У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11.03.10                                                                                               Справа №26/186/09

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

при секретарі:   Акімовій Т.М.

За участю представників сторін:

від позивача  –       Сахарова О.О. (довіреність № 1 від 04.01.2010 р.),

           Ковальська Я.М. (довіреність № 13 від 04.01.2010 р.)                      

від відповідача –   ОСОБА_3 (паспорт серія НОМЕР_1.)                

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Хортицького району (м. Запоріжжя)

на рішення господарського суду Запорізької області від 14.12.2009 р.                                     у  справі  № 26/186/09

за позовом         Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські

                           теплові мережі» Хортицького району (м. Запоріжжя)   

до відповідача  Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 (м. Запоріжжя)

про стягнення суми,

Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну                                «Міські теплові мережі» Хортицького району звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом (з урахуванням уточнень) про стягнення з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 9154,74 грн. основного боргу (за період з лютого по серпень 2009 р.) за договором на відпуск теплової енергії в гарячій воді   № 211 від 18.11.2002 р.    

Рішенням господарського суду Запорізької  області від 14.12.2009 р. у справі       № 26/186/09 (суддя Юлдашев О.О.)  позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 6226,60 грн. основного  боргу. В решті позову відмовлено. Відшкодовано позивачу за рахунок відповідача 69,38 грн. державного  мита та       160,52 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення  судового процесу.                           

                 Не погоджуючись з  прийнятим  у справі судовим  актом,  Концерн «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Хортицького району (позивач у справі) звернувся до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Запорізької  області від 14.12.2009 р. у справі  № 26/186/09 змінити, позов задовольнити у повному обсязі.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, позивач вважає рішення суду помилковим, прийнятим за неповного з’ясування обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права.

          В апеляційній скарзі заявник вказує на те, що, всупереч вимог п. 3 ст. 84 ГПК України, місцевий господарський суд не прийняв до уваги надані позивачем докази в обґрунтування вимоги про стягнення заборгованості за теплову енергію, поставлену відповідачу в лютому 2009 р., та не навів у рішенні підстав відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення боргу за лютий 2009 р.

                    Відзначає, що дійсно, з 20.05.2004 р. і по теперішній час відповідачу гаряча вода не постачається. Однак, згідно Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія включає в себе і опалення і гаряче водозабезпечення. Зауважує, що у виставлених відповідачу рахунках (за спірний період) така послуга, як постачання гарячої води, взагалі не передбачена. Крім опалення в рахунках позивачем виставлено для оплати відповідачу плату за приєднане теплове навантаження (абонплату), яка введена в дію з серпня 2008 р. рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради № 327 від 28.07.2008 р.

          Посилаючись на умови пунктів 3.2, 5.1 укладеного між сторонами договору              № 211 від 18.11.2002 р. та приписи чинного законодавства, зокрема, статті 173, 193, 198 та 199 ГК України, позивач наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 03.02.2010 р. апеляційна скарга  Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Хортицького району прийнята  до провадження та призначена до розгляду на  11.03.2010 р.

Розпорядженням Першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 603 від 11.03.2010 р. справу  передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя   Зубкова Т.П.,  судді  Коробка Н.Д., Шевченко Т.М.

Відповідач у справі – Суб’єкт підприємницької діяльності - фізична особа        ОСОБА_3 – письмовий відзив на апеляційну скаргу не надав.

В судовому засіданні відповідач, який особисто представляв свої інтереси, заявив, що апеляційну скаргу позивача він не визнає.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі. Просять скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у позові і задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

За  клопотанням представників позивача та відповідача апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

           За їх згодою в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

     Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

18.11.2002 р. між Концерном «Міські теплові мережі» в особі Повіреного КП теплові мережі Хортицького району  (Теплопостачальною організацією, позивачем у справі) та Суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною особою ОСОБА_3 (Субспоживачем, відповідачем у справі) було укладено  договір № 211 на відпуск теплової енергії в гарячій воді (надалі – Договір), відповідно до умов якого Теплопостачальна організація зобов’язалась відпускати теплову енергію в гарячій воді Субспоживачу згідно з встановленим планом теплопостачання.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що Субспоживач здійснює оплату платіжних документів, пред’явлених Теплопостачальною організацією, в триденний строк після дати, вказаної в платіжних документах.

Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунки за відпущену теплову енергію проводяться виключно в грошовій формі, в національній грошовій одиниці (гривні) відповідно до встановлених тарифів.

Згідно із п. 7.1 Договору він набуває чинності після підписання його обома сторонами та діє з 18.11.2002 р. по 18.11.2003 р.  

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди сторін про його розірвання (п. 7.2 Договору).

Доказів припинення дії Договору сторонами суду не надано.

Як встановлено господарським судом, 20.05.2004 р. Теплопостачальною організацією було здійснено відключення системи опалення та тепловодопостачання відповідача з причин заборгованості за відпущене тепло споживання та тепловодопостачання, про що складено Акт  б/н від 20.05.2004 р.

27.02.2007 р. відповідач звернувся до Теплопостачальної організації з проханням направити представника для опломбування приладу обліку після держповірки.

Такий захід був проведений 28.02.2007 р., про що складено відповідний двосторонній Акт. Згідно з вказаним Актом прилад обліку споживання гарячої води (водомір) був справний, опломбований пломбою Концерну «МТМ», допущений до експлуатації; Субспоживач повідомлений про порядок зняття показань та надання даних до Теплопостачальної організації.

Виконуючи свої договірні зобов’язання, позивач в період з лютого по серпень 2009 р.  поставив відповідачу  теплову  енергію на  загальну  суму 9654,74 грн.

Для оплати спожитої за вказаний період теплової енергії позивачем виставлялися відповідачу відповідні рахунки на загальну суму 9654,74 грн. (за лютий 2009 р. – на 2928,14 грн., за березень 2009 р. – на 3814,65 грн., за квітень 2009 р. – на 582,39 грн., за травень 2009 р. – на 582,39 грн., за червень 2009 р. – на 582,39 грн., за липень 2009 р. – на 582,39 грн. та за серпень 2009 р. – на 582,39 грн.). Копії рахунків і поштових реєстрів на відправлену замовлену кореспонденцію містяться в матеріалах справи.

Відповідач їх оплату у визначені Договором строки не здійснював.

За твердженням позивача, за отримані протягом вказаного періоду послуги відповідач здійснив часткову оплату – в загальній сумі 1050,00 грн.

Однак, 16.11.2009 р. відповідач звернувся до позивача з письмовою заявою про зарахування сплаченої ним в якості оплати за спірний період суми 550,00 грн. (платіжне доручення № 99 від 07.07.2009 р.), як оплати згідно з рішенням господарського суду Запорізької області від 08.05.2009 р. по справі № 11/168/09.

У зв’язку з цим вказана сума (550,00 грн.) була вирахувана позивачем з оплат за спірний період, що призвело до збільшення суми заборгованості відповідача.

В результаті предметом  судового розгляду  у даній справі стали позовні вимоги про стягнення з СПД ФО ОСОБА_3 на користь  Концерну «Міські теплові мережі»  в особі Філії Концерну «МТМ» Хортицького району основного боргу за Договором (за період з лютого по серпень 2009 року) в сумі 9154,74 грн.                

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, в силу наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін ґрунтуються на Договорі № 211,  який  за  своєю правовою природою  є  договором  про  надання  послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони  (замовника)  надати   послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії  або  здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Договір про надання послуг є двосторонньозобов’язувальним, оскільки і виконавець, і замовник наділені як правами, так і обов’язками. На виконавця покладено обов’язок надати послугу і надано право на одержання відповідної плати або відшкодування фактичних витрат, необхідних для виконання договору. Замовник, в свою чергу, зобов’язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуги з боку виконавця.

Статтею 903 ЦК України встановлено: якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,             у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до  звичаїв  ділового  обороту або інших вимог,  що  звичайно ставляться.

Аналогічні  приписи  містить   ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від виконання зобов’язань або одностороння  зміна його умов, крім випадків, передбачених законом або договором, не допускається (ст.193 ГК України  та ст. 525 ЦК України).

