ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
___________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
Іменем України
07.06.2010 року Справа № 9/58пд
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Перлова Д.Ю.,
суддів Бородіної Л.І.
Медуниці О.Є.,
при секретарі
судового засідання Михайличенко Д.В.,
за участю
представників сторін:
від позивача повноважний та компетентний представник у судове засідання не прибув,
від відповідача ОСОБА_3, довіреність від 06.10.2008 № 2278,
від третіх осіб повноважні та компетентні представники у судове засідання не прибули,
розглянувши
апеляційну скаргу Фізичної особи –підприємця
ОСОБА_5,
АДРЕСА_1
на рішення
господарського суду Луганської області
від 19.04.2010
у справі № 9/58пд (суддя –Ворожцов А.Г.)
за позовом Фізичної особи –підприємця
ОСОБА_6,
м. Луганськ
до відповідача Фізичної особи –підприємця
ОСОБА_5,
АДРЕСА_1
треті особи, які не заявляють
самостійних вимог на предмет
спору на стороні відповідача ОСОБА_7, м. Луганськ
ОСОБА_8,
АДРЕСА_1
ОСОБА_9,
АДРЕСА_2
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Фізична особа –підприємець ОСОБА_6, м. Луганськ (далі за текстом –ФОП ОСОБА_6) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача –Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1 (далі за текстом –ФОП ОСОБА_5), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_7, м. Луганськ; ОСОБА_8, АДРЕСА_1; ОСОБА_9, АДРЕСА_2, про визнання недійсним договору від 08.10.2008 № 3 -1034, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_3
Рішенням господарського суду Луганської області від 19.04.2010 у справі № 9/58пд відмовлено у задоволенні позову щодо визнання договору від 08.10.2008 № 3-1034 про передачу (купівлю-продаж) виключних майнових прав інтелектуальної власності, укладеного між позивачем, підприємцем ОСОБА_6, іден. код НОМЕР_1, та відповідачем, підприємцем ОСОБА_5, іден. код НОМЕР_2, в особі представника ОСОБА_3, недійсним.
Рішення мотивоване наступним.
Інтерес позивача у спірних правовідносинах полягає у визнані недійсним договору № 3-1034 від 08.10.08, укладений між ним та відповідачем через його суперечність вимогам закону.
Виходячи з норм п. 4 ч. 1 ст. 1107, ч. 1 ст. 1113, ч. 2 ст. 1114 Цивільного кодексу України істотною умовою щодо договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності є форма договору. У разі недодержання письмової форми такого договору, цей договір є нікчемним.
Як вбачається зі змісту спірного договору, при укладенні договору сторони, виявивши свою волю як рівні в праві, без будь-якого впливу, примусу, у пункті 3.3 узгодили, що цей договір підлягає обов'язковій державній реєстрації та відповідач, як покупець, зобов'язався відшкодувати позивачу, як продавцю, грошову суму, витрачену на державну реєстрацію вказаного договору. Таким чином, спірний договір містить таку істотну його умову, як його державна реєстрація.
За правилом ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації.
Оскільки стосовно спірного договору сторонами не здійснено його державну реєстрацію, то відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України він не є укладеним, а тому не породжує ніяких прав та обов'язків для сторін.
Не погодившись з винесеним рішенням, відповідач –ФОП ОСОБА_5 звернувся до Луганського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 28.04.2010, якою просить змінити рішення господарського суду Луганської області від 19.04.2010 у справі № 9/58пд виключивши з мотивувальної частини рішення фразу: „Оскільки стосовно спірного договору сторонами не здійснено його державну реєстрацію, то відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України він не є укладеним, а тому не породжує ніяких прав та обов'язків для сторін”.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Висновки суду щодо того, що спірний договір не є укладеним і тому не породжує ніяких прав та обов’язків для сторін, суперечить нормам матеріального права, а саме: ч. 3 ст. 640, ч. 1 ст. 210, ч. 1 ст. 1114 Цивільного кодексу України. З яких випливає, що спірний договір, як такий, що не підлягає обов’язковій державній реєстрації, є укладеним з моменту підписання його сторонами (п. 11.1 договору від 08.10.2008 № з –1034) та породжує права та обов’язки сторін. Передбачений у договорі обов’язок продавця підготувати всі необхідні документи і передати для державної реєстрації договір (п. 6.1 договору) не є підставою для того, щоб суд вважав спірний договір неукладеним і таким, що не породжує прав та обов’язків для сторін.
Розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2010 у справі № 9/58пд для розгляду зазначеної апеляційної скарги, у відповідності до ст. 28 Закону України „Про судоустрій України” призначено судову колегію у складі: Перлова Д.Ю. –судді –головуючого, суддів –Бородіної Л.І., Медуниці О.Є.
Сторони Луганським апеляційними господарським судом належними чином повідомлені про час та місце розгляду справи.
Позивач та треті особи особисто, або їх повноважні та компетентні представники у судове засідання не прибули, незважаючи на той факт, що про час та місце розгляду справи Луганським апеляційним господарським судом були повідомлені належним чином, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа на 2 аркуші примірника ухвали Луганського апеляційного господарського суду від 07.05.2010 у справі № 9/58пд, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.
Як зазначив Вищий господарський суд України у п. 32 Інформаційного листа від 29.09.2009 р. № 01-08/530 „Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України” якщо зазначену відмітку про відправку оформлено відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.
7 червня 2010 року (згідно власноручного надпису представника та штампу суду) до Луганського апеляційного господарського суду від представника позивача –ФОП ОСОБА_6 надійшло клопотання без дати про відкладення розгляду справи № 9/58пд у зв’язку з його хворобою. Однак до зазначеного клопотання не додано жодних доказів на підтвердження викладеного. Крім того, судова колегія зазначає, що позивач не був позбавлений права особисто з’явитися у судове засідання або замінити представника на іншого. З огляду на викладене судова колегія відхиляє зазначене клопотання позивача.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу відповідача не надав. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.
Згідно ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами повторно розглядає справу.
Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційну скаргу від 28.04.2010 Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1 слід залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 19.04.2010 у справі № 9/58пд слід залишити без змін за наступних підстав.
8 жовтня 2008 року між ФОП ОСОБА_6 (продавцем), позивачем у справі, та ФОП ОСОБА_5 (покупцем), відповідачем у справі, в особі представника ОСОБА_3, було укладено договір від 08.10.2008 № з-1034 (далі –спірний договір) про передачу (купівлю-продаж) виключних майнових прав інтелектуальної власності (а.с. 18 –20).
За умовами п. 1.1, 1.2 якого позивач зобов’язався передати у власність відповідачу у повному обсязі виключні майнові права на знак для товарів та послуг "Kamelot stone", а відповідач прийняв їх та зобов’язався сплатити за грошову суму у відповідності до розділу 3 цього договору. Права на знак належать позивачеві на підставі свідоцтва на знак для товарів та послуг № 68898, виданого у відповідності до Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” і зареєстрованого в державному реєстрі свідоцтв України на знаки для товарів та послуг 15.11.2006.
Вартість переданих позивачем прав на знак визначена за згодою сторін та сплачується разово в сумі 5 000,0 грн. шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок в строк до 10 жовтня 2008 року (п. 3.1 спірного договору).
Сторони у п. 6.1 договору домовилися, що позивач зобов’язаний у строк до 8 листопада 2008 року підготувати всі необхідні документи та передати для державної реєстрації цей договір за свій рахунок.
Цей договір вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до його повного виконання (п. 11.1 спірного договору).
Як вбачається з матеріалів справи, а саме - з платіжного доручення від 08.10.2008 № 1 (а.с. 64), відповідач виконав умови п. 3.1 спірного договору та перерахував позивачу 5 000,00 грн. вартості переданих позивачем прав на знак.
Як встановлено ст. 1107 Цивільного кодексу України розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється на підставі таких договорів, як договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.
Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.
У разі недодержання письмової форми договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності такий договір є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 1113 Цивільного кодексу України за договором про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності одна сторона (особа, що має виключні майнові права) передає другій стороні частково або у повному складі ці права відповідно до закону та на визначених договором умовах.
