ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2010 р.                                                            Справа № 64/180-10

вх. № 4737/5-64

Суддя господарського суду  

при секретарі судового засідання

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю від 17.05.2010р.;  відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю від 20.05.2010р.;

розглянувши справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, м. Харків;    

до  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Харків;  

про стягнення 141314,68 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 126100,00грн. суми основного боргу, 15214,68грн. пені; судові витрати покласти на відповідача. Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач, в порушення умов договору поставки від 24.04.2008р., укладеного сторонами, не розрахувався у визначений строк за отриманий товар.  

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31 травня  2010 року було порушено провадження по справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні.  

11 червня 2010 року позивач надав до канцелярії господарського суду Харківської області клопотання (вх.№11181) про долучення до матеріалів справи поданих ним документів.

11 червня 2010 року відповідач надав до канцелярії господарського суду Харківської області заяву про визнання позову (вх.№11177) та відзив на позовну заяву (вх.№11178), в якому відповідач вказує, що дійсно у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 126100,00грн. й на заборгованість була нарахована пеня і загальна заборгованість склала 141314,68грн. та відповідач звертався до позивача з проханням про розстрочення виплат за договором, проте позивач не погодився на це й звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу.

15 червня 2010 року позивач надав до канцелярії суду клопотання (вх. №13584), в якому просить суд долучити до матеріалів справи копії довідок зі статистики на позивача та відповідача.

Надані сторонами документи були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

24 квітня 2008 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (відповідач) був укладений договір поставки із додатком №1, №2.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник (позивач) зобов"язався виготовляти та поставляти покупцю (відповідач) та передавати в його власність пальто жіноче згідно ескізів постачальника (Додаток №2) та чоловіче, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар. Відповідно до п.1.2 Договору - загальна вартість товару, що буде поставлятися за цим договором складає 126100 грн.

Відповідно до п.1.3. Договору - кількість і асортимент товару наведені у Додатку №1 (специфікації) до цього Договору, що є невід'ємною частиною цього договору.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачеві товар на суму 126100,00грн., а відповідач його прийняв, що підтверджується матеріалами справи, а саме актом приймання-передачі до договору поставки від 24.04.2008р. від 19.05.2008р. (згідно п.4.2. договору, постачальник визнається таким, що передав товар, а покупець таким що прийняв, з моменту підписання акту приймання-передачі товару до цього договору).

Згідно з п.3.1. Договору-покупець здійснює оплату вартості Товару на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, вартість отриманого товару у розмірі 126100,00грн. позивачу не сплатив.

21 грудня 2008 року, в порядку досудового врегулювання спору, позивач вручив відповідачу вимогу про сплату грошових коштів, про що свідчить підпис відповідача на вказаній вимозі  (а.с.18-19), проте сума заборгованості у розмірі 126000,00грн. залишилась несплаченою.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів та договору, вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання ними зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов’язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства та визнання з боку відповідача факту наявності заборгованості, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки від 24.04.2008р. у розмірі 126100,00грн. обгрунтованими такими що визнанні відповідачем, тому підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 230 ГК України, у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції.

Пунктом 5.4. договору поставки від 24.04.2008р. сторони встановили, що за прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 232 ГК України - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ та приймаючи до уваги, що відповідач не виконав прийнятий на себе обов"язок по оплаті в термін, встановлений договором позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 15214,68грн. грн. відповідають вимогам договору та діючому законодавству України, та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 526, 530, 610, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 232, Господарського кодексу України,  ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -    

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (61009, АДРЕСА_1, Ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (61080, АДРЕСА_2, Ідентифікаційний код: НОМЕР_2) 126100,00грн. суми основного боргу, 15214,68грн. пені, 1413,14грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 

Повний текст рішення підписаний 16 червня 2010 року.