КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
12.01.10 р. № 9/173-09
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Рудченка С.Г. (доповідач по справі),
суддів:
Корсакової Г.В.
Федорчук Р. В
при секретарі судового засідання: Данчук В. В.,
за участю представників сторін:
від позивача: Береговий І.В. –представник за дов. б/н від 03.09.2009 року,
від відповідача: ОСОБА_4 –представник за дов. № 5412 від 14.12.2009 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Київської області від 22.09.2009 року,
у справі № 9/173-09 (судді –Сокуренко Л. В.),
за позовомакціонерного банку «Діамант»
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_5
простягнення 420474,56 грн.
в с т а н о в и в :
Акціонерний банк «Діамант»(далі по тексту –АБ «Діамант», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (далі по тексту –ФОП ОСОБА_5, відповідач) про стягнення 420474,56 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 22.09.2009 року у справі № 9/173-09 (далі по тексту –Рішення) позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із Рішенням, відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційний господарський суд Рішення скасувати повністю та постановити нове, яким відмовити позивачу частково в частині стягнення нарахованої неустойки за прострочене повернення предмету лізингу з підстав, наведених в апеляційній скарзі.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 06.11.2009 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_5 на Рішення прийнято до провадження.
Розгляд справи здійснюється після оголошення в судовому засіданні 16.12.2009 року ухвали про відкладення розгляду справи.
Позивач скористався наданим йому ст. 96 ГПК України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, в якому просить Рішення залишити без змін з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Сторонами заявлено клопотання про продовження строку розгляду справи, відповідно до ст. 69 ГПК України у зв’язку зі складністю справи та необхідністю з’ясування усіх спірних правовідносин, яке задоволено колегією суддів.
Судова колегія Київського міжобласного апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне:
–13.07.2006 року між ФОП ОСОБА_5 та АБ «Діамант»було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № 88 (далі по тексту –Договір 1);
–відповідно до п. 1.1 вказаного Договору 1, позивач передає у користування відповідачу на визначений у цьому Договорі строк майно (далі по тексту –Предмет лізингу-1): Автомобіль МАЗ 543203-220 у кількості двох штук та Напівпричіп - Автовоз у кількості двох штук на загальну суму 563 00, 00 грн. (п. 1.3 договору);
–пунктом 2.3 Договору 1 встановлено, що розмір, склад та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю визначається у відповідності з додатком № 1 до цього договору; лізингові платежі сплачуються в безготівковій формі шляхом переказу на рахунок лізимнгодавця, зазначений в п. 16 цього договору;
–до договору 1 долучений належним чином підписаний та скріплений мокрими печатками сторін додаток № 1 до договору, яким визначений розмір, склад та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів;
–згідно п. 3.1 договору 1, сторони домовились, що підписанням акту прийому-передачі предмета лізингу лізингоодержувач підтверджує якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність техніко-економічним показникам та замовленню на предмет лізингу № 88 від 13.07.2006 року;
–21.09.2006 року позивач передав, а відповідач прийняв Предмети лізингу-1 по договору 1, що підтверджується актом прийому-передачі Предмета лізингу-1 підписаний сторонами та скріплений мокрими печатками сторін;
–21.09.2006 року між сторонами було підписано додаткові угоди № 1, 2 до договору 1, згідно яких сторони корегували графік платежів;
–відповідно до додаткової угоди № 3 від 07.11.2008 року до Договору лізингу № 1 передбачено, що лізингові платежі сплачуються відповідачем щомісячно, в термін до 10-го числа місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання акту прийому-передачі Предмету лізингу-1; лізингові платежі сплачуються відповідачем позивачу в розмірі та порядку, визначених Графіком сплати Лізингових платежів, що наведений у Додатковій угоді № 3 до Договору лізингу № 1 (далі по тексту –Графік 1);
–за твердженням позивача, за Договором лізингу № 1 відповідачем не сплачено в повному обсязі лізингові платежі за червень 2008 року у розмірі 2 241, 56 грн., за липень 2008року у розмірі 17 837, 76 грн., за серпень 2008року у розмірі 18 242, 08 грн., за вересень 2008року у розмірі 23 342, 68 грн.;
–загальна сума заборгованості Відповідача за Договором лізингу № 1 становить 61 664, 08 грн.
