КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

____________________________________________

01601, м.Київ,  вул.Жилянська 58-б                                                       тел. 284-37-31

Іменем   України

                                          П О С Т А Н О В А

02.04.10 р.                                                                                          № 8/175-09          

Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді:                    Майданевич А.Г. (доповідач по справі),

суддів:

                                                  Рудченка С.Г.

                                                  Корсакової Г.В.

за участю представників :  

від прокуратури: Пінкос Т.А. –прокурор (приймав участь у судовому засіданні 26.03.2010 року);

від позивача: Черепан С.М. –представник;

від відповідача: Овсієнко Р.М. –представник;

від третьої особи: ОСОБА_6 –представник,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин»на рішення господарського суду Київської області від 21.12.2009 року,

у справі № 8/175-09 (суддя Чорна Л.В.)

за позовом          Прокуратури Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради, м. Вишгород, Київська область

до                    товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин», м. Вишгород, Київська область

за участю третьої особи суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи –підприємця ОСОБА_7, м. Вишгород, Київська область

про                    визнання недійсним договору купівлі-продажу,-  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 21.12.2009 року по справі № 8/175-09 задоволено повністю позовні вимоги Прокуратури Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Вишгородської міської ради (далі - позивач) до           товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин»(далі –відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу. Визнано недійсним договір купівлі-продажу диспетчерського пункту, укладеного між Вишгородською міською радою та ТОВ «Валентин», посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шостаком В.А. Стягнуто з відповідача в доход державного бюджету України 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду Київської області, товариство з обмеженою відповідальністю «Валентин»звернулося до апеляційного господарського суду зі скаргою в якій просить рішення господарського суду Київської області від 21.12.2009 року скасувати та прийняти нове рішення суду, яким в позові відмовити. В своїх доводах заявник посилався на те, що при винесені рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Прокуратура Вишгородського району на підставі ст. 96 ГПК України надіслала відзив на апеляційну скаргу в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Валентин»на рішення господарського суду Київської області від 21.12.2009 року у справі № 8/175-09 відмовити повністю, рішення залишити без змін.

Суб’єктом підприємницької діяльності фізичної особи –підприємцем ОСОБА_7 на підставі ст. 96 ГПК України надано суду відзив на апеляційну скаргу в якому просить у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Валентин»на рішення господарського суду Київської області від 21.12.2009 року у справі № 8/175-09 відмовити повністю, рішення залишити без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні надав свої пояснення й підтримав доводи, які викладені в апеляційній скарзі та просив апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Київської області від 21.12.2009 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Представник позивача в судовому засіданні надав свої пояснення й заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі та просив рішення господарського суду Київської області від 21.12.2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин»- без задоволення.

Представники прокуратури в дане судове засідання не з’явились, про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення поштових відправлень, які знаходиться в матеріалах справи, про поважні причини неявки суд не повідомили. Однак, у судовому засіданні 26.03.2010 року прокурор приймав участь та надав свої пояснення в яких заперечив проти доводів, які викладені відповідачем в апеляційній скарзі і просив рішення господарського суду Київської області від 21.12.2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин»- без задоволення.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, Київським міжобласним апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.02.2006 року рішенням Вишгородської міської ради №29/4 «Про перелік об’єктів, що підлягають приватизації у 2006 року»затверджено перелік об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу у 2006 року.

Доручено фінансово-бухгалтерському відділу виконавчого комітету Вишгородської міської ради відповідно до ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», наказу Фонду Державного майна України №1511 від 30.07.1998 року до 30.04.2006 року провести процедуру підготовки об’єктів малої приватизації до продажу, зокрема, подати на затвердження виконавчим комітетом Вишгородської міської рада існуючі акти оцінки вартості об’єктів приватизації; провести інвентаризацію майна об’єктів малої приватизації з залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснити оцінку його вартості.

Після закінчення процедури підготовки кожного окремого об’єкта малої приватизації до продажу, міському голові від імені Вишгородської міської ради укласти нотаріально-посвідчені договори купівлі-продажу об’єктів приватизації.

