли у тієї були припадки,  свідок водила її до шептун,  бабок,  ходили ввечері,

щоб ніхто не бачив,  так як ОСОБА_7. була дуже в тяжкому стані. Стосовно будинку,  то покійна,  коли їй було дуже погано,  говорила,  що якщо свідок їй допоможе,  то вона перепише на неї будинок,  таке вона говорила й бабкам і згідна була будь - кому віддати будинок,  лиш би їй стало ліпше. До смерті ОСОБА_7. всією документацією займалася вона,  а після ,  смерті став займатися позивач,  одного разу він прийшов і сказав,  що хоче підписати папери на приватизацію,  але чомусь не прийшов більше,  а прийшли ІНФОРМАЦІЯ_1 і попросили підписати папери,  свідок хотіла подивитися,  хто власник будинку,  але вони закрили рукою.

Свідок ОСОБА_12 пояснив,  що знає ОСОБА_1 років 40,  з 1960 року,  жили вони нормально,  у свідка був автомобіль і ОСОБА_7. іноді просили,  щоб той їх підвозив,  оскільки ОСОБА_7. не могла їздити в громадському транспорті. Стосовно психічного стану ОСОБА_7. свідок пояснив,  що нічого сказати не може,  оскільки його справа була привезти і забрати,  возив він її по бабкам,  після цих сеансів вона почувала себе краще,  про будинок нічого не чув.

Свідок ОСОБА_13в судовому засіданні пояснила,  що знайома з сім'єю ОСОБА_1 давно,  жили вони добре,  взагалі ініціатива завжди була від ОСОБА_7.,  але все рівно вона рахувалася з думкою чоловіка,  коли ОСОБА_7. захворіла стосунки в сім'ї не змінилися,  з'явилася лише тривога. Про договір - дарування свідок не знає.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила,  що вони з ОСОБА_1 були сусідами,  спочатку будувалася їх сім'я,  а потім ОСОБА_1. Додала,  що знала ОСОБА_7. тільки з хорошої сторони,  вона була відкритою людиною,  з чоловіком завжди разом працювали,  скандалів у них не було,  вона була більш емоційною людиною,  а позивач був більш спокійний. Про хворобу ОСОБА_7. свідок пояснила,  що дізналася після операції,  пам'ятає,  що як викликали швидку. Стосовно угоди свідок нічого не чула,  а почула лише після смерті ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила,  що хвора ОСОБА_7. була з діагнозом лівої молочної залози під наглядом в онкодиспасері з 1998 року,  а в 2004 році у неї було продовження хвороби,  проводилася їй хіміотерапія,  хвороба піддавалася лікуванню,  але хвора займалася ще і самолікуванням,  була у знахарів,  і стан її поступово погіршувався і на певному етапі у неї виникло таке ускладнення,  у неї здавлювалася вена,  яка несе кров до серця і погіршувався кругообіг верхньої половини тулуба і голови,  після цього виникають ускладнення,  які призводять до смерті. Даний синдром з'явився місяців за два - за три до смерті,  з червня 2004 року. Під час хвороби у всіх хворих виникає депресія,  важко переноситься хвороба,  але це не впливає на психічний стан,  мається на увазі,  що вона може керувати своїми діями і так далі. Лікар - онколог при лікуванні хвороб на своєму рівні,  на психічний стан не звертає увагу. Емоційний стан в деякій мірі впливає на стан хворого,  але не суттєво. Хірургічне втручання та променеве лікування поняття локальні. При лікуванні необхідно діяти на ті метастази,  які виявили,  але є мікро метастази,  яких можна не помітити,  тоді лікування проводиться хіміопрепаратами. У хворої ОСОБА_7. крім хіміотерапії була ще і гормональна терапія,  у якої менше побічних! дій. Променева терапія призначалася для того щоб зменшити здавлення цієї вени. Свідок додав,  що у них розійшлися думки з хіміотерапевтами,  він наполягав на проведенні хіміотерапії,  вони відмовилися,  і вже на деякому часі проводилося систематичне лікування. Нетрадиційне лікування погіршило стан здоров'я ОСОБА_7.. Що стосується емоційного стану здоров'я Валентини Іванівни,  на думку свідка вона була досить сильною людиною,  вона на останньому етапі лікування знала всю правду,  знала про свою хворобу,  знала,  що рано чи пізно прийде кінець. Побічних ефектів від хіміотерапії дуже багато: діє на кістковий мозок,  зменшується вироблення елементів крові - лейкоцитів та тромбоцитів,  визиває депресію,  при тривалому використанні хіміопрепаратівї виникають дистрофічні зміни в органах,  в першу чергу це нирки,  печінка.

