ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
_________________________________________________
__________________________________________________________________________________
10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" травня 2010 р. Справа № 5/774
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Гулової А.Г.
суддів: Пасічник С.С.
Щепанської Г.А.
при секретарі Феськовій М.Ю. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Куравського О.О. - представника за довіреністю №245 від 17.03.2010р.,
Харковини А.Б. - представника за довіреністю №250 від 17.03.2010р.,
від відповідача: не з'явилась,
розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика", смт.Миропіль Романівського району Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "28" вересня 2009 р. у справі № 5/774 (суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика", смт.Миропіль Романівського району Житомирської області
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м.Бердичів Житомирської області
про стягнення 45631,46грн.,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Житомирської області від 28.09.2009р. у справі №5/774 в позові Відкритого акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення 45631,46грн., з яких 28582,46грн. - балансова вартість навантажувача та 17049,00грн. - вартість ремонту навантажувача, відмовлено.
Вважаючи, що вказане рішення прийняте місцевим господарським судом з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, недоведеністю цих обставин, які суд визнав встановленими, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати та прийняти нове - про задоволення позову в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначає, зокрема, наступне:
- не зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлялась про дату, час ті місце слухання справи, вона неодноразово ухилялась від участі у розгляді справи, що призвело до суттєвої неповноти дослідження обставин справи стосовно індивідуальних та родових ознак навантажувача, який здавався в ремонт, та навантажувача, який відповідач передала невідомій особі, однак, приймаючи рішення, суд першої інстанції залишив це без уваги та не застосував до відповідача штрафні санкції;
- судом не взято до уваги, що позивач оплатив вартість ремонтних робіт в сумі 17049,00грн., що не заперечила відповідач, однак, судом не стягнуто з відповідача нанесені позивачеві збитки;
- поза увагою суду залишено й те, що у відмовному матеріалі Бердичівської міськрайпрокуратури є пояснення осіб, які стверджували, що саме автонавантажувач, який було отримано на ремонт з ВАТ "Миропільська паперова фабрика", ними було передано в тимчасове користування іншим особам, які його не повернули, з чого вбачається, що автонавантажувач позивача і на даний час знаходиться у осіб, які його не повернули.
Відповідач не погодилась з апеляційною скаргою, надавши пояснення по суті спору у письмових запереченнях на скаргу, зареєстрованих апеляційним господарським судом 24.12.2009р. за вх.№02-01/8397/09 (т.1 а.с.130-131). Просить залишити оскаржене рішення без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Відповідач або уповноважений нею представник в засідання суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Вищий арбітражний суд України в своєму роз'ясненні від 18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" звернув увагу судів на те, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Зважаючи на те, що відповідач була своєчасно та належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 28.04.2010р., враховуючи положення ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів визнала можливим розглядати апеляційну скаргу без участі відповідача або її представника за наявними в матеріалах справи доказами.
Представники позивача в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважають рішення господарського суду першої інстанції від 28.09.2009р. у даній справі прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим просять його скасувати та прийняти нове рішення - про задоволення позову.
Крім того, представниками позивача було заявлено клопотання про призначення судової експертизи для вирішення питання ідентифікації поверненого відповідачем навантажувача.
Однак, вказане клопотання відхилено як безпідставне з огляду на те, що позивачем не надано доказів, які б містили інформацію про індивідуальні ознаки навантажувача, переданого відповідачу для ремонту згідно накладної №28 від 21.06.2007р.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
04.06.2007р. між Відкритим акціонерним товариством "Миропільська паперова фабрика" та підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір №06/07 (т.1 а.с.28-30), відповідно до якого ВАТ "Миропільська паперова фабрика (за договором "замовник") оплачує, а підприємець ОСОБА_4 (за договором "виконавець") виконує замовникові капітальний ремонт дизельного навантажувача ДВ 1818.561.
Перелік робіт вказано у п.1.1. договору.
Згідно з п.2.1. вказаного договору його вартість 15000,00грн., у тому числі 2500,00грн. ПДВ.
Пунктами 2.2.-2.3. договору передбачено, що замовник здійснює передоплату у розмірі 30% від суми договору (4500,00грн.) на розрахунковий рахунок виконавця після підписання договору, а остаточну суму у розмірі 70% вартості договору (10500,00грн.) замовник перераховує на рахунок виконавця після виконання робіт, але не пізніше трьох днів після підписання акта виконаних робіт.
Оплату за технічне обслуговування навантажувача замовник здійснює за виконану роботу згідно виставленого рахунку (п.2.4. договору).
У відповідності до п.3.1. договору після його підписання та отримання передоплати виконавець приступає до виконання передбачених пунктом 1.1. робіт
В п.3.2. договору сторони погодили термін виконання робіт - 15 днів після отримання передоплати.
Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом на протязі трьох днів з моменту повідомлення замовника про готовність предмету договору до приймання (п.3.4. договору).
Як свідчать матеріали справи, по накладній №28 від 21.06.2007р. (т.1 а.с.11) ВАТ "Миропільська паперова фабрика" передало підприємцеві ОСОБА_4 через ОСОБА_5 дизельний навантажувач ДВ 1818561 на ремонт.
Платіжними дорученнями від 04.06.2007р. на суму 349,00грн., від 09.06.2007р. на суму 4500,00грн. та від 18.10.2007р. на суму 12200,00грн. (т.1 а.с.12-14) ВАТ "Миропільська паперова фабрика" перерахувало підприємцю за ремонт навантажувача згідно договору №06/07 від 04.06.2007р. кошти на загальну суму 17049,00грн.
Як встановлено ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договорів та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.526 ЦК України, ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України, ч.7 ст.193 ГК України).
Частиною 1 ст.530 ЦК України встановлено: якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 2 цієї норми передбачено: якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
В серпні 2008 року, посилаючись на невиконання підприємцем ОСОБА_4 своїх обов'язків за договором №06/07 від 04.06.2007р., Відкрите акціонерне товариство "Миропільська паперова фабрика" звернулось в господарський суд Житомирської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про стягнення 45631,46грн. збитків, з яких: 28582,46грн. – вартість навантажувача, 17049,00грн. – вартість відновлювального ремонту.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, товариство зазначило, зокрема, що згідно укладеного між ним та відповідачем договору №06/07 від 04.06.2007р. по накладній №28 від 21.06.2007р. (т.1 а.с.11) відповідач через представника "замовника" (ВАТ "Миропільська паперова фабрика") ОСОБА_5 отримала для проведення капітального ремонту навантажувач ДВ 1818.561 кара з робочим двигуном 3900, насосом високого тиску, балансовою вартістю 28582,46грн., балансовий рахунок №10, стрічка балансу №031, однак, незважаючи на перерахування товариством повної вартості проведення капітального ремонту в сумі 17049,00грн., відповідач у встановлений п.3.2. договору від 04.06.2007р. 15-денний термін після передоплати вартості ремонту, навантажувач не повернула, від відповідей на звернення товариства щодо уточнення дати повернення навантажувача ухилялась, а надіслану товариством претензію №765 від 14.12.2007р. (а.с.15) залишила без відповіді та задоволення, що спричинило товариству збитки в розмірі вартості навантажувача (28582,46грн.) та вартості ремонту (17049,00грн.) та стало приводом для врегулювання спору в судовому порядку.
Судовою колегією враховується наступне.
Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Як передбачено ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з ч.1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: наявності збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками та вини.
Недоведення хоча б одного із цих елементів виключає можливість задоволення вимоги про стягнення збитків.
Стаття 33 ГПК України встановлює правило, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно частини 2 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до абз.1 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт передачі позивачем відповідачеві для проведення ремонту дизельного навантажувача ДВ 181561 по накладній №28 від 21.06.2007р. та оплата позивачем вартості цього ремонту в сумі 17049,00грн.
З посиланням на неналежне виконання підприємцем ОСОБА_4 своїх обов'язків за договором від 04.06.2007р. щодо повернення відремонтованого навантажувача позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення збитків в розмірі вартості балансової навантажувача - 25582,46грн., на підтвердження якої позивач надав витяг з Книги основних засобів та довідку №842 від 26.02.2008р. (т.1 а.с.91,16) та вартості ремонту в сумі 17049,00грн., яка підтверджується платіжними дорученнями від 04.06.2007р., 09.06.2007р., від 18.10.2007р. (т.1 а.с.12-14).
На підтвердження того, що відповідач навантажувач не повернула, позивач в ході судового розгляду справи надав повідомлення про скоєння злочину, адресоване прокурору м.Бердичева (т.1 а.с.41-42), в якому виконавчим директором ВАТ "Миропільська паперова фабрика" ОСОБА_6 було надано пояснення, що по приїзду до відповідача в кінці лютого 2008 року було з'ясовано, що навантажувач у підприємця відсутній, в зв'язку з чим заявлено клопотання про порушення кримінальної справи проти ОСОБА_4
Крім того, як пояснив представник позивача, свідченням відсутності навантажувача на підприємстві є та обставина, що в книзі основних засобів обліку сч.10 2006р. трьохтонний навантажувач списаний.
Оцінивши зібрані у справі докази та обставини справи в сукупності з аналізом норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими й такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, всупереч правилу ст.33 ГПК України, позивачем не доведено наявності збитків, як складової цивільного правопорушення.
Так, 26.01.2009р. помічника прокурора м.Бердичева за результатами розгляду заяви виконавчого директора ВАТ "Миропільська паперова фабрика" ОСОБА_6 було винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи (т.1 а.с.99) відносно підприємця ОСОБА_4
З пояснень підприємця ОСОБА_4, які містяться у відмовному матеріалі (т.1 а.с.93), вбачається, що вона не заперечує факт отримання від позивача дизельного навантажувача "Балканкар" ДВ 18.1561 та перерахування позивачем коштів в сумі 17049,00грн., які використані для проведення ремонту навантажувача, однак, за твердженням підприємця, навантажувач позивачу повернуто і він знаходиться на території паперової фабрики.
На підтвердження факту повернення позивачеві навантажувача відповідач надала копію накладної №45 від 22.02.2008р. (т.1 а.с.95), з якої вбачається, що підприємець ОСОБА_4 передала позивачу через ОСОБА_5 автонавантажувач "Балканкар".
Працівник позивача ОСОБА_5, в ході здійснюваної прокуратурою перевірки, пояснив (т.1 а.с.97), що бачив відремонтований навантажувач у відповідача до 18.10.2007р., а згодом, після його неодноразових звернень щодо повернення навантажувача, було з'ясовано, що останній у відповідача відсутній, оскільки чоловік останньої – ОСОБА_7 - передав даний навантажувач на користування іншій особі. Водночас, ОСОБА_5 вказав, що він усно домовився з ОСОБА_7 про повернення позивачеві, до з'ясування місцезнаходження належного позивачеві навантажувача, іншого навантажувача – трьохтонного, замість двохтонного, і 28.02.2008р. він (тобто ОСОБА_5.) прийняв рішення забрати трьохтонний навантажувач, про що повідомив головного інженера ВАТ "Миропільска паперова фабрика".
У відмовному матеріалі наявні також письмові пояснення від 03.04.2008р. чоловіка відповідача – підприємця ОСОБА_8 (т.1 а.с.96), який зазначив, що переданий позивачем навантажувач він ремонтував особисто, однак, в зв'язку з тим, що протягом тривалого часу кошти товариством в повному обсязі не перераховувались, а ціни на запчастини зростали, своєчасно виконати ремонт він не зміг. Звернув увагу, що жодний завод не виготовлює двохтонні навантажувачі "Балканкар", в зв'язку з чим вважає безпідставними твердження ОСОБА_5 про те, що позивачеві було повернено інший навантажувач.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 24.09.2009р. (т.1 а.с.101) директор ВАТ "Миропільська паперова фабрика" ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснив, що товариством був отриманий інший навантажувач ніж той, що здавався відповідачу на ремонт.
В зв"язку з цим доводи позивача про те, що у відмовному матеріалі Бердичівської міськрайпрокуратури є пояснення осіб, які стверджували, що саме автонавантажувач, який було отримано на ремонт з ВАТ "Миропільська паперова фабрика", ними було передано в тимчасове користування іншим особам, які його не повернули, з чого вбачається, що автонавантажувач позивача і на даний час знаходиться у осіб, які його не повернули, до уваги не беруться, оскільки факт повернення відповідачем навантажувача позивачеві згідно накладної №45 від 22.02.2008р. останнім належними та допустимими доказами не спростований.
Посилання позивача на те, що йому повернено інший навантажувач є необґрунтованими, оскільки накладна №28 від 21.06.2007р. (т.1 а.с.11) не містить будь-яких ідентифікуючих ознак дизельного навантажувача ДВ 1818561, який був переданий позивачем відповідачу (вантажопідйомність, рік випуску, тип двигуна, потужність тощо). Відсутні й дані про його вартість на момент передачі.
В наданій позивачем копії Інструкції по експлуатації універсального автонавантажувача ДВ 1818.56.1 (т.2 а.с.39-78), виробником якого є завод електро- та автонавантажувачів "СРЕДЕЦ" Господарського підприємства "Балканкар" (Софія, Болгарія), зазначено, що даний механізм має вантажопідйомність 1тн.
Державне підприємство "Житомирський експертно-технічний центр Національного науково-дослідного інституту промислової безпеки та охорони праці" у відповідь на запит апеляційного господарського суду листом №1512/10 від 21.12.2009р. (т.1 а.с.136) повідомило, що, на його думку, дизельний навантажувач ДВ 188.1561, вказаний у накладній №28 від 21.06.2007р., згідно якої відбулась передача навантажувача позивачем відповідачеві, та навантажувач "Балканкар", зазначений у накладній №45 від 22.02.2008р., є ідентичними і виготовляються на об'єднанні "Балканкар", завод електро- та автонавантажувачів "СРЕДЕЦ" (Софія, Болгарія).
У накладній №45 від 22.02.2008р. про передачу відповідачем позивачеві навантажувача "Балканкар" також не вказано технічних характеристик даного механізму (т.1 а.с.95).
В наданому позивачем витягу з Книги обліку основних засобів сч.10 2006 (т.2 а.с.37-38, 147-150) за порядковим номером 43 наявний запис по трьохтонному дизельному навантажувачу балансовою вартістю станом на 01.01.2006р. 22524,00грн., яка поступово зменшувалась, а за порядковим номером 44 значиться дизельна кара ДВ 1818.56.1 балансовою вартістю 28582,46грн. станом на 01.01.2006р., залишкова вартість якої станом на 01.06.2007р. становить 5780,25грн. (т.1 а.с.91, т.2 а.с.35).
Таким чином, у позивача перебували на обліку, як двохтонний, так і трьохтонний навантажувач, тоді як представник позивача в судовому засіданні 18.05.2010р. стверджував, що підприємство не використовує в своїй господарській діяльності трьохтонні навантажувачі, а наявний на обліку навантажувач списаний.
Проте, доказів на підтвердження факту списання навантажувача представник позивача не надав.
Колегія суддів звертає увагу також на ту обставину, що довідка позивача про балансову вартість автонавантажувача, яка визначена станом на 01.01.2006р., не може бути належним доказом дійсної його вартості на момент передачі, тому, що в червні 2007 року (до передання його відповідачеві) даний навантажувач був несправний та потребував капітального ремонту, в зв'язку з чим його дійсна вартість на момент передачі не відповідає тій вартості, яка була станом на 01.01.2006 року та заявлена позивачем до стягнення як збитки.
Однак, це не впливає на вирішення спору по суті, оскільки позивачем, всупереч правилу ст.33 ГПК України, належними доказами не доведено, який саме навантажувач та якою вартістю, було передано відповідачу на ремонт, й, відповідно, що він отримав від відповідача з ремонту інший навантажувач, в зв'язку з чим господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 28582,46грн. є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Необґрунтованими й безпідставними є вимоги позивача про стягнення з відповідача 17049,00грн. вартості відновлювального ремонту, оскільки, як пояснила відповідач та як вбачається з постанови від 26.01.2009р. про відмову у порушенні кримінальної справи (т.1 а.с.99), дані кошти були використані на проведення ремонту.
Позивачем не доведено належними доказами, що йому повернено невідремонтований навантажувач.
Як вбачається з накладної №45 від 22.02.2008р., позивач прийняв навантажувач від підприємця ОСОБА_4 після капітального ремонту без зауважень.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд Житомирської області дав правильну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, повно з'ясував обставини спору та дійшов правильного висновку про відмову у позові.
Доводи апеляційної скарги спростовуються наведеним вище та не є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, яке слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 28 вересня 2009 року у справі №5/774 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика", смт.Миропіль Романівського району Житомирської області - без задоволення.
2. Справу №5/774 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Гулова А.Г.
судді:
Пасічник С.С.
Щепанська Г.А.
Віддрук. 4 прим.:
1 - до справи,
2, 3 - сторонам
4 - в наряд