У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
27.05.10 Справа №17/313/09
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А. судді Кричмаржевський В.А. , Зубкова Т.П. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Савченко Ю.В.
за участю представників:
- позивача - Шажко І.В. (за довіреністю)
- відповідача - не з'явився
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2010 року
у справі № 17/313/09
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "М’ясна традиція", м.Запоріжжя
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Запоріжжя
про стягнення суми
Установив:
Згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 24.02.2010р. у справі № 17/313/09 (суддя Корсун В.Л.) позов задоволено, стягнуто з відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна традиція", смт. Ювілейне Дніпропетровської області, - 35.731,55грн. основного боргу, 14,68грн. - 3% річних, 357,46грн. державного мита та 236грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_3, відповідач у справі, подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення господарського суду Запорізької області скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на те, що позивачем не доведена наявність заборгованості, зазначає про те, що документальні докази, на які посилається позивач як на підставу наявної заборгованості, складені з
порушенням норм діючого законодавства, а тому не можуть прийматися як доказ у даній справі.
Від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв’язку із неможливістю представника підприємства прибути у судове засідання.
Колегія суддів з цього приводу вважає за необхідне зазначити про наступне.
В силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право <…> брати участь в господарських засіданнях <…>. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Апеляційна інстанція зауважує, що відкладення на підставі статті 77 ГПК України розгляду справи у разі нез’явлення сторони чи її представника за викликом господарського суду є правом, а не обов"язком суду, і використовується ним тоді, коли причини неявки є поважними та обґрунтованими, і неявка сторони чи її представника перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні. Якщо ж суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення, він вправі, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.
Враховуючи відсутність перешкод для перегляду справи, обмеженість розгляду апеляційної скарги визначеними законом процесуальними строками, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі матеріалами і відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відтак колегія суддів клопотання відповідача у справі залишає без задоволення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач та його представник у судовому засіданні зазначають про те, що рішення є законним та обґрунтованим, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно з видатковими накладними №332189 від 26.09.2008р., №333819 від 29.09.2008р., №335481 від 30.09.2008р., №337842 від 02.10.2008р., №339035 від 03.10.2008р. (а.с.10-19) поставлено відповідачеві продукції на загальну суму 35.731,55грн.
На оплату товару позивачем на адресу відповідача надіслана вимога про сплату боргу від 04.06.2009р. (а.с.8-9).
Однак, відповідач отриманий товар не оплатив, у зв’язку з чим позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості за отриманий товар.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов"язання, що виникає між суб"єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб"єкт (зобов"язана сторона, у тому числі боржник) зобов"язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб"єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб"єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов"язаної сторони виконання її обов"язку.
Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що між сторонами виникли господарські зобов'язання майново-господарського характеру, відповідно до яких позивач поставив відповідачеві товар на певну грошову суму, а відповідач не оплатив товар.
Статтею 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Стаття 692 Цивільного кодексу України встановлює зобов’язання покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Пункт 2 статті 193 ГК України передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Запорізької області щодо правомірності стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі - 35.731,55грн.
Також колегія суддів вважає правомірними вимоги позивача про стягнення 14,68грн.- 3% річних та задоволення їх господарським судом.
Так, зокрема, стаття 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Посилання відповідача у поданій апеляційній скарзі на те, що надані позивачем накладні складені з порушенням норм діючого законодавства, не спростовують висновків господарського суду та правомірності позову. Адже накладні містять у собі найменування сторін, найменування товару, його вартість, а також підписи осіб, які передавали та приймали зазначений у самих накладних товар. Підписи осіб скріплені печатками як позивача так і відповідача.
Слід звернути увагу на те, що відповідач в апеляційній скарзі посилається лише на порушення порядку складання накладних, але при цьому не заперечує самого факту отримання продукції.
Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Отже, підписуючи накладні та скріплюючи їх печаткою, відповідач своїми діями підтвердив отримання товару від позивача, а відтак, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначені в апеляційній скарзі доводи та заперечення, є необґрунтованими і не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а рішення господарського суду є таким, що прийняте при всебічному вивченню обставин справи та вирішено у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Постановив:
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м.Запоріжжя, залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 24.02.2010р. у справі № 17/313/09 залишити без змін.
Головуючий суддя Кричмаржевський В.А.
судді Кричмаржевський В.А.
Зубкова Т.П. Мойсеєнко Т. В.