ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"15" червня 2010 р. Справа № 2/38-Д
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Щепанська Г.А.
при секретарі Феськовій М.Ю. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Опанасюка С.П. - представника за довіреністю від 01.03.2010р.,
від відповідачів:
- ФОП ОСОБА_3: ОСОБА_4 - представника за довіреністю від 17.09.2009р.,
- КВТПФ"Трикотажниця": не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Житомир
на ухвалу господарського суду Житомирської області
від "15" квітня 2010 р. у справі № 2/38-Д (суддя Тимошенко О.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карабас",м.Житомир
до - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Житомир;
- Колективного виробничо-торгівельного підприємства - фабрики "Трикотажниця", м.Житомир
про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 05.03.2008р., зобов'язання вчинити певні дії та стягнення 145769,52грн.,
з перервою в судовому засіданні з 01.06.2010р. по 15.06.2010р., відповідно до ст.77 ГПК України
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.04.2010р. у справі №2/38-Д з метою забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Карабас" було накладено арешт на грошові кошти та майно, яке належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 в межах суми 145769,52грн.
Посилаючись на те, що при винесенні даної ухвали господарський суд першої інстанції порушив принципи розумності і обґрунтованості; не з'ясував відповідність виду забезпечення позову, який вимагає позивач, позовним вимогам; не перевірив, чи дійсно існує загроза невиконання можливого рішення суду, а також не врахував вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006р. "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову", відповідач - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дану ухвалу скасувати.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, підприємець зазначив, зокрема, наступне:
- при винесенні оскарженої ухвали місцевий господарський суд, наклавши арешт на об'єкт, який не є предметом спору, не з'ясував, яке саме майно перебуває у власності підприємця ОСОБА_3, чи є у нього інше майно у власності, на яке може бути накладено арешт;
- поза увагою суду залишено те, що об'єкт, на який накладено арешт, використовується у підприємницькій діяльності ОСОБА_3, а тому, вжиті судом заходи до забезпечення позову перешкоджають здійсненню такої діяльності.
Представник відповідача - КВТПФ "Трикотажниця" - на виклик в засідання суду не з'явився. Про причини його неявки суд апеляційної інстанції не повідомлено.
Зважаючи на той факт, що КВТПФ "Трикотажниця" була належним чином та своєчасно повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 29.04.2010р, беручи до уваги положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає можливим здійснювати розгляд апеляційної скарги без участі представника відповідача - КВТПФ "Трикотажниця".
Представник відповідача - підприємця ОСОБА_3 – в засіданні суду підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи. Вважає ухвалу господарського суду Житомирської області від 15.04.2010р. у даній справі необґрунтованою й такою, що винесена з порушенням норм процесуального права, в зв'язку з чим просить скасувати дану ухвалу.
Представник позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважає оскаржену ухвалу законною та обґрунтованою, просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, в березні 2010 року в господарський суд Житомирської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Карабас" з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 та Колективного виробничо-торгівельного підприємства - фабрики "Трикотажниця" про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору оренди нежитлового приміщення площею 36кв.м. по АДРЕСА_1, зобов'язання підприємця ОСОБА_3 звільнити та передати ТОВ "Карабас" приміщення павільйону літ."В" загальною площею 53,7м.кв., що знаходиться за адресою: м.Житомир, вул.Житній ринок,8, а також стягнення з підприємця ОСОБА_3 145769,52 грн. упущеної вигоди.
В обгрунтування позовних вимог товариство зазначило, зокрема, що на підставі договору купівлі-продажу приміщень від 24.07.2008р. воно набуло у власність приміщення підвалу 1-го, 2-го та 4-го поверхів виробничої будівлі фабрики "Трикотажниця", літ. "А" площею 2568,6кв.м., павільйон літ."Б" площею 53,7кв.м., павільйон літ."В" площею 53,7кв.м., загальною площею 2676кв.м., що знаходяться по АДРЕСА_1, та в установленому законом порядку зареєструвало за собою право власності на вказані приміщення.
Однак, за твердженням позивача, одне з належних йому приміщень площею 36,0кв.м. по вул.Житній ринок,8 займає підприємець ОСОБА_3 на підставі договору оренди від 05.03.2008р., укладеного ним з КВТПФ "Трикотажниця", хоча остання, як встановлено постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 14.04.2009р. у справі №5/1136-НМ, не є власником вказаного приміщення.
Позивач зазначає, що в зв"язку із зміною власника спірного приміщення, він надсилав підприємцеві ОСОБА_3 вимоги про звільнення цього приміщення, а також повідомлення про відмову від договору оренди від 05.03.2008р., проте, підприємець приміщення не звільнив.
За твердженням позивача, договір оренди від 05.03.2008р. є недійсним, оскільки його укладено від імені КВТПФ "Трикотажниця" особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, та укладення цього договору не мало на меті реального настання правових наслідків, що обумовлені ним.
12.04.2010р. позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (а.с.70-71), у якій просив накласти арешт на все нерухоме майно та транспортні засоби, що належать підприємцю ОСОБА_3, посилаючись на те, що невжиття таких заходів може зробити неможливим або утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позову, оскільки, зважаючи на те, що підприємець свідомо ухиляється від виконання судових рішень у справі 5/1136-НМ, де на нього покладено обов"язок відшкодувати 6386,00грн. боргу по орендній платі, 9900,00грн. неустойки за користування орендованим майном, не виключено, що і у даній справі ОСОБА_3 не виконуватиме рішення.
Судовою колегією враховується наступне.
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову.
При цьому, за змістом вказаної норми, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Вичерпний перелік заходів до забезпечення позову визначений ст.67 Господарського процесуального кодексу України.
Зокрема, до заходів забезпечення позову, що застосовуються господарськими судами, відносяться накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; заборона відповідачеві вчиняти певні дії; заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; інші заходи.
Право вжиття тих чи інших заходів, перелік яких міститься в статті 67 Господарського процесуального кодексу України, належить суду, який виходить із предмету спору, конкретних обставин та пропозицій заявника.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
В п.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
В листі від 12.12.2006р. №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" Вищий господарський суд України звернув увагу судів, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує значна імовірність утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
Заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
В обгрунтування своєї заяви про забезпечення позову, позивач, окрім іншого, зазначив, що на даний час підприємець ОСОБА_3 вживає заходів щодо продажу нерухомого майна, яке йому належить, про що свідчить витяг з газети Aviso (випуск №14 від 12.04.2010р., а.с.74-75), де вказано про продаж павільйону площею 62,2кв.м. по АДРЕСА_2 ОСОБА_3 а тому існує реальна загроза невиконання ймовірного рішення суду у даній справі про задоволення позову.
На запит господарського суду Житомирської області (а.с.68) Комунальне підприємство "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" листом за №1219 від 15.04.2010р. (а.с.69) повідомило, що право власності на приміщення металевого павійльону площею 62,0кв.м. по АДРЕСА_2, зареєстроване за гр.ОСОБА_3 згідно договору про поділ нерухомого майна, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_5 30.11.2009р., реєстр.№3709.
Зважаючи на те, що після порушення провадження у даній справі підприємець ОСОБА_3 розмістив у газеті "Аviso" №14 за 12.04.2010р. оголошення про продаж належного йому павільйону площею 62,2м.кв., що знаходиться у м.Житомирі по вул.Житній ринок,5 (а.с.74-75), суд пересвідчився у тому, що припущення про те, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю, є цілком обґрунтованим.
В свою чергу, наміри відповідача здійснити відчуження належного йому майна в подальшому можуть утруднити виконання рішення суду (в разі задоволення позову) про стягнення упущеної вигоди.
Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, імовірності утруднення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту в межах суми заявленого позову (145769,52грн.) на грошові кошти та майно, яке належить відповідачу.
Доводи підприємця ОСОБА_3 про те, що при винесенні оскарженої ухвали місцевий господарський суд, наклавши арешт на об'єкт, який не є предметом спору, не з'ясував, яке саме майно перебуває у власності підприємця ОСОБА_3, чи є у нього інше майно у власності, на яке може бути накладено арешт, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд конкретно не визначав майно, на яке накладено арешт, а лише вказав вартісний еквівалент майна, на який може бути накладено арешт – в межах суми позову, яка становить 145769,52грн.
Питання ж щодо визначення майна, на яке накладатиметься арешт, вирішуватимуться державним виконавцем у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".
Твердження підприємця, що суд залишив без уваги те, що об'єкт, на який накладено арешт, використовується у підприємницькій діяльності ОСОБА_3, а тому вжиті судом заходи до забезпечення позову перешкоджають здійсненню такої діяльності, не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначалося вище, суд конкретно не зазначав, що арешт накладається саме на належний ОСОБА_3 металевий павільйон по вул.Житній ринок,5. Разом з тим, підприємцем не вказано, яким чином ймовірне накладення арешту на даний павільйон перешкоджатиме йому здійснювати у ньому свою діяльність. Такий захід лише сприятиме тому, щоб відповідач не зміг розпорядитися даним приміщенням.
При цьому, слід врахувати, що у ОСОБА_3 відсутні рахунки у банківських установах, про що він повідомив суд апеляційної інстанції своїм листом від 15.06.2010р. (а.с.102).
Відомості про наявність грошових коштів, необхідних для виконання рішення суду у даній справі (у разі задоволення позову про стягнення 145769,52грн.), в матеріалах справи відсутні.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що підприємцем ОСОБА_3 не наведено переконливих мотивів та підстав для скасування ухвали господарського суду Житомирської області від 15.04.2010р. про вжиття заходів до забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 101,103,105,106 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1.Ухвалу господарського суду Житомирської області від 15 квітня 2010 року у справі №2/38-Д залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, м.Житомир - без задоволення.
2. Справу №2/38-Д повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 5 прим.:
1 - до справи
2 - позивачу
3,4 - відповідачам
5 - в наряд