З матеріалів справи вбачається, що до зазначеного переліку об’єктів увійшло нежитлове приміщення за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1, цільове призначення - торгівельний кіоск.

Відповідно до звіту № 30 від 30.03.2006 року про оцінку вартості майна, а саме, нежитлового приміщення площею 8,6 м2 у комплекс зупинки, розташованого за адресою: Київська область, м. Вишгород, пл. Шевченка, 1-Б, визначено вартість об’єкта оцінки в сумі 12 541,00 грн. (а.с. 6-26).

24.03.2006 року рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 220 «Про затвердження експертної грошової оцінки об’єкта та надання згоди на його відчуження» затверджено оцінку вартості нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Вишгород, пр-т Шевченка, 1-Б, в сумі 12 541,00 грн. та погоджено відчуження вказаного вище  нежитлового приміщення (а.с. 38).

Матеріали справи свідчать, що 18.08.2008 року між Вишгородською міською радою (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Валентин»(покупець) укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов’язується передати диспетчерський пункт, у власність покупцю, а покупець зобов’язується прийняти цей диспетчерський пункт і сплатити за нього обговорену грошову суму. Договір нотаріально посвідчений. (а.с. 5).

Відповідно до п. 1.2. договору диспетчерський пункт, що відчужується за даним договором, знаходиться в складі нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Вишгород, Київська область, площа Шевченка, 1-Б, побудований в 2004 році, матеріали стін - цегла: 8,6 м2. Диспетчерський пункт складає 3/20 частини від загального об’єкту нерухомого майна, що включає в себе автобусну зупинку, диспетчерський пункт, торгівельний павільйон, загальною площею 37,0 м2, побудованого з цегли.

Згідно п. 1.5. договору диспетчерський пункт, що є предметом договору реалізовується на підставі рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 24.03.2006 року № 220, постанови господарського суду Київської області від 09.07.2007 року та виконавчого листа по справі № А6/228-07, згідно якого Вишгородська міська рада зобов’язана укласти з ТОВ «Валентин»договір купівлі-продажу нерухомого майна (відповідно до рішення виконкому Вишгородської міської ради від 24.03.2006 року за № 220).

Пунктом 2.1. вказаного вище договору визначено, що продаж диспетчера пункту за домовленістю сторін вчиняється за 12 541,00 грн., які сплачені покупцем на розрахунковий рахунок продавця до підписання цього договору, що підтверджується квитанцією від 15.05.2007 року.

Нормами статті 7 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»встановлено, що фонд державного майна України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради затверджують за поданням органів приватизації переліки об’єктів, які перебувають відповідно у державній власності, власності Автономної Республіки Крим та комунальній власності і підлягають: продажу на аукціоні, за конкурсом; викупу.

Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації.

Підготовка об’єкта малої приватизації до продажу здійснюється органами приватизації, які: визначають ціну продажу об’єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, або початкову вартість продажу об’єкта на аукціоні, за конкурсом; готують та публікують інформацію про об’єкти малої приватизації у відповідних інформаційних бюлетенях та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації; проводять у разі необхідності реорганізацію або ліквідацію державного підприємства; замовляють у разі потреби проведення екологічного аудиту.

Строк підготовки об’єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об’єктів, що підлягають приватизації.

Згідно із ст. 9 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»за рішенням органів приватизації проводиться інвентаризація майна об'єкта малої приватизації із залученням, у разі необхідності, аудитора (аудиторської фірми) та здійснюється його оцінка в порядку, встановленому законодавством про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Акт інвентаризації затверджується керівником та головним бухгалтером підприємства, акт оцінки вартості об’єкта приватизації - керівником органу приватизації. Ціна продажу об’єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, та початкова вартість продажу об’єкта малої приватизації на аукціоні або за конкурсом визначаються відповідно до методики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до ст. 11 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»викуп застосовується щодо об’єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об’єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України «Про оренду державного майна». Викуп  майна підприємств,  зданих в оренду,  проводиться  з  додержанням вимог, передбачених чинним законодавством України про приватизацію. Порядок викупу  об’єкта приватизації визначається  Фондом  державного майна України.

