КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08.06.2010                                                                                           № 17/65(18/55)

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Ропій  Л.М.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - не з’явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином;

 від відповідача - не з’явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належним чином;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько – італійське підприємство "Ер.Дес"

 на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2010

 у справі № 17/65(18/55) ( .....)

 за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько – італійське підприємство "Ер.Дес"

 до                                                   Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1

 третя особа позивача           ТОВ "Істок"  

 про                                                   розірвання договору та виселення з приміщення

ВСТАНОВИВ:

 На розгляд Господарського суду Чернігівської області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько – італійське підприємство "Ер.Дес" до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1  про розірвання договору оренди від 01.06.2007р. № 5 та виселення з приміщення загальною площею 106 м2, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. 1-ого Травня, 161.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 06.05.09р., залишеним без змін постановою  Київського апеляційного господарського суду від 20.08.09р. у справі № 18/55, задоволено позовні вимоги позивача, розірвано договір оренди № 5 від 01.06.07р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес" та Суб’єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1. Виселено Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичну особу ОСОБА_1 з нежитлового приміщення загальною площею 106 кв.м, розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. 1-го Травня, 161, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес". Стягнуто з Суб’єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес" 85,00 грн. держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2010 р. у справі № 18/55 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.08.2009 р. у справі № 18/55 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 06.05.09р. у справі № 18/55 скасовано, справу № 18/55 направлено до Господарського суду Чернігівської області на новий розгляд в іншому складі суду.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2010 р. № 17/65 (18/55) позовну заяву залишено без розгляду на підставі пункту 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору  по суті.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько – італійське підприємство "Ер.Дес" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2010 р. № 17/65 (18/55), матеріали справи передати на розгляд до Господарського суду  Чернігівської області.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги відзначає, що частина 1 статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.  Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене. В розумінні частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. З огляду на вищевказані норми чинного законодавства, апелянт вважає, що суд першої інстанції, прийнявши оскаржувану ухвалу про залишення позову без розгляду, створив перешкоди у доступі до суду та фактично ухилився від здійснення правосуддя.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько – італійське підприємство "Ер.Дес" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 08.06.2010 р.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2010 року № 01-23/1/3 у зв'язку з відпусткою судді Попікової О.В. для перегляду в апеляційному  порядку справи № 17/65(18/55), утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя – Ропій Л.М., судді:        Гольцова Л.А., Кондратова І.Д.

Представники сторін  та третьої особи в судове засідання апеляційної інстанції 08.06.2010р. не з’явилися, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали. Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а також приймаючи до уваги те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників сторін та третьої особи.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, обов'язковими умовами застосування вказаної норми процесуального права є: відсутність поважних причин неявки представника позивача на виклик у засідання господарського суду; нез'явлення представника позивача повинно перешкоджати вирішенню спору.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, представник позивача в судове засідання до суду першої інстанції не викликався, його явка в судове засідання не визнавалась обов’язковою, в ухвалах Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2010 року та 25.03.2010 р. у справі  № 17/65 (18/55) суд першої інстанції зазначав, що неявка уповноважених представників сторін, керівників не є перешкодою для розгляду справи по суті за наявними у справі матеріалами. За таких обставин, нез'явлення представника позивача в судове засідання до суду першої інстанції не може бути підставою для залишення позову без розгляду.

Відповідно до оскаржуваної ухвали Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2010 року у справі  № 17/65 (18/55) місцевий господарський суд  підставою для залишення позову без розгляду визначив - неподання позивачем витребуваних доказів, що перешкоджає вирішенню спору по суті, оскільки не дає можливості суду виконати вказівки постанови ВГСУ від 11.02.2010 р. та з'ясувати повно, належно та всебічно всі обставини справи з метою прийняття законного обґрунтованого рішення.

Як вбачається зі змісту ухвали Господарського суду Чернігівської області від 26.02.2010 року у справі  № 17/65 (18/55) суд першої інстанції зобов’язав позивача надати :

-          письмові пояснення, з урахуванням висновків, викладених в постанові ВГСУ від 11.02.2010 р.;

-          статут;

-          витяг Державного реєстратора про включення позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент подання позову, що підтверджує їх державну реєстрацію на даний момент, повну назву та місцезнаходження,

-          письмові пояснення, з наданням відповідних доказів : 1) чи фактично проводилась ліквідація позивача в період з 01.06.2007 р. і по даний момент, яким чином та до якої стадії?, 2) хто був власником орендованої будівлі в період з 01.06.2007 р. і по даний момент, в тому числі згідно документів БТІ, всі листи переписки між сторонами з приводу орендованої будівлі.