Виходячи з матеріалів справи, позивач належним чином виконував свої договірні зобов’язання. Зокрема, протягом лютого-серпня 2009 року ним було надано відповідачу послуг за Договором на загальну суму 9654,74 грн. Жодних скарг або претензій щодо отриманих протягом спірного періоду послуг відповідач позивачу не пред’являв.

Однак, всупереч умов Договору та вимог чинного законодавства, відповідач виставлені позивачем рахунки оплатив лише частково. В якості оплати за Договором (за спірний період, з урахуванням заяви відповідача від 16.11.2009 р.)  позивачем прийнято перераховані відповідачем грошові кошти в загальній сумі 500,00 грн.

Таким чином, в результаті неналежного виконання договірних зобов’язань у відповідача утворилась заборгованість в сумі 9154,74 грн.

Доказів погашення суми боргу за отриману протягом лютого-серпня 2009 року теплову енергію відповідачем  суду  не надано.

Незважаючи на це, за результатом розгляду спору в першій інстанції місцевий господарський суд позов задовольнив лише частково, стягнувши з відповідача заборгованість за березень-серпень 2009 року, і відмовив у задоволення позову в частині стягнення боргу за лютий 2009 р.

При цьому, з посиланням на акт від 20.05.2004 р. (про відключення системи опалення відповідача) та акт від 28.02.2009 р. (про підключення, опломбування приладу обліку споживання гарячої води відповідача і допущення його до експлуатації), судом зроблено висновок про те, що, нібито, з 20.05.2004 р. по 28.02.2009 р.  постачання теплової енергії позивачем відповідачу на умовах Договору не відбувалось.

Такий висновок місцевого господарського суду є хибним і не ґрунтується на матеріалах справи.

Колегія суддів наголошує, що Акт про підключення, опломбування приладу обліку споживання гарячої води відповідача і допущення його до експлуатації, копія якого міститься в матеріалах справи, складено і погоджено сторонами в 2007 році (28.02.2007 р., а не 28.02.2009 р., як помилково зазначено в рішенні суду).

Відтак, вказаний документ не може бути підставою для висновку про відсутність теплопостачання приміщення відповідача в період, починаючи з 28.02.2007 р., і, відповідно, для відмови у задоволенні позову щодо стягнення з відповідача заборгованості з теплопостачання за лютий 2009 р.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Будь-які докази того, що в лютому 2009 р. відповідачу не надавались послуги за Договором, в матеріалах справи відсутні (відповідач навіть не стверджує цього). Згідно з поясненнями представників позивача, в лютому 2009 р. жодних актів про підключення, опломбування приладу обліку споживання гарячої води відповідача і допущення його до експлуатації сторонами не складалось і суду першої інстанції, відповідно, не надавалось.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення 9154,74 грн. основного боргу за Договором (за період з лютого 2009 р. по серпень 2009 р.) заявлена позивачем обґрунтовано  і  підлягає  задоволенню  у  повному  обсязі.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга позивача задовольняється.

Враховуючи допущене  судом  першої  інстанції  невірне застосування  норм  матеріального права та часткову невідповідність викладених в оскаржуваному рішенні висновків суду фактичним обставинам справи, судовий  акт  у справі  слід частково скасувати – в частині відмови у стягненні з відповідача на користь позивача боргу за лютий 2009 р., позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 49 ГПК України судові витрати по розгляду справи    в суді першої та апеляційної інстанцій покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Хортицького району (м. Запоріжжя) задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 14.12.2009 р. у справі            № 26/186/09  частково скасувати і прийняти нове рішення.

Позов  задовольнити.

Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 (м. Запоріжжя) на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Хортицького району (м. Запоріжжя) 9154,74 грн. основного боргу, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Стягнути з Суб’єкта підприємницької діяльності – фізичної особи ОСОБА_3 (м. Запоріжжя) на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Хортицького району (м. Запоріжжя) 51,00 грн. державного мита за перегляд рішення апеляційною інстанцією. Видати наказ.

Видачу відповідних наказів із зазначенням необхідних реквізитів доручити господарському суду Запорізької області.