–13.03.2007 року між ФОП ОСОБА_5 та АБ «Діамант»(було укладено договір фінансового лізингу транспортних засобів № 127 (далі по тексту –Договір 2);
–відповідно до п. 1.2 Договору 2, відповідач доручає позивачу вибір транспортних засобів, що є предметом лізингу, згідно встановленої відповідачем специфікації: автомобіль МАЗ -543203-222 2007року випуску у кількості двох штук та напівпричіп-автовоз 7310,025 (пневмо) 2007року випуску у кількості двох штук на загальну суму 706 400,00 грн.;
–вказані в п. 1.2 Договору 2 транспортні засоби в подальшому іменуються «Предмет лізингу-2»(п. 1.3 Договору-2);
–Згідно п. 1.4 Договору-2, Предмет лізингу-2 надається в користування лізингоодержувачу виключно на умовах сплати останнім на користь лізингодавця лізингових платежів у розмірі та порядку, встановлених розділом 2 цього договору;
–пунктом 3.4. Договору-2 встановлено, що підписанням акту прийому-передачі предмета лізингу лізингоодержувач підтверджує якість, комплектність, справність предмета лізингу і відповідність техніко-економічним показникам та встановленій в п. 1.2 цього договору специфікації на предмет лізингу, а також відсутність до лізингодовця будь-яких претензій щодо предмета лізингу;
–як вбачається з матеріалів справи, 12.04.2007 року позивач передав, а відповідач прийняв Предмети лізингу-2 за Договором-2, що підтверджується актом прийому-передачі предмета лізингу підписаний сторонами та скріплений мокрими печатками сторін;
–відповідно до умов п. 2.2.2 Договору-2, лізингові платежі сплачуються відповідачем щомісячно, в термін до 15-го числа місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання акту прийому-передачі Предмету лізингу-2;
–лізингові платежі сплачуються відповідачем позивачу в розмірі та порядку , визначених Графіком сплати Лізингових платежів, що наведений у Додатку №1 до Договору-2 (далі по тексту –Графік-2);
–за доводами позивача, за Договором-2 відповідачем не сплачено в повному обсязі лізингові платежі за липень 2008 року у розмірі 14 010, 99 грн., за серпень 2008 року у розмірі 18 555, 78 грн., за вересень 2008року в розмірі 18 937,21 грн., загальна сума заборгованості відповідача за Договором-2 становить 51 503,98 грн.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому, колегія апеляційного господарського суду враховує, що належне виконання зобов’язання –це виконання зобов’язання належними суб’єктами, в належному місці, в належний строк, належним предметом та у належний спосіб. Зобов’язання є належно виконано при дотриманні усіх зазначених складових цього принципу.
Умовами Додаткової угоди № 3 від 07.11.2008 року до Договору лізингу №1 передбачено, що лізингові платежі сплачуються відповідачем щомісячно, в термін до 10-го (десятого) числа місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання акту прийому-передачі Предмету лізингу. Лізингові платежі сплачуються відповідачем позивачу в розмірі та порядку, визначених Графіком сплати Лізингових платежів, що наведений у Додатковій угоді № З до Договору лізингу №1 (далі по тексту –«Графік 1»).
Умовами Договору лізингу №2 передбачено, що лізингові платежі сплачуються відповідачем щомісячно, в термін до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем підписання Акту прийому-передачі Предмету лізингу. Лізингові платежі сплачуються відповідачем позивачу в розмірі та порядку, визначених Графіком сплати Лізингових платежів, що наведений у Додатку №1 до Договору лізингу №2 (далі по тексту –«Графік 2»).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та у повному обсязі виконав зобов’язання за Договорами лізингу № 1 та № 2, а саме передав Предмет лізингу відповідачу, що підтверджується Актами прийому-передачі предмету лізингу від 21.09.2006 року та 12.04.2007 року відповідно, підписаних обома сторонами та скріплені печатками.
Однак, як вбачається з матеріалів справи відповідачем були порушені умови Договорів лізингу №1 та №2, а саме, не сплачені в повному обсязі Лізингові платежі, що підлягали до сплати згідно Графікуі та Графіку 2, а саме:
–за Договором лізингу №1 не сплачені в повному обсязі лізингові платежі за «червень»2008 року у розмірі 2 241,56 грн., за «липень»2008 року у розмірі 17 837,76 грн., за «серпень»2008 року у розмірі 18 242,08 грн., за «вересень» 2008 року у розмірі 23 342,68 грн., що разом становить - 61 664,08 грн.;
–за Договором лізингу №2 не сплачені в повному обсязі лізингові платежі за «липень» 2008 року у розмірі 14 010,99 грн., за «серпень»2008 року у розмірі 18 555,78 грн. та за «вересень»2008 року в розмірі 18 937,21 грн., що разом становить 51503,98 грн.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач прострочив зобов’язання по сплаті лізингових платежів по Договору лізингу-1 за період червень-вересень 2008 року на суму в розмірі 61664,08 грн. та за Договором лізингу-2 за період липень-вересень 2008 року на суму в розмірі 515308,98 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно п. 9.4. Договору лізингу №1, п. 8.2. Договору лізингу №2 та ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», позивачу надано право відмовитись від Договорів лізингу № 1 та № 2 та вимагати повернення Предмета лізингу від відповідача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо відповідач не сплатив Лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення по сплаті становить більше 30 (тридцяти) днів.
Враховуючи, що відповідач прострочив сплату лізингових платежів за Договорами лізингу №1 та №2 більше 30 (тридцяти) днів, позивач має право відмовитись від Договорів лізингу №1 та №2 в односторонньому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач відмовився від Договору лізингу №1 та Договору лізингу №2 в односторонньому порядку на підставі відповідного листа (лист № 5533/50.1/2-38.1 від 23.10.2008 року), який був вручений відповідачу особисто під розпис 24.10.2008 року.
Таким чином, у відповідності до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг», відмова від Договорів лізингу № 1 та № 2 була вчинена 24.10.2008 року.
Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу про лізинг, найм (оренду), купівлю продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України, у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Однак, відповідач Предмет лізингу позивачу не повернув,у зв’язку з чим позивач на підставі виконавчих написів, які були вчинені на Договорах лізингу № 1 та № 2 07.11.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чухрій О.С., зареєстровані в реєстрі за № 2859 та за № 2857, звернувся до органів ДВС з відповідною заявою про примусове вилучення у відповідача Предмету лізингу та передачу його на користь позивача.
17.02.2009 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського РУЮ Чижик А.П. на підставі акту вилучення у боржника предметів, зазначених у рішенні та передачі їх стягувачу (Акт серії АА № 019604 та Акт серії АА № 019605) було здійснено вилучення Предмета лізингу у відповідача та передачу його позивачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК, господарські зобов'язання можуть виникати, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.
Частиною 2 ст. 785 Глави 58 «Найм (оренда)»ЦК, визначено право наймодавця вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, у разі якщо останній не виконує обов'язку щодо повернення речі.
Отже, як вбачається з вище викладеного, прострочення відповідача по поверненню Предмета лізингу позивачу складало більше 3 місяців, а саме: з 24.10.2008 року (дата коли відповідач зобов'язаний був повернути позивачу Предмет лізингу) по 17.02.2009 року (дата фактичного повернення Предмета лізингу).
Таким чином, у відповідності до ч. 2 ст. 785 ЦК, ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг», позивач має право нарахувати відповідачу неустойку за 3 місяця прострочення повернення Предмета лізингу у розмірі подвійної плати за користування даним майном, а саме за Договором лізингу-1 нарахована неустойка у розмірі 140 056,08 грн., за Договором лізингу-2 нарахована неустойка у розмірі 167250,42 грн.