Вислухавши осіб,  які брали участь у справі,  свідків,  дослідивши матеріали цивільної справи,  медичну карту стаціонарйото хворого № 3621 КЛГО „Чернігівській ООД" за 2004р.,  медичну карту амбулаторного хворого № 2864 ОСОБА_7.,  розглядаючи позов в межах заявлених вимог і по наданих суду доказах,  суд приходить до висновку,  що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно копії свідоцтва про шлюб. ( а. с.  51) ОСОБА_1 та ОСОБА_7. 21.1l.1957 року зареєстрували шлюб. ОСОБА_7 на праві власності належав будинокАДРЕСА_1,  який був збудований в період перебування в зареєстрованому шлюбі з позивачем по справі,  що не оспорюється сторонами.

Згідно копії заяви ОСОБА_1 ( а. с.  18) позивач 03.08.2004р. дав згоду на дарування його дружиною ОСОБА_7.,  придбаного ними в період перебування в зареєстрованому шлюбі житлового будинку з надвірними будівлям,  що знаходиться в м.  Чернігові,  по вул.  Сімашко,  будинок 7,  ОСОБА_16

Згідно договору дарування ( а. с.  17),  посвідченого 03 серпня 2004 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5,  ОСОБА_7 подарувала,  а ОСОБА_3,  як законний представник від імені неповнолітньої ОСОБА_16,  прийняла в дар житловий будинок з надвірними будівлями,  що знаходиться в АДРЕСА_1 Цей житловий будинок з надвірними будівлями належить дарувальнику на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок,  виданого виконавчим комітетом Чернігівської міської ради народних депутатів від 28.10.1991 року,  згідно рішення виконкому Новозаводської районної ради народних депутатів № 229 від 14.10.1991р.,  яке зареєстровано в Чернігівському міжміському бюро технічної інвентаризації 31.10.1991р.. Зміст  ст.   ст.  717,  721,  722 Цивільного кодексу України та  ст.   ст.  118,  120 Земельного кодексу України сторонам роз'яснено. Вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину,  що укладається сторонами,  їм роз'яснено нотаріусом.  Сторони підтверджують,  що цей договір не носить характеру уявного та удаваного правочину. Дарувальник стверджує,  що дарування здійснено за доброю волею,  без будь-яких погроз,  примусу чи насильства,  як фізичного,  так і морального. Право власності на подарований житловий будинок згідно  ст.  722 ЦК України виникає у обдарованої з моменту його прийняття. Сторони домовились,  що під передачею житлового будинку за цим договором слід вважати символічну передачу речі та свідчить,  що ключі від житлового будинку будуть передані. Сторони усвідомлюють,  що цим актом буде підтверджено передачу житлового обдарованій.

Відповідно до висновку № 177 ц судово-почеркознавчої експертизи від 24.07.2006р. ( а. с.  88-92),  підпис та розшифровка від імені ОСОБА_7. в договорі дарування житлового будинку з надвірними будівлями,  що знаходиться в АДРЕСА_1,  від 03.08.2004р.,  укладений від імені ОСОБА_7. та ОСОБА_3  в графі "Дарувальник",  а також підпис від її імені в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій в графі "Розписка про одержання оформленого документу" в рядку №1214 - виконані самою ОСОБА_7 у незвичайному стані,  який носить відносно постійний (звичний) характер незвичайності письма ОСОБА_7.,  що може бути обумовлено особливостями психофізіологічної організації її писемно-рухового навику (наявністю в неї хронічних хвороб,  що мало вплив на її писемно-рухові функції,  вікових змін організму,  тощо). Підпис та розшифровка підпису від імені ОСОБА_1  в заяві про згоду на дарування від 03.08.2004р. в графі "Підпис",  а також підпис від його імені в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій в графі "Розписка про одержання оформленого документу" в рядку №1211 -виконані самим ОСОБА_1 у незвичайному стані,  який носить відносно постійний (звичний) характер незвичайності письма ОСОБА_1,  що може бути обумовлено особливостями психофізіологічної організації його писемно-рухового навику (в результаті вікових змін організму,  ймовірної наявності в нього хронічних хвороб,  що мало вплив на його писемно-рухові функції,  тощо). Ознак,  що свідчать про вплив на виконавця цих об'єктів дослідження збиваючих факторів сильного ступеня дії (відносно різке погіршення стану здоров'я,  що потягло за собою значне порушення писемно-рухового навику,  вкрай незручна поза,  тощо) встановлено не було,  що ж стосується слабкого впливу на виконавця цих об'єктів дослідження (нездужання,  дещо незручна поза виконання),  то встановити наявність слабкого впливу не виявилося можливим,  оскільки такі,  ознаки не проявилися і залежать від індивідуальних здібностей організму людини.