Інформація про здійснення викупу об’єкта приватизації публікується в інформаційних бюлетенях органів приватизації, місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, протягом 15 календарних днів з дня укладення договору купівлі-продажу.

Статтею 12 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» визначено, що ціна продажу об’єкта, що підлягає приватизації шляхом викупу, визначається шляхом проведення незалежної оцінки. Не допускається безоплатна передача у власність будівель (споруд, приміщень), крім випадків, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до ст. 23 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна. Договір купівлі-продажу державного майна підлягає нотаріальному посвідченню та у випадках, передбачених законом, державній реєстрації.

У разі придбання об’єкта приватизації на аукціоні, за конкурсом договір купівлі-продажу між покупцем і продавцем укладається не пізніш як у п’ятиденний термін з дня затвердження органом приватизації результатів аукціону, конкурсу.

Договір включає: назву підприємства, його адресу; відомості про продавця та покупця; остаточну ціну продажу об’єкта на аукціоні, за конкурсом або розмір викупу; взаємні зобов’язання продавця і покупця; номери їх розрахункових рахунків; назви і адреси банківських установ; умови внесення платежів.

Пунктом 23 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1891 висновок про вартість майна, складений для цілей приватизації майна шляхом викупу або продажу конкурентними способами (для договору купівлі-продажу, оголошення умов продажу, у тому числі повторного продажу), дійсний протягом шестимісячного строку від дати його затвердження.

З огляду на зазначені вище обставини, в даному випадку в порушення зазначених вище вимог продаж об’єкта відбувся за ціною вказаною у висновку, строк дії якого закінчився.

Згідно із п. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Пунктом 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Між тим, під час прийняття оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд достовірно встановив, що постанову господарського суду Київської області від 09.07.2007 року по справі № А6/228-07, на підставі якого було здійснено продаж об’єкта, скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2009 року, провадження по справі № А6/228-07 закрито.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Окрім цього, згідно тверджень відповідача, місцевий господарський суд під час розгляду справи ухвалою від 17.11.2009 року неправомірно залучив до участі у справі третю особу - суб’єкта підприємницької діяльності фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, оскільки СПД ОСОБА_7 не звертався до суду із заявою про залучення до участі у справі в якості третьої особи.

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2009 року до місцевого господарського суду представником СПД-ФО ОСОБА_7 було подано заяву про залучення СПД-ФО ОСОБА_7 до участі у справі № 8/175-09 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача. Свої доводи, СПД-ФО ОСОБА_7 обґрунтував тим, що він користується вищезазначеним приміщенням на підставі договору оренди від 15.12.2005 року, а відтак, результати розгляду даного спору можуть вплинути на права і обов’язки СПД-ФО ОСОБА_7

Статтею 27 ГПК України питання про допущення або залучення третіх осіб до участі у справі вирішується господарським судом, який виносить з цього приводу ухвалу.

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, місцевий господарським судом не було допущено порушення норм процесуального права під час прийняття ухвали суду від 17.11.2009 року про залучення до участі у справі третьої особи –суб’єкта підприємницької діяльності фізичну особу-підприємця ОСОБА_7.

Відповідно до ст. 33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які  мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доводи викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду Київської області від 21.12.2009 року, прийнято після повного з’ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв’язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин»слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду слід залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статті 49 ГПК України.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Валентин»на рішення господарського суду Київської області від 21.12.2009 року у справі      № 8/175-09 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 21.12.2009 року у справі № 8/175-09 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 8/175-09 повернути до господарського суду Київської області.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя:                                                                      Майданевич А. Г.

Судді:

                                                                                                    Рудченко С.Г.

                                                                                                    Корсакова Г.В.

Дата відправки  07.04.10