Справа №1-42-2007

Вирок

Іменем України

м.Горохів                                                                                           16 березня 2007 року

Горохівський районний суд під головуванням

судді                                                                                                  Чонки В.В.

за участю секретаря                                                                        Федонюк О.М.

прокурора                                                                                        Овсієнка С.А.

представника потерпілого                                                             ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Горохові кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Горохів, Волинської області, українця, гр.України, з середньою освітою, раніше не судимого, не працюючого, не одруженого, військовозобов»язаного, мешканця АДРЕСА_1, у вчиненні ним злочину, передбаченого ст. 191 ч.4 КК України, -

встановив :

ОСОБА_2, працюючи продавцем у підприємця ОСОБА_3, згідно договору за № 192 від 26.03.2002 року, являючись матеріально відповідальною особою, одержуючи під звіт товарно-матеріальні цінності для їх реалізації, в період з квітня по жовтень 2002 року, будучи наділеним правомочністю щодо розпорядження, управління, доставки, зберігання, допустив розтрату чужого майна, спричинивши потерпілому майнової шкоди у великих розмірах на суму 8.036 гривень.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав, суду пояснив, що дійсно по проханню потерпілого ОСОБА_3 погодився працювати в нього по реалізації товару. В березні 2002 року став виконувати роботу продавця. В жовтні 2002 року після проведення ревізії у нього було виявлено нестачу в сумі 8.036 гривень. З актом ревізії був згідний. Як виникла сума нестачі конкретно пояснити не може. Частину виручки інколи витрачав на свої потреби. В скоєному щиро кається, просить суворо не карати. Цивільний позов визнав повністю. Щодо спричиненої моральної шкоди та її відшкодування покладається на думку суду.

Крім повного визнання вини підсудним, факт скоєння ним злочину стверджується показаннями потерпілого, свідків та іншими матеріалами справи.

2

Так потерпілий ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що з підсудним був укладений договір, згідно якого він, як продавець, реалізовував належний підприємцю ОСОБА_3 товар. Згодом став виявляти, що кількість товару зменшується, а прибутку немає. Після проведеної ревізії було виявлено нестачу товарно-матеріальних цінностей на суму 8.036 гривень. Як виникла нестача продавець пояснити не міг. На даний час просить стягнути з винного в свою користь нестачу матеріальних цінностей в сумі 8.036 гривень та суму моральної шкоди яку оцінює в 7000 гривень.

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що підсудний ОСОБА_2 її син. Дійсно, згідно договору з підприємцем ОСОБА_3, син працював у нього продавцем і здійснював роздрібну торгівлю товарами повсякденного попиту. Інколи виручені від реалізації гроші син приносив додому, а вона особисто повертала ОСОБА_3 В жовтні 2002 року, коли вона повернулася з приватної поїздки з Польщі, їй стало відомо, що син допустив нестачу матеріальних цінностей у підприємця ОСОБА_3 на суму 8.036 гривень. На її думку нестача виникла у зв»язку з неналежним веденням обліку готівки потерпілим та здачею виручки її сином.

ОСОБА_5, будучи допитаною в судовому засіданні в якості свідка пояснила, що ОСОБА_2 працював продавцем у підприємця ОСОБА_3 Його торгове місце знаходилося в Горохівському універмазі. Бували випадки коли підсудний залишав робоче місце на певний час на протязі робочого дня. їй стало відомо, що ОСОБА_3 звільнив підсудного з роботи за допущену нестачу матеріальних цінностей останнім.

Актом взаємозвірки розрахунків- між потерпілим та підсудним від 23 жовтня 2002 року (а.с.З) встановлено, що нестача товарно-матеріальних цінностей становила 8.036 гривень.

З договору між підприємцем ОСОБА_3 та продавцем ОСОБА_2 (а.с.6-7) вбачається, що підсудний згідно договору виконував роботу продавця і був наділений правомочністю щодо розпорядження, управління, доставки, зберігання майна.

Актом перерахунку достовірності проведених розрахунків по даних журналу обліку доходів та витрат підприємця ОСОБА_3, які проводилися головним бухгалтером СП «Універмаг» (а.с. 19-20) де сума нестачі ствердилася.

Довідкою про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку (а.с.5), де зазначено, що підсудний ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із суб»єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_3  та іншими матеріалами справи.

Таким чином в судовому засіданні знайшло своє ствердження те, що матеріалами справи вина підсудного повністю доведена і його дії слід кваліфікувати за ст. 191 ч.4 КК України - як привласнення, розтрата чужого майна яке було ввірене особі, перебувало у його віданні, вчинені у великих розмірах.

з

Обираючи покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного ним злочину, всі обставини справи, його особу.

Підсудний ОСОБА_2 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, в скоєному щиро кається, зобов»язується відшкодувати спричинену шкоду, а тому з таких підстав суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без ізоляції його від суспільства і призначає йому покарання не пов»язане з позбавленням волі, з застосуванням ст. 75 КІС України.

До обставин, що пом»якшують покарання підсудного суд відносить його каяття у вчиненому.

Обставин, що обтяжують його покарання, суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України , суд -

засудив :

ОСОБА_2 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 4 КК України та призначити йому покарання у вигляді 5-ти (п»яти) років позбавлення волі, з позбавленням права виконувати організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарчі функції строком на три роки

На підставі ст. 75 КК України, звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов"язки:

не виїжджати за межі України   на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання;

періодично з"являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції. Міру запобіжного заходу засудженому, до вступу вирока у законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.

Цивільний позов заявлений потерпілим стосовно спричиненої матеріальної шкоди в сумі 8.036 гривень задовольнити як такий, що знайшов своє повне ствердження в суді та визнаний підсудним.

Стягнути з засудженого ОСОБА_2 в користь потерпілого ОСОБА_3 8.036 (вісім тисяч тридцять шість) гривень спричиненої злочином матеріальної шкоди.

Заявлений позов потерпілим, щодо стягнення моральної шкоди в сумі 7.000 гривень, суд задовольняє частково, оскільки потерпілим в судовому засіданні не було доведено, чим конкретно і в чому заключається спричинення моральної шкоди, з яких розрахунків потерпілий оцінює спричинення її в 7.000 гривень, а тому стягує з засудженого в користь потерпілого ОСОБА_3 1.500 (одну тисячу п»ятсот) гривень спричиненої моральної ніколи.

4

Речовий доказ по справі, журнал обліку доходів та витрат підприємця ОСОБА_3 та продавця ОСОБА_2, який знаходиться при справі повернути законному власнику потерпілому ОСОБА_3

На вирок суду може бути подано апеляцію до судової палати по кримінальних справах апеляційного суду Волинської області, через Горохівський районний суд, протягом п"ятнадцяти днів з моменту проголошення вироку.