КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 01.06.2010                                                                                           № 51/20

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Рєпіної  Л.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 позивача – Панкова О.А.;

 відповідача – ОСОБА_2

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.03.2010

 у справі № 51/20 ( )

 за позовом                               Комунального підприємства "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом"янської районної у м. Києві ради

 до                                                   Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3

 про                                                   виселення з нежилого приміщення

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом’янської районної у м. Києві ради (далі – позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 (далі – відповідач) про виселення останньої з нежилого приміщення загальною площею 290,7 кв. м. за адресою м. Київ, вул. А.Антонова, 15А, шляхом передачі зазначеного приміщення позивачу по акту прийому-передачі.

          Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.02.2010 порушено провадження у справі № 51/20 за позовом КП «ДУОЖФ» Солом’янської районної у м. Києві ради до ФОП ОСОБА_3 про виселення.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 24.03.2010 у справі № 51/20 позов задоволено. Виселено відповідача з нежилого приміщення загальною площею 290,7 кв. м. за адресою м. Київ, вул. А.Антонова, 15А, передавши по акту прийому-передачі зазначене приміщення позивачу.

          Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 24.03.2010 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив рішення господарського суду м. Києва від 24.03.2010 у справі № 51/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:

Між сторонами 13.10.2008 був укладений договір № 502/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва (надалі - договір), за умовами якого позивач на підставі розпоряджень Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 2492 від 29.12.07 р., № 1714 від 13.10.08 р. зобов'язався передати, а відповідач - прийняти в оренду нежиле приміщення (підвал) загальною площею 290,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антонова, 15 «А» для розміщення постійного магазину телерадіовідеоапаратури та побутової техніки, ремонту побутової техніки.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв вказане вище майно, що підтверджується актом прийому-передачі від 13.10.2008 (копія в матеріалах справи).

Пунктом 9.1. договору сторони погодили строк його дії з 13.10.2008 до 13.04.2009.

Орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній республіці Крим або перебуває в комунальній власності, регулюються договором оренди, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та іншими нормативно –правовими актами.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору відповідно до ст. ст. 763, 764 ЦК України, ст. 284 ГК України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Як підтверджується матеріалами справи, а саме листом від 22.04.2009 № 1486/57, що направлений на адресу відповідача 27.04.09р., позивач повідомив відповідача про закінчення строку дії договору оренди від 13.10.08 р. № 502/3 і запропонував добровільно у десятиденний термін після отримання вказаного повідомлення звільнити приміщення та передати його по акту прийому-передачі позивачу; оплатити орендну плату і плату за комунальні послуги по день фактичної здачі приміщення.

Таким чином, позивач у передбачений законом термін вчинив дії, що свідчать про його відмову від пролонгації договору, внаслідок чого виключається настання наслідків, передбачених ст. ст. 763, 764 ЦК України, ст. 284 ГК України, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Крім того, листом від 19.11.2009 № 17661/01 Солом'янська районна у місті Києві державна адміністрація повідомила позивача, що: комісією з питань використання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва 11.11.2009 було розглянуто питання щодо продовження договору оренди приміщення в буд. № 15 «А» на вул. Антонова та прийнято рішення відмовити в продовженні договору оренди на приміщення в буд. № 15 «А» на вул. Антонова у зв'язку із наявністю боргу по орендні платі, який станом на 12.11.2009 складав 30,6 тис. грн.; відповідачу необхідно терміново, на протязі 14 днів від дати проведення засідання комісії, погасити існуючу заборгованість з орендної плати та звільнити приміщення.

Враховуючи, що укладений сторонами Договір оренди № 502/3 від 13.10.2008 не був продовжений сторонами на той самий термін, у матеріалах справи відсутні докази укладення іншого договору, об'єктом якого є нежиле приміщення 290,7 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. А.Антонова, 15А, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача відсутні правові підстави користуватися вказаним приміщенням.

Спір між сторонами виник в наслідок продовження використання відповідачем спірного приміщення після закінчення договору оренди № 502/3 від 13.10.2008 за відсутності підстав для користування спірним приіщенням.

Пунктом 7.5. договору передбачено, що у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні відповідач зобов'язаний за актом прийому-передачі повернути об'єкт оренди позивачу у стані, в якому об'єкт оренди перебував на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених відповідачем поліпшень, які неможливо відокремити від об’єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Враховуючи, що з припиненням договору оренди відповідач втрачає статус орендаря, і відсутність у останнього доказів на підтвердження права користування спірним приміщенням, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про звільнення орендованого приміщення є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Відповідач належним чином не довів обставини та не надав доказів на підтвердження права користування спірним приміщенням після закінчення строку дії Договору.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що спірне приміщення включено в перелік об’єктів комунальної власності Солом’янського району м. Києва, що підлягає приватизації в 2009 році шляхом викупу орендарем (Фізичною особою – підприємцем ОСОБА_3) колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки не спростовують факту безпідставності користування спірним майном з боку відповідача.

Інші доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 24.03.2010.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи – підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 24.03.2010 у справі № 51/20 - без змін.

2. Матеріали справи № 51/20 повернути до господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді