КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
26.01.10 р. № 07/1101
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді: Фаловської І.М. (доповідач по справі),
суддів:
Мазур Л. М.
Чорногуза М. Г.
при секретарі судового засідання – Цуркан Л.В.,
розглянувши апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 26.10.2009 року,
у справі № 07/1101 (суддя Дорошенко М.В.),
за позовомфізичної особи –підприємця ОСОБА_3, м. Черкаси,
до
про фізичної особи –підприємця ОСОБА_4, м. Черкаси,
визнання правочинів недійсними,
Представники сторін в судове засідання не з’явились;
в с т а н о в и в :
До господарського суду Київської області звернулась фізична особа –підприємець ОСОБА_3 з позовною заявою до фізичної особи –підприємця ОСОБА_4 про визнання правочинів недійсними.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.10.2009 року провадження припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України та стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 1149 грн. витрат за проведення судово - почеркознавчої експертизи, а також стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 в доход Державного бюджету України 1700 грн. штрафу.
Не погоджуючись із вищевказаною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Київського міжобласного апеляційного господарського суду, в якій просить ухвалу місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення оплати за експертизу та штрафу.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, скаржник посилається на те, що при винесенні оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд зробив висновки, які частково не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим останнє підлягає частковому скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 27.11.2009 року вказану апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні за участю уповноважених представників сторін.
Відповідач не скористався наданим йому ст. 96 ГПК України процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, що не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду по суті за наявними в справі матеріалами відповідно до ст.ст. 75, 96, 99 ГПК України.
Розпорядженням заступника Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 22.12.2009 року змінено склад колегії суддів у справі та призначено її розгляд у складі колегії: головуючий суддя Фаловська І.М., судді Мазур Л.М. та Чорногуз М.Г.
В судове засідання 26.01.2010 року представники сторін не з’явились про причини неявки суд не повідомили.
Колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для здійснення апеляційного перегляду оскаржуваної ухвали.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК Україні, апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, фізичною особою –підприємцем ОСОБА_3 заявлено позов про визнання недійсними договору про спільну діяльність від 11.12.2006р., додаткових угод до цього договору від 09.01.2007р. №1, від 28.02.2008р. №2 та акту попереднього розподілу часток у спільній діяльності від 28.02.2008р., сторонами у яких є позивач і відповідач.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він особисто не підписував спірного договору, додаткових угод та акту попереднього розподілу часток у спільній діяльності. У зв'язку з цим представник позивача в місцевому господарському суді заявив письмове клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи з метою встановлення приналежності підписів на спірних документах позивачу.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 24.06.2009 року по даній справі була призначена почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, а оплату витрат, пов'язаних з її проведенням, було покладено на позивача. На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено.
Листом від 26.08.2009 року №5913 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повідомив господарський суд Черкаської області про те, що судово-почеркознавча експертиза ним виконана, але її вартість у сумі 1149грн. не оплачена.
Ухвалою від 02.09.2009 року господарський суд Черкаської області провадження у поновив та ще раз зобов'язав позивача оплатити вартість експертизи.
Позивач ухилився від вчинення покладених на нього господарським судом дій щодо оплати вартості експертизи, натомість звернувся до господарського суду Черкаської області з письмовою заявою від 23.09.2009р. про залишення позову без розгляду.
Ухвалою від 24.09.2009р. господарський суд Черкаської області відмовив у задоволенні заяви позивача про залишення позову без розгляду і запропонував відповідачу оплатити вартість проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз судово - почеркознавчої експертизи.
Згідно з квитанцією від 07.10.2009 року відповідач повністю оплатив вартість вказаної експертизи у сумі 1149 грн.
09.10.2009р. позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про відмову від позову.
Оскільки, відмова позивача від позову не суперечила законодавству України та не порушувала права і охоронювані законом інтереси інших осіб, то господарський суд Черкаської області вирішив на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження по справі.
Крім цього, разом з припиненням провадження по справі, місцевий господарський суд стягнув з позивача, понесені відповідачем витрати за проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 1149 грн. та за ухилення позивачем від вчинення покладених на нього господарським судом дій щодо оплати вартості експертизи штраф у сумі 1700 грн.
Однак, колегія суддів частково не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та зазначає наступне.
Статтею 83 ГПК України передбачено стягнення з винної сторони в доход Державного бюджету України штрафу у розмірі до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за ухилення від вчинення дій, покладених на сторону.
Такі дії, як ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону або бездіяльність можуть розцінюватись як зловживання процесуальними правами і тягти за собою наслідки, зокрема, стягнення штрафу з винної сторони в доход Державного бюджету України.
Судом першої інстанції було стягнуто з позивача 1700 грн. штрафу за ухилення від сплати коштів за проведену судову експертизу.
Однак, для застосування такої міри відповідальності як стягнення штрафу на підставі п. 5 ст. 83 ГПК України необхідно довести факт зловживання процесуальними правами та вчинення дій або бездіяльності, які направлені на затягування судового процесу.
Так, колегія суддів зазначає, що нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов’язку оплати експертизи стороною. Однак, відповідно до Роз’яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання практики призначення судової експертизи»№ 02-5/424 від 11.11.1998 року витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована особа. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони від оплати витрат, пов’язаних з проведенням судової експертизи, господарський суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що за ухилення заінтересованої сторони (позивача) від оплати витрат за проведення судової експертизи місцевий господарський суд повинен був після повернення матеріалів справи з експертної установи розглянути справу за наявними доказами. А після закінчення розгляду справи витрати, пов’язані з проведенням судової експертизи розподілити на загальних підставах, визначених ст. 49 ГПК України.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, місцевим господарським судом було стягнуто з позивача витрати по оплаті судової експертизи в розмірі 1149 грн. Крім цього, як вже було встановлено вище, з позивача також було стягнуто штраф за ухилення від сплати витрат за проведення експертизи в розмірі 1700 грн.
В апеляційній скарзі позивач зазначив, що не оплата за проведення експертизи пов’язана зі скрутним фінансовим становищем останнього.
Місцевий господарський суд підстав, що могли б спростувати твердження позивача не навів, отже вина позивача не доведена.
Апеляційним господарським судом під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили про навмисне зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що застосування такої міри відповідальності, як стягнення з позивача штрафу за ухилення від сплати витрат за проведення судової експертизи в розмірі 1700 грн. є безпідставним та необґрунтованим.
Разом з тим, розподіл судових витрат, шляхом покладення обов’язку оплати судової експертизи на позивача є об’єктивним та ґрунтується на нормах чинного законодавства, навіть за відсутності вини позивача щодо ухилення від сплати коштів за проведення експертизи, оскільки її проведення відбулося за ініціативою позивача та ухвала про припинення провадження по справі була прийнята на підставі заяви позивача про відмову від позову, тому в даному випадку, відповідно до ст. 49 ГПК України на позивача покладаються витрати за розгляд справи.
Відповідно до Роз’яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 ГПК України»в разі відмови у позові повністю всі витрати покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевий господарський суд частково не вірно застосував норми процесуального права, що призвело до прийняття неправильної ухвали, зокрема, помилкового висновку щодо стягнення з позивача штрафу у розмірі 1700 грн., у зв’язку з чим наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду Черкаської області від 26.10.2009 року у справі № 07/1101 в цій частині.
Крім того, приймаючи до уваги те, що із апеляційних скарг на ухвали господарських судів державне мито не справляється, сплачене скаржником апеляційної скарги мито підлягає поверненню.
Керуючись ст.ст. 99, 101, п. 2 ч. 1 ст. 103, ч. 2 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Апеляційну скаргу фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 на ухвалу господарського суду Черкаської області від 26.10.2009 року у справі № 07/1101 задовольнити частково.
2. Ухвалу господарського суду Черкаської області від 26.10.2009 року у справі № 07/1101 в частині стягнення з фізичної особи –підприємця ОСОБА_3 штрафу в розмірі 1700 грн. скасувати.
3. Решту частини ухвали господарського суду Черкаської області від 26.10.2009 року у справі № 07/1101 залишити без змін.
4. Повернути з Державного бюджету України фізичній особі –підприємцю ОСОБА_3 (18005, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) 42,50 грн. державного мита, яке сплачене за квитанцією № 230220 від 03.11.2009 року.
5. Матеріали справи № 07/1101 повернути до господарського суду Черкаської області.
Головуючий суддя: Фаловська І.М.
Судді:
Мазур Л. М.
Чорногуз М. Г.
Дата відправки