Згідно ч. 1 ст. 1114 Цивільного кодексу України ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності та договори, визначені статтями 1109, 1112 та 1113 цього Кодексу, не підлягають обов'язковій державній реєстрації.
Їх державна реєстрація здійснюється на вимогу ліцензіара або ліцензіата у порядку, встановленому законом.
Відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за ліцензією або іншим договором, та інших прав на відповідний об'єкт права інтелектуальної власності, зокрема на право ліцензіата на звернення до суду за захистом свого права.
Як встановлено у ч. 2 ст. 1114 Цивільного кодексу України саме факт передання виключних майнових прав інтелектуальної власності, які відповідно до цього Кодексу або іншого закону є чинними після їх державної реєстрації, підлягає державній реєстрації.
Виходячи з наведених норм, істотною умовою щодо договорів про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності є форма договору. У разі недодержання письмової форми такого договору, цей договір є нікчемним. Його обов’язкова державна реєстрація не потрібна, відсутність державної реєстрації не впливає на чинність прав, наданих за договором, відтак, оскільки саме сторони дійшли згоди про реєстрацію спірного договору –це положення є умовами договору, які не виконуються та, відповідно, не можуть бути підставою для визнання договору недійсним або неукладеним.
Враховуючи викладене судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що оскільки стосовно спірного договору сторонами не здійснено його державну реєстрацію, то відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України він не є укладеним, а тому не породжує ніяких прав та обов'язків для сторін.
Загальні правові засади визнання правочину недійсним визначені у ст. 215 Цивільного кодексу України, у якій зазначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частинами 1 - 5 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Враховуючи викладене судова колегія зазначає, що недійсність правочину може наступати лише за певні порушення закону.
Позивач вважає спірний договір недійсним з наступних підстав:
ѕ згідно документів Державного департаменту інтелектуальної власності власником знаку на товари та послуги визначено ОСОБА_6, а не ФОП ОСОБА_6, як вказано в договорі. Відтак позивач вважає, що не мав кола повноважень передавати виключні майнові права на знак, так як їх власником він виступає як фізична особа.
ѕ в день укладення договору він не перебував у м. Алчевську, що підтверджується випискою з протоколу ВКК від 11.02.2009 № 840, так як знаходився на амбулаторному лікуванні у лікаря травматолога з 07.10 по 10.10.2008 з діагнозом забиття правого колінного суглобу. Тобто не укладав цієї угоди і не мав наміру продавати торгівельну марку.
ѕ адвокат ОСОБА_3 будучи представником відповідача та маючи на руках екземпляр договору від 26.01.2004 про надання позивачу юридичної допомоги використав наявний у нього договір та вніс необхідні данні про передачу майнових прав на знак у спірний договір.
ѕ з укладеного договору не вбачається, чи відомо третім особам про наявність спірного договору, який також стосується їх особисто.
Відповідач відзивом від 15.03.2010 (а.с. 37 –40) не визнав позов у повному обсязі за вказаними у ньому підставами.
Що стосується доводів позивача, що він не мав кола повноважень передавати виключні майнові права на знак, так як їх власником він виступає як фізична особа, судова колегія зазначає наступне.
Згідно із ст.ст. 421, 423 ч. 1, п. 1 Цивільного кодексу України щодо первинних суб'єктів права інтелектуальної власності (у т.ч. на знак для товарів та послуг) творцем об'єкта інтелектуальної власності може бути лише фізична особа.
Відповідно до ч. 1 ст. 41, ч. 1 ст. 42 Конституції України фізична особа-підприємець не може бути позбавлений конституційного права користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної діяльності, у т.ч. в своїй господарській діяльності.
Враховуючи викладене суд першої інстанції обґрунтовано не погодився з доводами позивача що він не мав кола повноважень передавати виключні майнові права на знак, так як їх власником він виступає як фізична особа.
Щодо доводів позивача, що в день укладення договору він не перебував у м. Алчевську, судова колегія зазначає наступне.
Матеріалами справи не підтверджується факт знаходження позивача в період з 7 по 10 жовтня 2008 року на амбулаторному лікуванні в Антрацитівській лікарні, що спростовується довідкою СУНУ імені Даля від 13.05.2009 № 108-115-947/114 про виконання ОСОБА_6 дисертаційної роботи з 07.10.2008 по 10.10.2009.
Крім того, амбулаторне лікування зазвичай передбачає надання лікарської допомоги вдома, що не виключає можливість підписання позивачем спірного договору.
Щодо доводів позивача про недобросовісність адвоката ОСОБА_3, представника відповідача у справі, судова колегія зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, дійсно між адвокатом ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_6, позивачем у цій справі 26.01.2004 року був укладений договір на надання юридичних послуг (а.с. 21 –22).
Позивачем наданий екземпляр проекту договору купівлі –продажу від 15.10.2008 № 15 натурального каміння – пісчанику та виробів з нього, останній лист якого, на думку позивача, використав адвокат у своїх цілях.
Відповідач подав до суду копію Висновку експертів від 30.10.2009 (а.с. 69 –74) судово –технічної експертизи документів та судово –біологічної експертизи по господарській справі № 7/246пд за позовом ФОП ОСОБА_5 до ФОП ОСОБА_6 за яким був досліджений договір № з –1034 передання (купівлі –продажу) виключних майнових прав інтелектуальної власності від 08.10.2008, укладений між ФОП ОСОБА_6 та ФОП ОСОБА_5, у якому зазначене наступне:
1. У наданому для дослідження документі –спірному договорі, текст на першому аркуші договору виконано не одночасно (послідовно) з другим і третім аркушами договору.
2. Встановити, на одному лазерному (світлодіодному) принтері чи на різних принтерах надруковані перший та другий і третій аркуші договору, не представляється можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині висновку.
3. На трьох аркушах спірного договору монтаж за допомогою комп’ютерної або копіювально –розмножувальної техніки (сканування відтиску печатки та підписів з інших документів та нанесення їх зображень за допомогою струминного або лазерного принтерів; копіювання відтиску печатки та підписів за допомогою копіювальних апаратів) не застосовувався.
4. На аркуші 3 договору текст у графі „Продавец” з реквізитами та у графі „Покупатель” з реквізитами надруковано одночасно.
5. На аркуші 3 договору текст у пунктах 12.4 та 12.5 надруковано одночасно з текстом у графах „Продавец” з реквізитами та „Покупатель” з реквізитами.
6. Папір 3 аркушів договору № з-1034 має загальну групову належність.
7. Вирішити питання про належність аркушів паперу договору № з-1034 до однієї чи різних партій випуску не надається можливим з причин, вказаних у дослідницькій частині.
Відповідно до висновку експерта від 26.03.2009 № 1291/82 (а.с. 81 –84): підпис від імені ОСОБА_6, розташований в договорі № з-1034 від 08.10.2008 виконаний ОСОБА_6; відбиток круглої печатки на цьому договорі та копіях інших документів нанесений печаткою ФОП ОСОБА_6
З огляду на викладене у судової колегії відсутні підстави піддавати сумніву спірний договір.
Спірний договір стосується розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності які належать лише позивачу, відтак безпосередньої не стосується прав та обов’язків третіх осіб.
Враховуючи викладене судова колегія не вбачає порушень закону, які існували на момент вчинення спірного правочину сторонами та мають наслідком його недійсність.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, рішення господарського суду Луганської області відповідає чинному законодавству і скасуванню не підлягає.
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито по апеляційній скарзі покладається на відповідача –Фізичну особу –підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1, заявника апеляційної скарги.
За згодою представника відповідача у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Керуючись ст.ст. 43, 49, 99, 101, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу від 28.04.2010 Фізичної особи –підприємця ОСОБА_5, АДРЕСА_1 на рішення господарського суду Луганської області від 19.04.2010 у справі № 9/58пд залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 19.04.2010 у справі № 9/58пд залишити без змін.
Відповідно ч. 3, ч. 5 ст. 105 Господарського процесуального кодексу України постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя Д.Ю. Перлов
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя О.Є. Медуниця