Відповідно до висновку № 214 ц судово-психологічної експертизи від 06.11.2006р. ( а. с 162-169),  до основних індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_7 відносяться: сильний інертний тип нервової системи; достатньо високий ( не нижчий за середній) рівень інтелекту; риси стенічного (сильного) типу характеру^ а саме; емоційна стійкість (врівноваженість,  здатність витримувати значні психоемоційні навантаження),  розвинуті вольові якості (наполегливість,  вимогливість в реалізації намірів,

вміння брати на себе відповідальність),  схильність до домінування (вміння підкорювати собі,  займати позицію лідера),  висока самооцінка,  орієнтація на практичні цілі (реалістичність,  значущість питань матеріального плану); цілісність морально-етичних якостей особистості (чіткість та однозначність уявлень та оцінок про належні,  "правильні" .вчинки,  сформована система потреб та мотивів з переважанням сімейних цінностей -надійних стосунків відданості,  спільного піклування про сімейний добробут). Тривалий перебіг важкої соматичної хвороби ОСОБА_7 спричинив фізичне та психічне виснаження,  яке мало суттєвий вплив на психічну діяльність підекспертної,  сформувало соматогенні психічні розлади у формі астенічних,  депресивних та паранойяльних проявів,  призвело до суттєвих змін її поведінки. Зміни психічної діяльності ОСОБА_7. позначилися на її психічній працездатності,  інтелектуальній продуктивності,  протіканні процесів мислення (притаманне онкохворим,  рефлексивне мислення) та емоційно-вольових процесів (підвищена навіюваність,  ригідність,  негнучкість установок,  упередженість),  що призвело до однобічності розгляду нею умов та варіантів при укладанні угоди. Виявлені в дослідженні вищезазначені особливості психічних процесів ОСОБА_7 є достатніми для висновку про те,  що ОСОБА_7. не була здатна в повній мірі усвідомлювати зміст власних дій та керувати ними під час укладання договору дарування. Виходячи з того,  що здатність в повній мірі усвідомлювати зміст своїх дій та керувати ними обумовлена психологічними закономірностями,  експерт надає відповідь на це питання,  дотримуючись принципу презумпції дієздатності. Водночас експерт вважає за потрібне зазначити,  що вираженість виявлених в дослідженні змін психічних процесів ОСОБА_7. дає підстави щодо сумнівів в її дієздатності. Це питання є компетенцією психіатричної експертизи. До основних індивідуально-психологічних особливостей ОСОБА_1 належать: сильний лабільний тип нервової системи,  середній рівень інтелекту з ознаками помірно вираженого психоорганічного зниження динаміки та рівню функціонування психічних процесів,  зокрема,  операційної сторони мислення,  внаслідок вікових фізіологічних змін; недостатність сенсорних функцій слуху та зору; риси конформного типу характеру - поміркованість,  безконфліктність,  схильність пасивно слідувати вказівкам,  дотримуватися встановлених норм,  правил,  життєвих стереотипів без їх критичного осмислення; позитивна просоціальна спрямованість особистості на працю як засіб самореалізації. Обставини,  за яких була укладена угода,  - а саме,  період прогресування онкозахворювання його дружини з ознаками швидкого наближення її смерті,  - мали для Ао  високу суб'єктивну значущість для ОСОБА_1,  що обумовлювало домінування в його свідомості мотивів пов'язаних з забезпеченням потреб єдиної близької людини в її останні дні,  з одночасною недооцінкою особистісної значущості обставин,  що знаходилися поза актуальною для нього на той час життєвою ситуацією. Під час прийняття рішення дати згоду на укладення угоди ОСОБА_1перебував в стресовому стані,  що призводив до його психічного виснаження внаслідок тривалого перебування в психотравматичній ситуації та недостатності наявних у людини похилого віку компенсаторних можливостей щодо його адекватного подолання. ОСОБА_1,  з урахуванням визначених обставин,  його індивідуально-психологічних особливостей,  емоційного стану,  не був здатен в повній мірі усвідомлено приймати рішення адекватне ситуації та в повній мірі усвідомлено реалізувати його.

