ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"23" липня 2008 р.Справа № 12/94-1729

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

Розглянув справу

за позовом: Прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради від імені якої діє Управління комунальної власності Тернопільської міської ради, бульвар Шевченка,21, м. Тернопіль

до відповідача: Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи –ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 5130,23 грн., пені в сумі 396,58 грн. та звільнення приміщення.

За участю представників сторін:

прокуратури: Молень І.Й. –помічник прокурор, посвідчення №21

позивача: ОСОБА_3 –представник, довіреність №814-у від 26.10.2006р.

відповідача:

Суть справи:

Прокурор міста Тернополя в інтересах держави в особі Тернопільської міської ради від імені якої діє управління комунальної власності Тернопільської міської ради, м. Тернопіль, надалі позивач, звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи –ОСОБА_1, м. Тернопіль, надалі відповідач, про  стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 5130,23 грн., пені в сумі 396,58 грн. та просить суд зобов’язати підприємця звільнити приміщення.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що підприємцем як орендарем не виконувалися умови договору оренди в частині своєчасної сплати орендної плати, що потягнуло виникнення заборгованості, на яку в порядку, визначеному законодавством та умовами договору нарахована пеня. Також, так як договір оренди припинив свою дію і відповідач в добровільному порядку не передав орендоване приміщення просить суд зобов’язати його звільнити.

В підтвердження викладеного додає договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності №11014 від 31.03.2006р., додаток від 17.07.2007р. до договору оренди, Акт передавання нежитлових приміщень в оренду від 01.04.2006р., розрахунок заборгованості, претензії від 28.01.2008р. №129-у, від 28.03.2008р. №608-у з доказами відправлення.

Представник позивача та прокурор позовні вимоги підтримують.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та висновки прокурора, судом встановлено.

31 березня 2006 року між виконавчим комітетом Тернопільської міської ради –уповноваженим органом по укладенню договір оренди –Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки (орендодавець) та суб’єктом підприємницької діяльності –фізичною особою –ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності №11014, за умовами якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету міської ради від 22.03.2006р. №360 здав, а орендар –відповідач по справі прийняв в орендне користування нежитлові приміщення комунальної власності за адресою м. Тернопіль по вул. Коновальця,6, площею 47,9 кв.м.

Як вбачається із Акт передавання нежитлових приміщень в оренду від 01.04.2006р. сторони засвідчили факт передання підприємцю ОСОБА_1. в оренду приміщення згідно умов договору оренди.

Підпунктами 3.3, 3.4 пункту 3 Договору сторони встановили, що оренда плата за перший місяць оренди вноситься протягом 10 днів з дня підписання договору. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць оренди і перераховується орендарем на рахунок орендодавця не пізніше 15 числа наступного місяця.

Однак, як стверджує позивач підприємець ОСОБА_1 несвоєчасно вносив орендну плату, не звільнив орендоване майно після закінчення договору оренди, що і стало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів.

Оцінивши зібрані по справі докази та дослідивши норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи між сторонами був укладений договір оренди приміщень комунальної власності, відтак до правовідносин у даній справі слід застосовувати положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Згідно статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»(надалі Закон №2269) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 19 Закону №2269 передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Умовами договору оренди від 31.03.2006р. №11014 сторонами чітко встановлені терміни сплати орендної плати, які відповідачем по справі були порушенні. Також, згідно п.п. 3.8 п. 3 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню в розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення (включаючи день оплати).   

Як вбачається із розрахунку за відповідачем рахується заборгованість по сплаті орендної плати в сумі 5130,23 грн. за період з 15.08.2007р. по 19.03.2008р. та пеня в сумі 396,58 грн.

28 березня 2008 року за №608-у на адресу відповідача була направлена претензія з вимогою сплатити заборгованість по орендній платі в сумі 5130,23 грн. та пеню в сумі 410,85 грн.

Разом з тим, позивачем подане клопотання від 28.05.2008р. №866-у, згідно з яким позивач відмовляться від позовних вимог в частині стягнення заборгованості по орендній платі та пені в зв’язку з сплатою відповідачем. Позовні вимоги щодо звільнення орендованого приміщення підтримує. В підтвердження викладеного додає копії банківських виписок від 13.05.2008р. та від 29.04.2008р.

Суд, розглянувши клопотання та додані до нього матеріали про відмову від частини позовних вимог приймає його до розгляду, оскільки подане у відповідності до норм чинного законодавства, прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб не порушує. Відтак, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості та пені підлягає припиненню в зв’язку з відмовою позивача та прийняття її судом.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється  в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Стаття 17 Закону №2269 передбачає, що кореспондується із пунктом 10 договору оренди від 31.03.2006р. №11014, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

17 липня 2007 року був укладений додаток до договору оренди від 31.03.2006р. №11014, яким продовжено дію договору оренди до 31.12.2007р., а тому сторони повинні подати заяви про припинення або зміну його умов не пізніше 31.01.2008р.

Як підтверджується матеріалами справи орендодавцем по договору оренди 28.01.2008р. направлялася на адресу підприємця ОСОБА_1 претензія №129-у з повідомленням про відмову у продовженні дії договору оренди від 31.03.2006р. №11014 і з вимогою звільнити орендоване приміщення в десятиденний термін.

Факт направлення позивачем вказаних претензії підтверджується копіями поштових квитанцій з реєстрами рекомендованих листів з повідомленням, які долучені до матеріалів справи.

У відповідності до положень статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Підпунктом 2.3 пункту 2 договору оренди від 31.03.2006р. №11014 передбачено, що по закінчення терміну дії договору оренди, якщо договір не продовжений, орендар зобов’язаний в 10-ти денний термін повернути орендодавцю нежитлове приміщення (будівлю) та належне майно.

Як було встановлено судом договір оренди від 31.03.2006р. №11014 продовжений не був, термін його дії закінчився 31.12.2007р., відтак на відповідача умовами договору та нормами законодавства покладений обов’язок повернути займане приміщення.

Станом на дату розгляду справи сторонами не подано доказів, які б підтверджували повернення займаного приміщення.

Таким чином, позовні вимоги підлягають до задоволення частково, оскільки підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не спростовані належними та допустимими доказами відповідачем.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 49 ГПК України державне мито та судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки погашення заборгованості та пені здійснювалося після подачі прокурором позовної заяви до суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, п. 4 ст. 80,  ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Зобов’язати підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1, звільнити нежитлове приміщення комунальної власності в місті Тернополі по вул. Коновальця,6, площею 47,9 кв.м., яке було предметом договору оренди нежитлових приміщень (будівель) комунальної власності №11014 від 31.03.2006р., укладеного між виконавчим комітетом Тернопільської міської ради –Управлінням обліку та контролю за використанням комунального майна департаменту економіки та підприємцем ОСОБА_1   

3.          Стягнути із суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи –ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1, на користь Державного бюджету 102 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Видати накази.

5.          В частині позовних вимог щодо стягнення заборгованості в сумі 5130,23 грн. та пені в сумі 396,58 грн. провадження у справі припинити.

Суддя