ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
27.04.2010 справа № 5020-2/025
За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
АДРЕСА_1
до Управління Служби Безпеки України у місті Севастополі
(вулиці Леніна, 37, місто Севастополь, 99011)
про відшкодуванню шкоди у розмірі 18940,52 грн
Суддя Шевчук Н.Г.
Представники сторін:
позивача –ОСОБА_2, довіреність № 1-2037 від 12.11.2009,
позивач –ОСОБА_1, паспорт № НОМЕР_1від 17.11.1995,
відповідача –Берсенєв І.Б., довіреність № 77/125 від 09.02.2010.
СУТЬ СПОРУ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі –Позивач) звернулась до господарського суду міста Севастополя з позовом до Управління Служби Безпеки України у місті Севастополі (надалі –Відповідач) про відшкодуванню шкоди у розмірі 18940,52грн, а саме: 14319,98грн –шкода нанесена ману, 1760,27грн –шкода від вимушеного простою, 1100грн – витрати по оплаті послуг по договору оцінки майнового збитку, 1760,27грн –моральна шкода.
Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що, на думку позивача, відповідач затопив приміщення позивача, де знаходиться майстерня по пошиттю одягу, чим йому нанесено матеріальну та моральну шкоду.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує, вважає його необґрунтованим по причині відсутності неправомірних дій зі сторони відповідача (арк.с. 58-59).
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд
ВСТАНОВИВ:
Позивач у позовній заяві та у судових засіданнях стверджує, що 19.08.2009 в результаті прориву гнучкого шлангу під раковиною в одному з кабінетів військово-медичної служби Управління служби безпеки України у місті Севастополі відбулось затоплення підвального приміщення у будинку АДРЕСА_2, яке належить їй на праві власності відповідно до договору купівлі-продажу № 5316 від 20.12.2002 та свідоцтва про право власності.
Для підтвердження факту затоплення позивач посилається на складений працівниками РЕП -17, на балансі якого знаходиться будинок АДРЕСА_2, акт про затоплення від 19.08.2009, в якому зазначено причиною затоплення прорив гнучкого шлангу під умивальником в одному з кабінетів військово-медичної служби Управління служби безпеки України у місті Севастополі, розташованого над належним позивачу приміщенням.
Відповідно до рапорту начальника військово-медичної служби Управління СБ України у місті Севастополі, який відповідальний за експлантацію приміщення АДРЕСА_2, ніяких нештатних або аварійних ситуацій, пов’язаних з витіканням води, не відбувалось (арк. с. 67).
Згідно листа комунального підприємства „Севмісьводоканал” СМР від 18.03.2010 № 24/2-1534 19.08.2009 у диспетчерську службу комунального підприємства „Севмісьводоканал” СМР заявок про усунення аварійної ситуації АДРЕСА_2 не поступало.
відповідно до положень частин першої та другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до частини першої статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Обов'язок відшкодування моральної (немайнової) шкоди, передбачений Цивільним кодексом України, пов'язаний із зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, а не із зобов'язанням, яке виникає з договору чи з інших підстав.
Статтею 23 Цивільного кодексу України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Згідно роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 29.02.1996 №02-5/95 моральною визнається шкода, заподіяна організації порушенням її законних немайнових прав.
Позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди відповідачем. Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинно бути викладено: зміст позовних вимог, тобто, в чому полягає моральна шкода, виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, якими саме неправомірними діями завдана ця шкода та зазначення доказів, що підтверджують позов. Крім того, у позовній заяві має бути зазначено розмір відшкодування моральної шкоди в грошовій або іншій матеріальній формі.
Суд встановив, що факт залиття та пошкодження належного позивачу приміщення наявними у справі доказами не спростований.
Проте, докази в підтвердження того, що це залиття було заподіяне відповідачем, що дії останнього були неправомірними, що між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина відповідача, відсутні.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то, на думку позивача, вона була заподіяна в результаті порушення відповідачем конституційних прав, що призвело до порушення його справ по торгівлі, він переніс психологічний стрес, погіршило можливості по веденню підприємницької діяльності.
Ні у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди, ні у наданих у процесі розгляду спору додаткових поясненнях позивачем не вказано, у чому полягає моральна шкода, завдана йому як підприємцю, не визначено з чого виходив позивач при встановленні суми моральної шкоди.
Таким чином, обставини, які свідчили б про приниження відповідачем ділової репутації суб’єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1., посягання на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошення комерційної таємниці, зниження престижу чи підрив довіри до його діяльності, відсутні.
З урахуванням викладеного підстав для задоволення позову не вбачається.
Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при відмові у позові покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 49, 82, 84-85 Господарського процесуального кодексу України суд
В И Р І Ш И В :
У позові відмовити.
Суддя підпис Н.Г.Шевчук
Рішення оформлено відповідно
до вимог статті 84 Господарського
процесуального кодексу України
і підписано 05.05.2010