Ухвалами Господарського суду Чернігівської області від 11.03.2010 року та 25.03.2010 р. у справі  № 17/65 (18/55) розгляд справи було відкладено у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повторно зобов’язано позивача надати вищевказані письмові пояснення та докази.

Колегія суддів відзначає, що в розумінні пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України залишення позову без розгляду в разі неподання позивачем без поважних причин матеріалів, витребуваних господарським судом, можливо тільки за наявності трьох умов:

- по - перше, документи повинні бути витребувані господарським судом;

- по - друге, матеріли вкрай необхідні для розгляду спору, і без них спір вирішити неможливо;

- по - третє, відсутні поважні причини, в зв'язку з якими документи не можуть бути подані.

Відповідно до пункту 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду має містити мотиви винесення ухвали з посиланням на законодавство.

Отже, в ухвалі про залишення позову розгляду має міститись мотивований висновок про те, які саме документи не подані позивачем, а суд першої інстанції зобов’язаний обґрунтувати неможливість розгляду спору по суті за наявними у справі матеріалами, оскільки у разі недоведеності обставин, на які посилається позивач суд повинен відмовити у задоволенні позовних вимог.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду вказаним вимогам не відповідає, оскільки в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали Господарського суду міста Чернігівської області від 22.04.2010 р. № 17/65 (18/55)   відсутнє будь-яке обґрунтування неможливості розгляду спору по суті за наявними у справі матеріалами та не зазначено жодних документів, за відсутності яких суд першої інстанції не може прийняти рішення по справі та виконати вказівки постанови Вищого господарського суду України від 11.02.2010 р. № 18/55.

Зокрема, постанова Вищого господарського суду України від 11.02.2010 р. № 18/55, на яку посилається суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі, містить наступні вказівки надати оцінку листу ТОВ "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес" від 20.09.07р., адресованого СПД ОСОБА_1 про зміну орендодавця за договором оренди майна, яке знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. 1-го Травня, 161, у зв'язку зі зміною організаційно-правової форми Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-італійське підприємство "Ер.Дес" (проведення ліквідаційної процедури підприємства); листу ТОВ "Істок" щодо продажу приміщень, орендованих СПД ОСОБА_1, які знаходяться за адресою: м. Чернігів, вул. 1-го Травня, 161 та з пропозицією придбати СПД ОСОБА_1 орендованого майна, листу № 4 від 20.05.08р. ТОВ "Істок" повідомило СПД  ОСОБА_1, що грошові кошти за оренду приміщення загальною площею 106 кв.м. орендарю необхідно перераховувати на розрахунковий рахунок   № 26004601598001 в ЧФ "Укрінбанк" м. Чернігова, код 22830021, а також Вищий господарський суд України відзначив, що в матеріалах справи містяться платіжні доручення, які свідчать про перерахування СПД ОСОБА_1 орендної плати ТОВ "Істок" за період з листопада 2007 року по квітень 2009 року, згідно договору № 5 від 01.06.07р., проте дані платіжні доручення не були досліджені судом, а також не досліджено питання щодо внесення позивачем пропозиції про зміну умов договору оренди в частині порядку розрахунків і прийняття цих змін відповідачем шляхом перерахування орендної плати за вказівкою позивача на рахунок ТОВ "Істок".

Тобто, постанова Вищого господарського суду України від 11.02.2010 р. № 18/55 містила вказівки при новому розгляді справи  дослідити та оцінити докази, які вже наявні в матеріалах справи, встановити дійсні права й обов’язки сторін, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Відповідно до матеріалів справи вбачається, що на виконання вимог ухвал Господарського суду міста Чернігівської області від 26.02.2010 р., 11.03.2010 року та 25.03.2010 р. у справі  № 17/65 (18/55) позивачем не були надані письмові пояснення, з урахуванням висновків, викладених в постанові ВГСУ від 11.02.2010 р.; статут; витяг Державного реєстратора про включення позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент подання позову, що підтверджує їх державну реєстрацію на даний момент, повну назву та місцезнаходження, а також  письмові пояснення щодо власника орендованої будівлі в період з 01.06.2007 р. і по даний момент, в тому числі згідно документів БТІ та всі листи переписки між сторонами з приводу орендованої будівлі.

