У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
28.04.10 Справа №4/373/09-28/30/10
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Хуторной В.М. , Яценко О.М.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників сторін:
від позивача – Назаренко К.Г. (довіреність № 97 від 29.01.2010 р.)
від відповідача – не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (м. Бердянськ Запорізької області)
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.02.2010 р. вих. № 09-07/153 про повернення без розгляду зустрічної позовної заяви
у справі № 4/373/09 – 28/30/10
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк»
(м. Іллічівськ Одеської області)
до відповідача Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3
(м. Бердянськ Запорізької області)
про стягнення суми,
Відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.11.2009 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі.
22.02.2010 р. Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Запорізької області з зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.02.2010. вих. № 09-07/153 (суддя Яцун О.В.) у прийнятті зустрічного позову відмовлено на підставі п.п. 4, 10 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду обґрунтована приписами ст.ст. 57, 63 ГПК України і мотивована тим, що заявником не надані докази сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановлених порядку та розмірі.
Не погоджуючись з прийнятим судовим актом, Фізична особа – підприємець ОСОБА_3 (відповідач у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.02.2010 р. вих. № 09-07/153.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає ухвалу суду необґрунтованою, такою, що прийнята з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи, та винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що право на подання зустрічного позову нормативно закріплене ст. 60 ГПК України. При цьому посилається на те, що вимоги зустрічного позову мають важливе значення для розгляду по суті справи № 4/373/09 – 28/30/10, а повернення зустрічної позовної заяви унеможливлює об’єктивний розгляд справи.
Щодо посилання в ухвалі суду на відсутність доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу заявник вказує, що в самому тексті зустрічної позовної заяви ним було заявлено клопотання про звільнення його від сплати державного мита та витрат на ІТЗ. Крім того звертає увагу на п. 3.2 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р., згідно з якими суд не вправі повернути позовну заяву з мотиву недодання документів, що є доказами, а може витребувати їх надання до закінчення розгляду справи.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.03.2010 р. апеляційна скарга Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 прийнята до провадження та призначена до розгляду на 28.04.2010 р.
Розпорядженням Першого заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1131 від 28.04.2010 р. справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя – Зубкова Т.П., судді Хуторной В.М., Яценко О.М.
Позивач у справі – Відкрите акціонерне товариство «Морський транспортний банк» – письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав. В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечує. Вважає, що господарський суд, керуючись законом, у відповідно сті з нормами процесуального права дійшов правомірного висновку про повернення зустрічного позову без розгляду. Просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а ухвалу господарського суду по даній справі – без змін. Також, у судовому засіданні представник позивача зазначив, що на даний час зустрічний позов ПП ОСОБА_3 прийнято господарським судом до розгляду та на підтвердження вказаного надав копію ухвали суду.
Представник відповідача (заявника апеляційної скарги) в судове засідання не з’явився. Про причини неявки суду не повідомив. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.
Враховуючи обмеженість перегляду справи в апеляційному порядку визначеними законом процесуальними строками, достатність матеріалів справи для розгляду апеляційної скарги, відсутність перешкод у розгляді апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи та апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
За клопотанням представника позивача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За його згодою в судовому засіданні колегією суддів оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційної інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Відповідно до ст. 60 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов’язаний з первісним. Подання зустрічного позову провадиться за загальними правилами подання позовів.
Тобто, зустрічний позов повинен подаватись з додержанням вимог статей 54 – 58 Господарського процесуального кодексу України.
Статтями 54 та 57 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги щодо форми і змісту позовної заяви та комплектності документів, які повинні додаватися до неї. Зокрема, до позовної заяви, що подається до господарського суду, мають бути додані документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі, а також документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України – «Повернення позовної заяви».
Частина 1 ст. 63 ГПК України зобов’язує суддю, який вирішує питання про прийняття позовної заяви, повернути позовну заяву з підстав неправильного оформлення позовної заяви та доданих до неї документів.
З матеріалів справи вбачається, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було застосовано пункти 4, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі, а також не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Суд вказав, що заявником не надано документів, якими підтверджується сплата державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, що є підставою для повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.