Згідно акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 128 Київського міського центру судово-психіатричної експертизи від 24.01.2007р. (а. с.  214-217) ОСОБА_7. на час складання договору дарування від 03.08.2004 року будь-яким психічним захворюванням не страждала. ОСОБА_7. з урахуванням наявних у неї захворювань та вживання зазначених в медичних документах лікарських засобів,  по своєму психічному стану на час складання договору дарування від 03.08.2004р.,  могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

При вирішення даного позову суд не бере до уваги висновок № 214 ц судово-психологічної експертизи Чернігівського відділення КНДІСЕ ( експерт Піка Н.М. ) від 06.11.2006р.,  згідно якого експерт прийшов до висновку,  що ОСОБА_7. не була здатна в повній мірі усвідомлювати зміст власних дій та керувати ними під час укладання- договору дарування,  оскільки в даному висновку експерт посилається на те,  що виходячи з того,  що здатність в повній мірі усвідомлювати зміст своїх дій та керувати ними обумовлена

психологічними закономірностями,  експерт надає відповідь на це питання,  дотримуючись принципу презумпції дієздатності. Водночас експерт вважає за потрібне зазначити,  що вираженість виявлених в дослідженні змін психічних процесів ОСОБА_7. дає підстави щодо сумнівів в її дієздатності. Це питання є компетенцією психіатричної експертизи. Проте згідно акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 128 Київського міського центру судово-психіатричної експертизи від 24.01.2007р. ОСОБА_7. на час складання договору дарування від 03.08.2004 року будь-яким психічним захворюванням не страждала. ОСОБА_7. з урахуванням наявних у неї захворювань та вживання зазначених в медичних документах лікарських засобів,  по своєму психічному стану на час складання договору дарування від 03.08.2004р.,  могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Також суд не приймає до уваги висновок № 214 ц судово-психологічної експертизи Чернігівського відділення КНДІСЕ (експерт Піка Н.М. ) від 06.11.2006р.,  згідно якого експерт прийшов до висновку,  що ОСОБА_1,  з урахуванням визначених обставин,  його індивідуально-психологічних особливостей,  емоційного стану,  не був здатен в повній мірі усвідомлено приймати рішення адекватне ситуації та в повній мірі усвідомлено реалізувати його,  оскільки суду не надано доказів про наявність у позивача будь-якої психічної хвороби,  при експериментально-психологічному дослідженні ОСОБА_1 10.09.2006р. ( а. с. 167-168) встановлено наявність у підекспертного помірно вираженого зниження психічної продуктивності,  що виявляється в уповільненні динаміки та зниженні операційної сторони мислення. Ці зміни психічних функцій обумовлюють зниження здатності до осмислення та засвоєння поточної інформації за наявності відносно збереженої здатності до ефективного використання раніше отриманих знань та досвіду,  враховуючи,  що оформлення договору дарування та підписання позивачем заяви на згоду укладення договору дарування здійснювалося досить тривалий час,  приблизно дві години,  позивачу ніхто не перешкоджав в ознайомленні з заявою та договором даруванням.  З пояснень в судовому засіданні свідків,  не вбачається,  що у ОСОБА_1 простежувалися будь-які психічні відхилення на той час,  згідно висновку № 177 ц судово-почеркознавчої експертизи від 24.07.2006р. вбачається,  що підпис та розшифровка підпису від імені Ао  в заяві про згоду на дарування від 03.08.2004р. в графі "Підпис",  а також підпис від його імені в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій в графі "Розписка про одержання оформленого документу" в рядку №1211 - виконані самим ОСОБА_1 у незвичайному стані,  який носить відносно постійний (звичний) характер незвичайності письма ОСОБА_1,  що може бути обумовлено особливостями психофізіологічної організації його писемно-рухового навику (в результаті вікових змін організму,  ймовірної наявності в нього хронічних хвороб,  що мало вплив на його писемно-рухові функції,  тощо). Ознак,  що свідчать про вплив на виконавця цих об'єктів дослідження збиваючих факторів сильного ступеня дії (відносно різке погіршення стану здоров'я,  що потягло за собою значне порушення писемно-рухового навику вкрай незручна поза,  тощо) встановлено не було,  що ж стосується слабкого впливу на виконавця цих об'єктів дослідження (нездужання,  дещо незручна поза виконання),  то встановити наявність слабкого впливу не виявилося можливим,  оскільки такі ознаки не проявилися і залежать від індивідуальних здібностей організму людини,  тому суд вважає,  що позивач усвідомлював свої дії при підписанні заяви на згоду дарування ОСОБА_7. будинку.