Відповідно до п. 1 ст. 622 ЦК України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що відповідачем не було виконано зобов’язання по сплаті лізингових платежів, що підлягають до сплати до відмови позивача від даних договорів, загальний розмір простроченої заборгованості відповідача по сплаті лізингових платежів за Договором лізингу-1 складає 61664,08 грн. та за Договором лізингу-2 –51503,98 грн.
Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що позовні вимоги в частині стягнення лізингових платежів в розмірі 61664,08 грн. за Договором лізингу-1 та 51503,98 грн. за Договором лізингу-2 є правомірними та підлягають задоволенню.
Водночас колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи скаржника про порушення місцевим господарським судом його права на захист, що виявилось в прийнятті Рішення без участі відповідача, незважаючи на подане останнім клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату не менше ніж 20 днів, виходячи з наступного.
Згідно ст. 58 Господарського процесуального кодексу України (ГПК), відповідачу у господарській справі надано право після одержання ухвали про порушення справи надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову.
Як вбачається із матеріалів справи та пояснень відповідача, останній ухвалу суду першої інстанції від 03.08.2009 року про порушення провадження у даній справі, якою розгляд справи було призначено на 25.08.2009 року, отримав 15.08.2009 року, і незважаючи на те, що розгляд справи було відкладено на 22.09.2009 року, відповідач відзиву на позовну заяву із викладенням своїх заперечень проти позову до суду не подавав, хоча і мав на це право.
Також необґрунтованими є доводи скаржника про порушення судом першої інстанції процесуального законодавства, а саме п.п. 1, 3 ст. 77 ГПК України, виходячи з наступного.
Так ст. 77 ГПК зазначено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відповідно до ст. 69 ГПК спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.
Враховуючи те, що позовна заява була одержана судом першої інстанції 30.07.2009 року, то на дату прийняття Рішення 22.09.2009 року суд першої інстанції не міг задовольнити клопотання скаржника про відкладення розгляду справи на іншу дату не менше ніж 20 днів, оскільки наслідком мало б місце порушення судом першої інстанції вимог ст. 69 ГПК щодо строку в які має бути розглянута господарська справа.
Отже судом першої інстанції правомірно відхилено клопотання скаржника про відкладення розгляду справи та розглянуто справу по суті, за наявними у ній матеріалами, оскільки останній був повідомлений про призначення до розгляду справи належним чином і доказів, які б вказували на неможливість забезпечення присутності свого представника на призначену до розгляду справи дату, скаржник до суду не надав.
Стосовно твердження скаржника, яким останній вважає невірним розрахунок нарахування неустойки за порушення строку повернення позивачу Предмету лізингу, то останнє колегією суддів відхиляється, оскільки вказані доводи не підтверджені доказами. Пояснення скаржника, в яких останній вказує «на небажання позивача поспішати забирати у скаржника транспортні засоби»не можуть бути підставою для скасування чи зменшення розміру неустойки. Лист № 46 від 24.12.2008 року не може бути належним доказом, який містить відомості про факт повернення відповідачем Предмету лізингу позивачу, а інших доказів на підтвердження повернення Предмету лізингу раніше дати вказаної в Актах вилучення відповідачем на вимогу апеляційного господарського суду не надано.
Враховуючи наведене, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом Київської області при прийнятті Рішення дотримано вимоги норм матеріального та процесуального права і доводи, викладені в цьому рішенні, є законними і обґрунтованими, а тому підстави для скасування вказаного рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 101-105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд, -
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення господарського суду Київської області від 22.09.2009 року у справі № 9/173-09 залишити без задоволення, а зазначене рішення – без змін.
2. Копію постанови надіслати сторонам у справі.
3. Матеріали справи № 9/173-09 повернути до господарського суду Київської області.
Головуючий суддя: Рудченко С.Г.
Судді:
Корсакова Г.В.
Федорчук Р. В
Дата відправки 18.01.10