Згідно з ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.
Справляння державного мита в Україні регулюється Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито» (надалі – Декрет), а порядок його обчислення та сплати – Інструкцією про порядок обчислення та сплати державного мита, затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15 і зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 19.05.1993 р. за № 50 (далі – Інструкція).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 2 Декрету об’єктами справляння державного мита є, зокрема, позовні заяви. Пунктом 37 Інструкції визначено, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, що не підлягають вартісній оцінці (про звільнення самовільно зайнятих приміщень, про надання площі в натурі, спори, пов'язані з примушуванням прийняти передаточний баланс тощо).
Згідно з пп. “б” п. 1 ч. 2 ст. 3 Декрету з поданих до господарського суду позовних заяв немайнового характеру справляється мито у розмірі 85,00 грн. (5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
В зустрічному позові відповідачем заявлено вимогу про визнання недійсним кредитного договору. Отже, при його поданні заявник повинен був сплати 85,00 грн. державного мита, як за позовну заяву немайнового характеру, і надати докази оплати до матеріалів зустрічної позовної заяви.
Жодних документів на підтвердження такої сплати заявником не було надано. Відсутні також у додатках до позовної заяви докази оплати позивачем за зустрічним позовом витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Натомість, в тексті зустрічного позову міститься клопотання заявника про звільнення його від сплати державного мита у зв’язку із складною фінансовою ситуацією. Тобто, ним не було сплачено і, відповідно, не було подано доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при зверненні до суду із зустрічною позовною заявою.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов абсолютно правильного висновку щодо наявності підстав для повернення зустрічної позовної заяви без розгляду.
Доводи заявника апеляційної скарги щодо неправомірності повернення судом зустрічного позову зважаючи на заявлене ним при поданні зустрічної позовної заяви клопотання про звільнення його від сплати державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу колегією суддів відхиляються як необґрунтовані.
Господарські суди в своїй діяльності керуються нормами Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими повноважень щодо звільнення особи від сплати державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу їм не надано.
Питання, пов’язані з судовими витратами по господарських справах, врегульовані розділом VI ГПК України.
Статтями 44, 45, 471 ГПК України закріплено імперативні норми щодо обов’язкової сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при поданні до господарського суду позову (в т.ч., зустрічного), за винятком випадків, встановлених законом.
Такі винятки щодо сплати державного мита визначені Декретом, стаття 4 якого містить перелік випадків, в яких особа звільняється від сплати державного мита, а щодо витрат на ІТЗ судового процесу – Порядком оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258, яким встановлено, що позивачі у господарських справах, які відповідно до Декрету звільнені від сплати державного мита, звільнені також і від сплати витрат на ІТЗ суд. процесу.
Заявником у своїй зустрічній позовній заяві не наведено та не надано доказів щодо віднесення його до категорії осіб, які звільняються від сплати державного мита в силу ст. 4 Декрету. З матеріалів справи та апеляційної скарги цього також не вбачається. Туманне посилання заявника на чиюсь «складну фінансову ситуацію» обґрунтовано не було прийнято місцевим господарським судом до уваги, оскільки обов’язок особи сплатити держмито та витрати на ІТЗ судового процесу при зверненні до господарського суду з позовом не поставлено в залежність від її матеріального (фінансового) стану.
При цьому безпідставним є посилання заявника в апеляційній скарзі на Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р., згідно з якими суд не вправі повернути позовну заяву з мотиву недодання документів, що є доказами, а має вимагати їх надання до закінчення розгляду справи. Колегія суддів зауважує, що зазначені роз’яснення жодним чином не стосуються питання дотримання заявником вимог ст.ст. 54 – 57 ГПК України, зокрема, обов’язку надання до позовної заяви, що подається до господарського суду, документів, які підтверджують оплату державного мита у встановлених порядку і розмірі та витрат на ІТЗ судового процесу.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги щодо незаконності ухвали не ґрунтуються на нормах права, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність ухвали господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (м. Бердянськ Запорізької області) залишити без задоволення.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 22.02.2010 р. вих. № 09-07/153 залишити без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Хуторной В.М. Яценко О.М.