Згідно ч. 1  ст.  229 ЦК України,  якщо особа,  яка вчинила правочин,  помилилася щодо обставин,  які мають істотне значення,  такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину,  прав та обов'язків сторін,  таких властивостей і якостей речі,  які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.  Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення,  крім випадків,  встановлених законом.

Згідно ч.1  ст.  230 ЦК України,  якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин,  які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу),  такий правочин визнається судом недійсним.  Обман має місце,  якщо сторона заперечує наявність обставин,  які можуть перешкодити вчиненню правочину,  або якщо вона замовчує їх існування.

Враховуючи,  що в судовому засіданні не здобуто доказів,  що ОСОБА_7. помилялася щодо природи правочину,  прав та обов'язків сторін,  оскільки з пояснень третьої

особи приватного нотаріусаОСОБА_5,  вбачається,  що ОСОБА_7. декілька разів приходила до неї щодо укладення угоди,  наполягала на укладанні саме договору дарування,  хоча нотаріусом пропонувалося і укладання інших угод,  тому суд приходить до висновку,  що ОСОБА_7. усвідомлювала природу правочину,  свої права та обов'язки в зв'язку з укладанням договору дарування.

Також враховуючи,  що суду не надано доказів,  що відповідач навмисно ввела

ОСОБА_7. в оману щодо обставин,  які мають істотне значення,  з встановлених обставин

вбачається,  що саме зі сторони ОСОБА_7. надійшла пропозиція про оформлення договору

дарування,  вона декілька разів приходила до нотаріуса за роз'ясненнями,  наполягала на

укладенні саме цієї угоди,  тому суд вважає,  що підстав для визнання угоди недійсною в

зв'язку з тим,  що угода здійснена під впливом помилки чи можливого заведення в оману,

немає підстав.  Посилання позивача,  що він з ОСОБА_7. не могли подарувати будинок,  без будь-яких умов,  передбачених наприклад  ст.   ст.  723,  725 ЦК України,  не має доказової сили,  оскільки згідно цих статей Цивільного кодексу України допускається внесення в договір дарування обов'язок дарувальника передати дарунок обдарованому в майбутньому,  через певний строк чи встановити обов'язок обдарованого вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення,  а не є обов'язковими умовами і тому оскільки в договорі дарування ОСОБА_7. від 03.08.2004р. дані умови не зазначені,  тому на думку суду вона не мала наміру їх вносити. Також посилання позивача на відсутність заповіту на другу половину будинку зі сторони ОСОБА_7. кому-небудь свідчать,  про те,  що вона не заперечувала проти спадкування цієї частини позивачем за законом після її смерті,  немає підґрунтя,  оскільки згідно  ст.  1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків ( спадщини) від фізичної особи,  яка померла (спадкодавця),  до інших осіб (спадкоємців),  а оскільки ОСОБА_7при житті розпорядилася своїм майном -будинком АДРЕСА_1 уклавши договір дарування,  тому дане майно і не може бути спадщиною після її смерті. Тому підстав визнавати з цих підстав угоду аморальною і такою що суперечить ч.1  ст.  203 ЦК України у суду немає,  також відсутні підстави визнавати її недійсною.