В свою чергу, письмові пояснення щодо власника орендованої будівлі в період з 01.06.2007 р. і по даний момент, в тому числі згідно документів БТІ, були надані суду КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" (а.с. 79- 83, т. 1), а всі листи переписки між сторонами з приводу орендованої будівлі були надані відповідачем (а.с. 27-44, т. 1), тобто, частина доказів, які витребувались судом першої інстанції від позивача містяться в матеріалах справи, а отже ненадання вказаних доказів позивачем не впливає на вирішення спору по суті.

Крім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що ненадання позивачем письмових пояснень, з урахуванням висновків, викладених в постанові ВГСУ від 11.02.2010 р. також жодним чином не впливає на розгляд спору по суті, оскільки у відповідності до статті 11112 Господарського процесуального кодексу України  вказівки, що містяться у постанові касаційної, є  обов’язковими для суду першої інстанції, а не для сторін під час нового розгляду справи. В розумінні статті 22 Господарського процесуального кодексу України давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, є правом, а не обов’язком сторін. З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції не мав право залишити позов без розгляду, в разі неподання позивачем письмових пояснень, з урахуванням висновків, викладених в постанові ВГСУ від 11.02.2010 р.

Щодо ненадання позивачем статуту та витягу Державного реєстратора про включення позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на момент подання позову, колегія суддів відзначає, що відповідно до частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, а отже в даному випадку місцевий господарський суд не був позбавлений можливості витребувати додаткові докази на підставі статті 38 Господарського процесуального кодексу України у державного реєстратора за місцем державної реєстрації юридичної особи про надання відомостей щодо позивача з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців, а також копію статуту позивача.

В свою чергу, в порушення пункту 3 статті 86 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд Чернігівської області жодним чином не обґрунтував, яким чином неподання даних доказів впливає на вирішення спору по суті.

Колегію суддів також встановлено, що в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали місцевий господарський суд відзначив, що ухвалами суду від 26.02.2010 р., 11.03.2010 р. та 25.03.2010 р. позивача було зобов’язано надати докази відсутності заборони на відчуження або арешт предмету договору від 11.03.2010 р. за даними Єдиного реєстру заборони відчуження об’єктів нерухомого майна станом на 19.08.2002 р., 11.03.2003 р. та на даний час. Проте, дослідивши вимоги, які викладені в ухвалах від 26.02.2010 р., 11.03.2010 р. та 25.03.2010 р., суд апеляційної інстанції встановив, що дані докази від позивача не витребувались, а отже місцевий господарський суд безпідставно зазначив про витребування від позивача та неподання ним зазначених доказів.

За урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в даному випадку суд першої інстанції повинен був надати правову оцінку зібраним по справі доказам та вирішити спір по суті. Окрім того, колегією суддів враховано, що статтею 75 Господарського процесуального кодексу України встановлені правила вирішення спору при неподанні витребуваних судом матеріалів. Так, якщо витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Натомість, суд першої інстанції вдався до суто формального тлумачення пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України та дійшов безпідставного висновку про наявність процесуальних підстав для залишення позовної заяви без розгляду, чим створив перешкоди у доступі до суду, а також всупереч приписам статті 19 Конституції України, обмежив позивача у здійсненні прав, передбачених частиною 3 статті 129 Конституції України.

З урахуванням викладеного, оскаржувану ухвалу не можна визнати законною та обґрунтованою, оскільки застосування місцевим господарським судом норми пункту 5 частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України є неправомірним та передчасним.

Згідно частини 4 статті 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2010 р. № 17/65 (18/55) слід скасувати, а справу направити на розгляд по суті до Господарського суду Чернігівської області.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько – італійське підприємство "Ер.Дес" на ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2010 року у справі  № 17/65 (18/55) задовольнити.

Ухвалу Господарського суду Чернігівської області від 22.04.2010 р. у справі  № 17/65 (18/55) скасуватиСправу  № 17/65 (18/55) передати на розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 11.06.10 (відправлено)