Посилання позивача,  що позбавити себе житла він не міг і не пам'ятає,  що він взагалі підписував заяву про надання згоди на дарування будинку є такими,  що не відповідають дійсності,  оскільки згідно висновку № 177 ц судово-почеркознавчої експертизи від 24.07.2006р.,  підпис та розшифровка підпису від імені Ао  в заяві про згоду на дарування від 03.08.2004р. в графі "Підпис",  а також підпис від його імені в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій в графі "Розписка про одержання оформленого документу" в рядку №1211 - виконані самим ОСОБА_1 у незвичайному стані,  який носить відносно постійний (звичний) характер незвичайності письма ОСОБА_1,  що може бути обумовлено особливостями психофізіологічної організації його писемно-рухового навику (в результаті вікових змін організму,  ймовірної наявності в нього хронічних хвороб,  що мало вплив на його писемно-рухові функції,  тощо). Ознак,  що свідчать про вплив на виконавця цих об'єктів дослідження збиваючих факторів сильного ступеня дії (відносно різке погіршення стану здоров'я,  що потягло за собою значне порушення писемно-рухового навику,  вкрай незручна поза,  тощо) встановлено не було,  що ж стосується слабкого впливу на виконавця цих об'єктів дослідження (нездужання,  дещо незручна поза виконання),  то встановити наявність слабкого впливу не виявилося можливим,  оскільки такі ознаки не проявилися і залежать від індивідуальних здібностей організму людини.

Посилання позивача,  що перед смертю ОСОБА_7.,  в серпні 2004 року,  вони не могли вільно виразити свою волю відносно припинення права власності на будинок,  укладати та схвалити угоду в порушення ч.3  ст.  203 ЦК України,  тому у відповідності до ч.3  ст.  215 ЦК України така угода судом може бути визнана недійсною,  спростовують показами свідка ОСОБА_15,  лікуючого ОСОБА_7. лікаря,  який пояснив,  що ОСОБА_7. знала про свою хворобу все,  знала її наслідки та пояснення третьої особи приватного нотаріусаОСОБА_5,  яка пояснила,  що ОСОБА_7. декілька разів приходила до неї на консультацію,  їй пропонувалося укласти і інші угоди,  але остання; досить обґрунтовано наполягла на укладання саме угоди дарування,  що свідчить про те,  ОСОБА_7. вільно висловила  свою  волю  щодо   будинку,   її  волевиявлення  відповідало  внутрішній  волі.

Підписуючи заяву на згоду дарування будинку АДРЕСА_1,  позивач також висловив свою волю,  навіть якщо пішов на зустріч побажанню дружини,  тому пістав визнавати договір дарування недійсним в зв'язку з відсутністю волевиявлення учасник правочину у суду немає підстав.

Посвідчуючи підпис позивача на заяві про надання згоди на дарування ОСОБА_7. будинку АДРЕСА_1 приватний нотаріус ОСОБА_5 лише встановила особу,  що підписала заяву та засвідчила справжність його підпису,  який був зроблений у її присутності,  тому визнавати,  що нотаріусом не перевірена достовірність відомостей у суду немає підстав.

Враховуючи,  що судом встановлено,  що ОСОБА_7. висловила свою волю і подарувала будинок АДРЕСА_1неповнолітнійОСОБА_16,  а остання через свого представника ОСОБА_3 прийняла дар відповідно до частини 4 статті 722 ЦК України,  суд вважає,  що відсутні підстави визнавати договір дарування,  посвідчений 03 серпня 2004 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5,  згідно якого ОСОБА_7 подарувала,  а ОСОБА_3,  як законний представник від імені неповнолітньої ОСОБА_16,  прийняла в дар житловий будинок з надвірними будівлями,  що знаходиться в АДРЕСА_1,  недійсним.

Керуючись  ст.   ст.  10, 11, 60,  209,  213-215,  218 ЦПК України,  ч.1  ст.  12,   ст.  203,  ч.1  ст.  717,  ч.2  ст.  719,  ч.4  ст.  722 Цивільного кодексу України,  суд,  -

Вирішив:

В позові ОСОБА_1до ОСОБА_3,  треті особи приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_5,  служба у справах неповнолітніх Новозаводської районної у місті Чернігові ради про визнання договору дарування будинку АДРЕСА_1укладений 03 серпня 2004 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_3,  як законного представника неповнолітньої ОСОБА_16,  недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Чернігівської області через Новозаводський районний суд міста Чернігова,  шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення,  протягом десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів,  після подання заяви про апеляційне оскарження рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.